Постанова № 76093450, 20.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/6426/15 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/783/108/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1П.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,

за участю: секретаря Цапа П.М.;

ОСОБА_3 – представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк” (в подальшому – „Банк”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 278 107 грн. 15 коп.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 09.06.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого ПАТ «Сведбанк» надав відповідачу, як позичальнику, на умовах повернення та строковості кредитні кошти у розмірі 30 000 доларів США. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ОСОБА_3 набув права вимоги по вказаному кредитному договору. Відповідач взяті на себе зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує і станом на 28.07.2015 року його заборгованість перед позивачем становить 278 107 грн. 15 коп., з яких 261 301 грн. 43 коп. – тіло кредиту, а 16 805 грн. 72 коп. – відсотки (а.с. 1-4).

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 1304/0608/88-013 від 09.06.2008 року в сумі 278 107 грн. 15 коп.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 64-65).

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 09 лютого 2016 року заяву представника ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 грудня 2015 року залишено без задоволення (а.с. 71-72, 80) і ОСОБА_4 оскаржив це рішення в загальному порядку.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Банку у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що факт наявності боргу відповідача перед Банком, його розмір та розмір відсотків обгрунтовується лише довідкою Банку від 28.07.2015 року, яка не містить даних про фактичну сплату кредиту відповідачем, даних про нарахування оплати на погашення тіла боргу чи відсотків (пені, штрафів тощо) та розрахунку відсотків, а також стверджує, що ОСОБА_3 відмовив йому у наданні такої інформації (а.с. 86-88).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні за змістом норми містяться у статтях 10, 60 ЦПК України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем (Банком) до поданого ним до суду позову долучено розрахунок цих позовних вимог (т.1, а.с. 5).

В ході апеляційного розгляду справи представником апелянта було подано до суду клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи (а.с. 112-113) і ухвалою суду від 25 квітня 2016 року таку експертизу було призначено, її проведення доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, а на вирішення експерта було поставлено всі питання, які містились у клопотанні представника апелянта про призначення експертизи (а.с. 118-119).

03.06.2016 року до суду поступило клопотання експерта про представлення додаткових документів, необхідних для дачі ним висновку (а.с. 120-121).

На вимогу суду (а.с. 123) документи, які просив витребувати у позивача судовий експерт, Банком були поданими до суду: загальним обсягом 54 аркуші (а.с. 130-183), а також Банком було подано до суду копію всієї кредитної справи позичальника (відповідача) ОСОБА_4, які і було долучено до матеріалів справи, яку було надіслано в розпорядження експерта.

Слід зауважити, що ні від експерта, ні від апелянта жодних зауважень, запитів тощо щодо неповноти чи недостатності надісланих на експертизу матеріалів не поступало.

Однак, 16.04.2018 року матеріали справи експертною установою були повернутими до суду без виконання ухвали суду про проведення експертизи – у зв’язку з тим, що апелянтом не було проведено оплату рахунку за проведення експертизи, яку він сам просив провести (а.с. 188).

Таким чином, апелянтом (відповідачем) поданий Банком розрахунок позовних вимог не спростовано та не надано іншого розрахунку, який би спростовував розрахунки Банку.

За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 28 грудня 2015 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 27 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: