Рішення № 7609250, 25.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.10 р.                     Справа № 37/324пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ, ідентифікаційний код 00039002 в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 09334636

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32931434

та Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Прайвет Інвестментс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35793919

про: визнання договору купівлі-продажу векселів №Б39/3004/023 від 30.04.2009р. недійсним як удаваний.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Демідова П.В. (за довіреністю №09/20-19 від 21.10.2009р.);

від Відповідача 1 – Дорошенко Д.П. (за довіреністю б/н від 04.01.2010 р.);

від Відповідача 2 – Фаренбрух М.А. (за довіреністю б/н від 08.09.2009 р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України 21.12.2009р. у судовому засіданні була оголошена перерва для дослідження матеріалів справи та надання сторонам часу для повного та належного виконання вимог ухвали суду до 12.01.2009р., крім того, судове засідання відкладалось з 12.01.2010р. на 25.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН”, м. Донецьк (далі – Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прайвет Інвестментс”, м. Донецьк (далі – Відповідач 2) про визнання договору купівлі-продажу векселів №Б39/3004/023 від 30.04.2009р. удаваним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що спірний договір купівлі-продажу укладений без намірів реально створити правові наслідки, ним обумовлені, а з метою: порушення справи про банкрутство, забезпечення контролю за ходом процедури банкрутства шляхом формування найбільшої заборгованості, що дає можливість одноособово приймати всі рішення в комітеті кредиторів в справі про банкрутство; забезпечення виведення з під іпотеки нерухомого майна та його відчуження за низькою ціною; ухилення від майнової відповідальності перед Промінвестбанком за кредитною угодою №15-93/17-1502/08 від 09.09.2008р., - що порушує права та інтереси Позивача. На думку останнього спірний договір фактично приховує дарування векселів, що були об’єктом відчуження.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав рішення Господарського суду Донецької області №29/249 від 20.08.2009р.; кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1502/08 від 09.09.2008р.; іпотечний договір від 10.09.2008р.; ухвали Господарського суду Донецької області по справі №45/189Б від 14.09.2009р., від 28.10.2009р., від 04.11.2009р., від 24.09.2009р.; Звіт проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ „ЮНІ-ДОН”; протокол зборів комітету кредиторів ТОВ „ЮНІ-ДОН” від 02.11.2009р.; лист №09/16-536/1 від 10.11.2009р.; акт про відмову у прийнятті пропозиції щодо придбання нерухомого майна від 11.11.2009р.; лист №01-14/5 від 16.11.2009р.; позовну заяву №09/06-97 від 27.02.2009р.; правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст.235, 717 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2009р. надані додаткові пояснення №670 від 18.12.2009р. для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 84-96 т.1), а також - доповнення до пояснень №09/16-9 від 11.01.2010р. (а.с.а.с.118-119 т.1) з додатками (а.с.а.с. 120-144 т.1), якими просив визнати договір купівлі-продажу векселів №Б39/3004/023 від 30.04.2009р. недійсним як удаваний, укладений з метою приховання договору про безоплатне передання веселів (дарування).

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву б/н, зареєстрований в канцелярії суду 12.01.2010р. (а.с.а.с.114-117 т.1), в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що спірний договір жодною мірою не стосується права та інтересів Позивача, а під час укладання сторонами спірного договору були узгоджені всі істотні умови купівлі-продажу.

Відповідачем 1 також надані витребувані судом документи для залучення у справу (а.с.а.с. 1-22 т.2), з якими представник Позивача ознайомився у судовому засіданні 25.01.2010р.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву від 21.12.2009р. (а.с.а.с.78-81 т.1), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: відсутність заборон представника певною особою у розумінні ст. 28 Господарського процесуального кодексу України різних осіб у різних справах; недоведеність протизаконності дій ліквідатора в межах справи про банкрутство; відсутність доказів удаваності спірної угоди; правову оцінку спірного договору в межах справи №29/249.

У заяві від 06.01.2010р. (а.с.107 т.1) Відповідач 2 заперечив проти необхідності залучення ТОВ „Пріматрейд ЛТД” у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 108-110 т.1).

Представники Позивача та Відповідача 1,2 у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово. При цьому, пояснюючи свою позицію, представник Позивача наголосив, що між сторонами відбулося дві угоди – спірна з купівлі-продажу векселів, так фактична – по даруванню векселів, до якої Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ претензій не має (а.с.101 т.1)

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

09.09.2008р. між Позивачем (Банк) та Відповідачем 1 (Позичальник) укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1502/08 (а.с.а.с. 16-23 т.1), згідно п.п.1.1,.1.2 якого Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику фінансовий кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 30000000грн., на умовах, передбачених цим Договором, а Позичальник зобов’язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором – до 08.09.2009р., або не пізніше 10 днів з моменту отримання письмової вимоги Банку про повернення кредиту та сплату відсотків.

З метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов’язань Позичальника по погашенню кредиту, відсотків за користування кредитом та неустойки, 10.09.2008р. між Позивачем (Іпотекодержатель) та Відповідачем 1 (Іпотекодавець) був укладений договір іпотеки (а.с.а.с.24-30 т.1).

30.04.2009р. між Відповідачем 2 (Продавець), від імені якого на підставі договору доручення на продаж цінних паперів № Б39/3004/022 діяло Товариство з обмеженою відповідальністю „Пріматрейд ЛТД”, та Відповідачем 1 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу векселів №Б39/3004/023 (а.с.а.с. 5, 6 т.2), за умовами п. 1.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець, в свою чергу, зобов’язується прийняти та оплатити прості векселі (а.с.а.с.8, 9 т.2) з наступними характеристиками:

·          вексель простий № АА 1169382 від 29.04.2009р.,

- Емітент –ТОВ „Професійна Фінансова компанія”, ЄДРПОУ 36168442;

- дата погашення: за пред’явленням;

- номінальна вартість –14000000,00 грн.;

- договірна вартість –12944516,69 грн.;

·          вексель простий № АА 1169383 від 29.04.2009р.,

-          Емітент –ТОВ „Професійна Фінансова компанія”, ЄДРПОУ 36168442;

-          дата погашення: за пред’явленням;

-          номінальна вартість –27124440,00 грн.;

-          договірна вартість –25079483,31 грн.

Згідно п.2.1 договору купівлі-продажу Покупець зобов’язався до 05.05.2009р. сплатити грошову суму, вказану в п.1.2. цього договору – 38024000грн.

Пункт 2.2. договору встановлював, що передача векселів здійснюється за іменним індосаментом згідно акту прийому-передачі векселів, та має відбутися протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання договору сторонами.

Обов’язки сторін з здійснення оплати векселів та їх передачі закріплені п.п. 3.1., 3.2. договору відповідно.

Відповідно до умов п.п. 3.2, 3.3, 30.04.2009р. між Покупцем та Продавцем був складений та підписаний акт прийому-передачі векселів (а.с.7 т.2).

04.05.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН” м. Донецьк продало отримані за спірним договором векселі Товариству з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Східдонторг” за договором купівлі-продажу цінних паперів №Д89/0405/001 (а.с.144 т.1) за 38100000грн., що мають бути сплачені протягом 90 банківських днів з дати підписання сторонами договору. Водночас, сторони узгодили можливість проведення і вексельних розрахунків, внаслідок чого Відповідач 1 отримав простий вексель серії АА №1790987 від 30.04.2009р. (а.с.93 т.1), оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні 25.01.2010р.

Зі звіту про оцінку №8/12-09 (а.с.а.с.120-140 т.1) вбачається, що ринкова вартість означеного векселю з урахуванням обмежувальних умов та мети оцінки на 28.12.2009р. становіть 57617,52грн.

10.08.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Прайвет Інвестментс” м. Донецьк у зв’язку із невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН” м. Донецьк грошових зобов’язань за договір купівлі-продажу векселів №Б39/3004/023 з їх оплати, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення 38024000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2009р. (а.с.а.с.20, 21 т.2) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Прайвет Інвестментс” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН” м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю „Пріматрейд ЛТД” м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 38024000,00 грн. – задоволені в повному обсягу.

Означеним рішенням встановлено факти передачі векселів Продавцем та невиконання Покупцем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу, дійсність якого наразі оспорюється в межах справи №37/324пд. Як вбачається із довідки Господарського суду Донецької області від 18.01.2010р. №29/249 (ас.22 т.2), вказане рішення відповідно до вимог ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили – 31.08.2010р.

14.09.2009р. Господарським судом Донецької області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Прайвет Інвестментс”, м. Донецьк порушена справа №45/189Б (а.с.а.с.14, 15 т.1) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Юні-Дон”, м.Донецьк.

Ухвалою суду від 24.09.2009р. (а.с. 58 т.1) за результатами підготовчого засідання у справі №45/189Б визнані вимоги ініціюючого кредитора у сумі 38024000грн., підтверджені рішенням Господарського суду Донецької області №29/249 від 20.08.2009р., введена процедура розпорядження майном боржника строком на 6 місяців до 24.03.2010р., розпорядником майна призначений арбітражний керуючий Руденок Ю.О.

Ухвалою від 28.10.2009р. (а.с.а.с.31, 32 т.1) за результатами попереднього засідання у справі №45/189Б був затверджений реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН” на суму основного боргу 70592976,42грн., до якого включені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Прайвет Інвестментс”, м. Донецьк у розмірі 38024000грн. та вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк у розмірі 32568976,42грн.

Із змісту ухвал у справі про банкрутство №45/189Б вбачається, що інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю „Прайвет Інвестментс” представляла Фаренбрух М.А., яка до цього в межах справи №29/249 представляла інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН”.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.109 т.1) та свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.110 т.1) Фаренбрух М.А. є підприємцем з 21.04.2004р. із визначеним видом діяльності - юридична практика.

В межах справи про банкрутство №45/189Б розпорядником майна Відповідача 1 на виконання ч. 9 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за період 2007р.- 9 місяців 2009р. був проведений аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника, за результатами якого складено звіт (а.с.а.с. 33-42 т.1).

З висновків цього звіту вбачається, що не виявлено ознак фіктивного банкрутства та ознак доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН”.

02.11.2009р. відбилися збори комітету кредиторів Відповідача 1, на яких, серед іншого, вирішено на черговому судовому засіданні у справі №45/189Б щодо введення подальшої процедури клопотати про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Руденок Ю.О. (а.с.а.с. 43, 45 т.1)

Постановою Господарського суду Донецької області від 04.11.2009р. (а.с.а.с.46,47 т.1) боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на 6 місяців до 04.05.2010р. та ліквідатором призначений арбітражний керуючий Руденок Ю.О.

Рішенням комітету кредиторів, оформленим протоколом від 10.11.2009р. (а.с.а.с.48-52 т.1), визначений порядок продажу майна боржника – до 31.12.2009р. за ціною не нижче оціночної вартості шляхом укладання прямого договору купівлі-продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю „Мирротекс”.

Позивачем був складений лист №09/16-563/1 від 10.11.2009р. (а.с.53 т.1) на ім’я ліквідатора Руденок Ю.О., який містив пропозицію придбання активів банкрута за 30000000грн., що перевищує ринкову варіть майна визначену за звітом від 09.11.2009р. (а.с.а.с.88-90 т.1), та акт від 11.11.2009р. (а.с.54 т.1) за підписами двох свої співробітників про відмову ліквідатора від прийняття пропозиції Банку.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи з урахуванням додаткових пояснень в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України на визнанні договору купівлі-продажу векселів №Б39/3004/023 від 30.04.2009р. недійсним як удаваний, укладений з метою приховання договору про безоплатне передання веселів (дарування).

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві б/н, зареєстрованому в канцелярії суду 12.01.2010р. (а.с.а.с.114-117 т.1)

Відповідач 2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзив на позовну заяву від 21.12.2009р. (а.с.а.с.78-81 т.1).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору купівлі-продажу недійсним через його удаваність, спрямовану на приховування фактично укладеного договору дарування векселів.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права (інтересу) – об’єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Суд наголошує, що обов’язковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач безпосередньо не є стороною, або вигодонабувачем чи зобов’язаною особою за спірним договором, що, у світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов’язків, зумовлює висновок суду про те, що спірний договір безпосередньо не впливає на права та обов’язки Позивача.

Сутність порушеного Позивачем права внаслідок укладання спірного договору обґрунтовані останнім позбавленням:

-          права отримати задоволення своїх вимог за кредитним договором в повному обсягу за рахунок предмету іпотеки, встановленого ст. 7 Закону України „Про іпотеку”;

-          права прийняти у власність предмет іпотеки в рахунок погашення зобов’язань іпотекодавця, встановленого ст. 37 Закону України „Про іпотеку”;

-          можливості забезпечити законність рішень комітету кредиторів по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН”.

Втім, за висновком суду, означені міркування не можуть бути взяті до уваги і жодною мірою не підтверджують наявність об’єкту судового захисту у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, оскільки юридична неможливість реалізації прав іпотекодержателя на задоволення своїх вимог згідно згадуваних ст.ст. 7, 37 Закону України „Про іпотеку” викликана специфічними наслідками провадження у справі про банкрутство №45/189Б – необхідністю застосування спеціальних приписів Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, на чому безпосередньо наголошується в п. 8.5. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 р. N 04-5/1193.

Водночас, Позивач пов’язує законність рішень комітету кредиторів із відсутністю домінування голосів Відповідача 2, проте кількість голосів за змістом ч. 2 ст. 15 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначається ухвалою за результатами попереднього засідання, яка і зумовлює існуюче співвідношення голосів між кредиторами у справі №45/189Б.

Суд звертає увагу, що згідно наявних у справі документів підстав стверджувати про фіктивність банкрутство або доведеність Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН” до банкрутства шляхом формування фіктивного боргу внаслідок укладання спірного договору не вбачається, тим більше, що означені обставини (у разі наявності) жодною мірою не вказували б на удаваність спірного договору, яка є іншою категорією аніж фіктивність.

Більш того, заперечення Позивачем законності і обґрунтованості поточної процедури задоволення його вимог Відповідача 1 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1502/08 від 09.09.2008р., викликаної наслідками укладання спірного договору купівлі-продажу векселів, є фактичним підданням сумніву у позапроцесульний спосіб (не шляхом перегляду у встановленому порядку) чинних судових актів, винесених в межах справ №45/189Б та №29/249, що суперечить їх загально обов’язковому статусу, встановленому ст.ст. 124, 129 Конституції України.

Згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами наявність у нього суб’єктивних права або інтересів, порушених укладанням спірного договору.

Недоведеність наявності захищуваного права (інтересу) унеможливлює і наявність факту порушення такого права (інтересу) з боку Відповідачів. При цьому, суд також наголошує, що перебування Відповідача 1 у статусі боржника Позивача за договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-1502/08 від 09.09.2008р. жодною мірою не обмежує Позичальника в укладанні в перебігу здійснення власної господарської діяльності договору купівлі-продажу векселів, що у повній мірі узгоджується із ст. 42 Конституції України та ст.ст. 3, 6, 42-44 Господарського кодексу України, які закріплюють і гарантують засади здійснення підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що згадувана Позивачем приналежність певної частини корпоративних прав щодо Відповідачів одній фізичній особі (доказів чого взагалі не представлено), не впливає на права відповідних господарюючих суб’єктів укладати угоди між собою.

Наразі, доказів наявності умислу сторін шляхом укладання спірного договору завдати шкоду Позивачеві, а не досягти обумовлених договором правових наслідків, встановлених у повній мірі чинним рішенням Господарського суду Донецької області у справі №29/249 від 20.08.2009р., зокрема – у вигляді обвинувачувального вироку - не надано. А представництво фізичною особою – підприємцем Фаренбрух М.А. інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю „Прайвет Інвестментс” у справі №45/189Б, а до того у справі №29/249 – інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН” не суперечить ст. 28 Господарського процесуального кодексу України або іншим нормам діючого законодавства, які в цій частині Заявником позову взагалі не приведені.

Суд також зазначає, що із порушенням взагалі, а прав Позивача зокрема внаслідок укладання Відповідачами спірного договору купівлі-продажу не може ототожнюватися непогодження Банку із певними діями ліквідатора в межах виконання функцій останнього у справі №45/189Б, оскільки, як справедливо зауважує Відповідач 2 у відзиві (а.с.а.с.78-81 т.1), у такому випадку права Банку як кредитора можуть бути захищені в порядку ч. 2 ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в межах справи про банкрутство, а не шляхом оспорювання договору купівлі-продажу векселів №Б39/3004/023 від 30.04.2009р.

Таким чином, суд не вбачає порушень з боку Відповідачів внаслідок укладання спірного договору.

Стосовно обраного Позивачем способу судового захисту, окрім неможливості застосування через відсутність об’єкту судового захисту та факту порушення, слід зазначити наступне.

Позивач просить визнати недійсним договір №Б39/3004/023 від 30.04.2009р. через удаваність, зазначаючи на наявність у такому випадку двох правочинів - недійсного з купівлі-продажу, щодо якого і звернуті вимоги, та фактичного – дарування, законність якого по суті не оспорюється.

За висновком суду, така позиція в принципі не узгоджується із нормами діючого законодавства, так як за змістом ст. 235 Цивільного кодексу України удаваний правочин породжує у сторін ті права та обов’язки, які відповідають фактично вчиненому правочину – співіснування формально укладеного та фактично наявного правочинів як окремих і самостійних об’єктів судової оцінки з точки зору дійсності не передбачено, що узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеною в п. 25 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, згідно якої недійсним (нікчемним) може бути лише правочин, який сторони насправді вчинили.

В контексті означеного висновку суд вважає, що шляхом подання розглядуваного позову Позивач намагається встановити юридичний факт удаваності договору купівлі-продажу векселів і дійсного вчинення дарування векселів за договором №Б39/3004/023 від 30.04.2009р. Однак, окрім відсутності об’єктивних підстав кваліфікувати правовідносини сторін за такою угодою не як купівля-продаж, а як дарування цінних паперів, суд вважає за необхідне наголосити, що само по собі встановлення юридичного факту взагалі не є способом захисту, що може бути застосований у господарському суді.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог як юридично неспроможних та доказово не доведених.

Зважаючи на характер вимог та предмет судової оцінки у розглядуваній справі суд не вбачає визначених ст. 27 Господарського процесуального кодексу України підстав для залучення до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю „Пріматрейд ЛТД” - повіреного Відповідача 2, оскільки за змістом ст. 239 Цивільного кодексу України оспорюваний в межах цієї справи договір не створює для цієї особи жодних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ (ідентифікаційний код 00039002) в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 09334636) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІ-ДОН”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32931434) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Прайвет Інвестментс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35793919) про визнання договору купівлі-продажу векселів №Б39/3004/023 від 30.04.2009р. недійсним як удаваний.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 25.01.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя