Постанова № 76090958, 21.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року м. Кропивницький

справа № 389/3541/15-ц

провадження № 22-ц/781/1003/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Голованя А.М.,

Суддів: Авраменко Т.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Тимошенко Т.О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»;

відповідач - ОСОБА_1;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року у складі судді Тьор Є.М.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося з позовом до ОСОБА_2, в якому просило звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель Tiguan, кузов НОМЕР_1, рік випуску 2013, шляхом його вилучення та подальшого продажу з публічних торгів на умовах визначених у договорі застави транспортного засобу № 50040729 від 14 жовтня 2013 року. Також просить стягнути збитки у розмірі 12000 грн., штраф у розмірі 34810,42 грн., а також судові витрати.

Вимоги обгрунтовані тим, що 07 жовтня 2013 року ТОВ «Порше Мобіліті» уклало з ОСОБА_2 кредитний договір № 50010729, відповідно до умов якого зобов'язалося надати останньому кредит у сумі 261 078, 14 грн. строком на 60 місяців, з цільовим призначенням - придбання автомобіля марки VW, модель Tiguan.

14 жовтня 2013 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2, було укладено договір застави транспортного засобу № 50040729, за яким відповідачем було передано у заставу автомобіль марки VW, модель Tiguan.

Починаючи з листопада 2013 року, в порушення вимог умов договору, позичальник перестав виконувати свої зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим, станом на 10 квітня 2014 року, у нього перед позивачем виникла кредитна заборгованість на загальну суму 38 513 грн.72 коп.

04 березня 2014 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило ОСОБА_2 письмову вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором в строк до 03 квітня 2013 року, яка виконана ним не була.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2014 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 457212,11 грн., яка ним не погашена.

Під час дії договору застави заставодавець ОСОБА_2, без згоди на те заставодержателя ТОВ «Порше Мобіліті», відчужив автомобіль третій особі, після чого зазначений автомобіль ще кільки разів реєструвався за іншими особами.

Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року ОСОБА_1 була залучена до участі в справі як співвідповідач. (а.с.99, том 3)

Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року провадження у цивільній справі, в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) (а.с.225, том 3).

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель Tiguan.

В апеляційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті» просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права й ухвалити нове рішення про задоволення заявленого товариством позову.

Зокрема, зазначає, що суд, через незастосування до спірних правовідносин положень п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України та неправильне застосування ч.ч. 1,2 ст. 17, ч.1 ст. 27 Закону України «Про заставу» та ч.3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», помилково визнав ОСОБА_1 добросовісним набувачем спірного автомобіля.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача з доводами скарги позивача не погодився, просив суд відмовити у її задоволенні.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що, оскільки на час відчуження предмета застави у Державному реєстрі не було зареєстровано обтяження (обтяження вилучено ), то в силу положення ст.ст. 10,12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що 07 жовтня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 50010729, відповідно до умов якого ТОВ «Порше мобіліті» зобов'язалося надати позичальникові кредит у сумі 261078 грн. 14 коп., що на дату укладення договору становило еквівалент 31866 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Tiguan, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2013, а останній зобов'язався використати його за цільовим призначенням, згідно зі встановленим строком,, а також повернути відповідачу кредит своєчасно та у повному обсязі.

14 жовтня 2013 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено договір застави, предметом якого є автомобіль марки VW, модель Tiguan, кузов НОМЕР_1, рік випуску 2013.

Пунктом 1.6. договору застави визначено, що наступні застави майна, яке є предметом застави за цим договором, передача його в оренду, найм, позику, лізинг, інше користування, тощо, дозволяється лише за попереднім письмовим дозволом заставодержателя. В таких договорах обов'язково повинно бути зазначено, що вони втрачають чинність у разі переходу права власності на предмет застави до заставодержателя або, у разі звернення стягнення на предмет застави, з моменту вчинення виконавчого напису чи пред'явлення позову. У разі порушення заставодавцем своїх обов'язків, зокрема передачі заставодавцем предмета застави іншій особі без попередньої згоди заставодержателя згідно з порядком, зазначеним у п.1.7, п. 4 заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена протягом 10 робочих днів з дня направлення заставодержателем відповідного повідомлення звернути стягнення на предмет застави.

Згідно з п.5.1 договору застави, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за цим договором та за кредитним договором, яке виникає у випадку не виконання (або часткового не виконання) заставодавцем своїх зобов'язань перед заставодавцем за кредитним договором та в інших випадках передбачених договором, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору.

Пунктом 5.4.1 договору застави визначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не узгоджено сторонами або дозволено законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі , зазначеному в п.1.1 цього договору, або за вимогою заставодержателя, визначається належними суб'єктами оціночної діяльності, призначеними заставодержателем. Право застави виникає з моменту підписання договору та його нотаріального посвідчення.

Як убачається з матеріалів справи, спірний автомобіль було неодноразово реалізовано без згоди заставодавця, його власниками були: ОСОБА_2 з 12.10.2013 року по 26.11.2013 року; ОСОБА_3 з 11.12.2013 року по 15.04.2015 року; ОСОБА_4 з 15.04.2015 року по 17.04.2015 року; ОСОБА_5 з 04.06.2015 року по 17.05.2016 року; ОСОБА_6 з 17.05.2016 року по 11.11.2016 року.

З 16.11.2016 року по 20.02.2017 року право власності на транспортний засіб марки VW, модель Tiguan, кузов НОМЕР_1, 2013 року випуску взагалі ні за ким не зареєстровано.

23 лютого 2017 року автомобіль марки VW, модель Tiguan, кузов НОМЕР_1, 2013 року випуску, що належав ОСОБА_7 був відчужений ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу транспортного засобу № 8047/2017/344068 за 359 275 грн. 50 коп.

На час укладення договору купівлі-продажу між відповідачем та ОСОБА_7 від 23 лютого 2017 року, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості щодо обтяження (обтяження вилучено) автомобіля марки VW, модель Tiguan, кузов НОМЕР_1, рік випуску 2013, що підтверджується Витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна №51549524 від 23 лютого 2017 року (12:29:51), наданим на вимогу суду Територіальним сервісним центром 8047 Регіонального сервісного центру МВС у місті Києві.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 4 ст. 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (далі - Закон), який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону, якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Згідно зі ст. 10 Закону у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем, згідно зі статтею 388 ЦК України, за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Статтею 12 Закону встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

За змістом ст. 23 Закону відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ст. 45 Закону витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна свідчить про внесення записів про обтяження до Державного реєстру або про їх відсутність. У разі наявності обтяження у витягу вказуються всі наявні записи та відомості, що містяться в них.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов правильного висновку щодо безпідставності позовних вимог, оскільки позивачем не було надано доказів щодо реєстрації застави в державному реєстрі обтяжень рухомого майна на час відчуження спірного автомобіля ОСОБА_1

Таким чином, в розумінні ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» лише зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом першої інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскаржених судових рішень, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів з їх оцінки, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної ї інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» залишити без задоволення.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 27 серпня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: