Ухвала суду № 76089183, 30.07.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/407/2018

Справа № 359/6323/17

УХВАЛА

30 липня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головую чого судді Муранової-Лесів І.В..

при секретарі Долі М.А.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «Бориспільське підприємство «Сортнасіннєовоч», про захист честі гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться вказана справа.

16.02.2018 року представник відповідача ОСОБА_5- ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у даній цивільній справи, обґрунтовуючи клопотання тим, що справа за позовом ОСОБА_4 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зазначив, що звернувшись з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, позивач ОСОБА_4 намагається спростувати інформацію, яка використана як доказ у господарській справі, була предметом спору, досліджувалася і оцінювалася судом першої інстанції та була предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Вважає, що ОСОБА_4 та очолюване ним підприємство намагається маніпулювати процесуальним законом з метою досягти перегляду рішення суду у господарській справі, що набрало законної сили.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав зазначене клопотання.

Представник позивача ОСОБА_1 та представник третьої особи ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечували.

Заслухавши думку представників, дослідивши подане клопотання, суд прийшов до висновку, що клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України, в редакції чинній на момент відкриття провадження у даній цивільній справи, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент відкриття провадження у даній цивільній справі, Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів;

41) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство;

9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.

При цьому, суд також керувався роз’ясненнями, викладеними у пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а сааме: вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі – КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі – ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв’язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб’єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З урахуванням положень статті 15 ЦПК та положень статей 1, 12 ГПК справи про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, незалежно від суб’єктного складу, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб’єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються у порядку господарського судочинства.

Справи про захист гідності, честі та ділової репутації розглядаються в порядку цивільного судочинства і в тому випадку, коли стороною є органи державної влади та/або органи місцевого самоврядування (суб’єкт владних повноважень).

Крім того, при відкритті провадження у даній цивільній справі суд враховував, що відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а також положення ст.55 Конституції України, якими закріплено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, зокрема, шляхом звернення до суду за їх захистом.

Отже, незважаючи на те, що позивач просить визнати недійсною інформацію, що стала доказом у господарській справі, спір, що є предметом позову, виник із цивільно-правових відносин, та згідно підстав і предмету позову, у відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, зазначені в клопотанні підстави для закриття провадження у справі відсутні і заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,19,200, 255 ЦПК України, суд –

ухвалив:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 Іванівни- адвоката ОСОБА_2 – про закриття провадження у даній справі – відмовити.

Ухвала суду самостійному апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя І.В.Муранова-Лесів