Ухвала суду № 76092755, 23.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 331/4001/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/778/953/18 Головуючий в 1-й інстанції - Стратій Є.В.

Єдиний унікальний № 331/4001/18 Доповідач в 2-й інстанції - Гріпас Ю.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Гріпаса Ю.О.,

суддів Гончара О.С., Дадашевої С.В.,

при секретарі Михайловського Д.С.,

за участю прокурора Нестеренка С.О.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника Ляпіна В.Ю.

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференц зв'язку, матеріали кримінального провадження №42016040000000070, за апеляційною скаргою прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області Батрака А.І. на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2018 року, якою

задоволено частково клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працює директором Дніпропетровської філії Української універсальної біржі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.362-1 (ч.1 ст.111, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.5 ст.191, ч.3 ст.212, ч.1 ст.388) КК України,

встановила:

ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2018 року, задоволено частково клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначила, що в судовому засіданні слідчим та прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які вони посилаються в клопотанні. Також під час розгляду клопотання прокурором та слідчим не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшла висновку, що в даній справі найбільш доцільним заходом процесуального примусу попереджувального характеру може бути особисте зобов'язання, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Разом з тим, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_2 від ОСОБА_5 надійшло клопотання про особисту поруку, в задоволенні якої слідчим суддею відмовлено, оскільки не надано жодних підтверджень того, що особа, яка висловила бажання виступити поручителем заслуговує на таку довіру, так як не надано жодних документів, характеризуючи особу ОСОБА_5

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_4 посилається необґрунтованість ухвали слідчого судді, постановленої з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, а також не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Слідчим суддею не взято до уваги доводи слідчого та прокурора про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Прокурор вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання суперечить основним засадам та завданням кримінального провадження та не може забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування. Також слідчим суддею під час ухвалення рішення не враховано доводи прокурора щодо здійснення тиску на прокурорів та слідчим у кримінальному провадженні, у тому числі із застосуванням фізичної сили під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави, у розмірі, не меншому 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із покладенням на останнього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; прибувати до слідчого кожного вівторка тижня о 10 год. 00 хв.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення; прокурора, яка не підтримала апеляційну скаргу процесуального прокурора, зазначила, що ухвалою слідчого судді від 12.06.2018 року підозрюваному змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою; підозрюваного, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги процесуального прокурора; перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора Батрака А.І. задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.

В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, враховано наявність обґрунтованої підозри, а також оцінено сукупність обставин, які враховуються при обранні обмежувальних свободу заходів.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя погодилась із обґрунтованістю підозри та з існуванням ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, існування ж решти заявлених ризиків на переконання слідчого судді, як і неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу, слідчим і прокурором під час розгляду клопотання доведено не було.

Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, зокрема, вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, даних про його особу, наявності постійного місця проживання, відсутність судимостей, обставини досудового розслідування, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшла висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу менш суворого, ніж тримання під вартою (про який клопотав слідчий), у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, що може в достатній мірі гарантувати усунення або ж суттєве зменшення встановленого ризику.

При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 слідчий суддя прийшла до висновків, які колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідають практиці Європейського суду з прав людини, адже вона оцінила всі обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу, належним чином мотивувала своє рішення.

З такими висновками слідчого судді погоджується колегія суддів і вважає, що на час звернення до слідчого судді, слідчий у своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не довів обставини, які безперечно виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

Доводи прокурора наведені в апеляційній скарзі, на предмет доказів щодо обґрунтованості підозри і наявність усіх заявлених ризиків передбачених ст.177 КПК України, досліджувались слідчим суддею, висновки якого щодо прийняття саме такого рішення нею обґрунтовані і вмотивовані. На підтвердження доводів щодо тиску на прокурорів та слідчих, жодного доказу суду надано не було. Решта доводів апеляційної скарги фактично копіюють обставини, які вказані в повідомленні про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.264-1 КК України, які покладенні в обґрунтування підозри, однак ці доводи жодним чином не спростовують правильність висновків слідчого судді і не свідчать про існування заявлених у клопотанні ризиків (передбачених п.п.1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України).

Доводи апелянта про неможливість застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання (чи будь якого іншого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою) з огляду на те, що вказаний запобіжний захід на думку прокурора не зможе запобігти заявленим ризикам, є необґрунтованими і так само не підтверджено жодними доказами, тобто фактично є лише припущенням апелянта. Колегія суддів вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід, а також інший захід забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади зможе в повній мірі запобігти також і ризику, передбаченому п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Окремо слід зазначити, що прокурор в апеляційній скарзі наголошує, що слідчим суддею не враховано те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, що злочинна діяльність останнього є чітко спланованою, тощо. Разом з тим такі вказівки прокурора є неприпустимими з огляду на презумпцію невинуватості, адже на теперішній стадії ОСОБА_2 перебуває у статусі підозрюваної особи, і не є засудженим обвинувальним вироком.

При цьому, слід зауважити, що підозрюваний, після застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, умов вказаного запобіжного заходу не порушував і дотримувався покладених на нього обов'язків, прибув в судове засідання під час апеляційного перегляду провадження. Вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення.

Отже, вирішуючи питання, поставлене слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2, слідчий суддя дотримався вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області Батрака А.І. залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покладено на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Ю.О. Гріпас О.С. Гончар С.В. Дадашева