Постанова № 7608799, 11.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.01.10Справа №2а-2370/09/2770           Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Строміло А.Ю.,

за участю: представника позивача Галькевича А.К., представника відповідача Трипуса Є.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства “Зовнішекономсервіс” –фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв’язків відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” до державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, Головного управління державного казначейства України в місті Севастополі про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, –

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2009 року дочірнє підприємство “Зовнішекономсервіс” –фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв’язків відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя, Головного управління державного казначейства України в місті Севастополі про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3438861 гривні 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами господарської діяльності підприємством позивача за періоди: вересень, жовтень 2006 року; січень, лютий, листопад 2007 року; березень, липень, вересень, листопад 2008 року; січень –травень 2009 року заявлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Дана бюджетна заборгованість була підтверджена перевірками державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя та проведено її часткове відшкодування. Станом на 16 липня 2009 року невідшкодована сума податку склала 3438861 гривні 00 копійок.

Представник відповідача –державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя заперечував проти задоволення позову та зазначив, що позивачем допущена помилка в розмірі податку, оскільки частина суми заборгованості сплачена за рахунок погашення векселя. Крім того, наполягав на застосуванні частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України до частини позовних вимог.

Представник відповідача –Головного управління державного казначейства України в місті Севастополі пояснив, що органи державного казначейства здійснюють безпосереднє повернення сум податку на додану вартість із бюджету, не здійснюючи контроль за органами податкової служби, і залучаються як відповідачі до справ лише для роз’яснення порядку виконання відшкодування, а тому Головне управління державного казначейства України в місті Севастополі залишає розгляд справи на розсуд суду.

Заслухавши доводи сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з припису пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі –Закон), бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. При цьому, податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону).

Згідно з підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судом встановлено, що дочірнім підприємством “Зовнішекономсервіс” –фірмою маркетингу і зовнішньо-економічних зв’язків відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” подано до державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя податкові декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на загальну суму 5275377 гривень 00 копійок. Так, в декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року від 19 жовтня 2006 року № 29340 заявлена сума до відшкодування у розмірі 105549 гривень 00 копійок; в декларації за жовтень 2006 року від 20 листопада 2006 року № 33762 –145966 гривень 00 копійок; в декларації за січень 2007 року від 20 лютого 2007 року № 2114 –129 135 гривень 00 копійок; в декларації за лютий 2007 року від 20 березня 2007 року № 3514 –131 512 гривень 00 копійок; в декларації за листопад 2007 року від 20 грудня 2007 –271 304 гривні 00 копійок; в декларації за березень 2008 року від 21 квітня 2008 року –1271 002 гривні 00 копійок; в декларації за липень 2008 року від 20 серпня 2008 року № 25207 –135634 гривні 00 копійок; в декларації за вересень 2008 року від 20 жовтня 2008 року № 32670 –769 662 гривні 00 копійок; в декларації за листопад 2008 року від 22 грудня 2008 року № 40114 –149807 гривень 00 копійок; в декларації за січень 2009 року від 20 лютого 2009 року № 2338 –570 115 гривень 00 копійок; в декларації за лютий 2009 року від 20 березня 2009 року № 3803 –580 879 гривень 00 копійок; в декларації за березень 2009 року від 21 квітня 2009 року № 9613 –232413 гривень 00 копійок; в декларації за квітень 2009 року від 20 травня 2009 року № 14811 –572 069 гривень 00 копійок; в декларації за травень 2009 року від 22 червня 2009 року № 17130 –210 330 гривень 00 копійок.

За результатами проведення позапланових виїзних документальних перевірок з питань достовірності заявлених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані періоди державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя складено акти та довідки.

Актами перевірок від 20 листопада 2006 року № 650/10/23-423/24865093/82 (декларація за вересень 2006 року), від 18 грудня 2006 року № 736/10/23-423/24865093/94 (декларація за жовтень 2006 року), від 26 січня 2008 року № 46/10/23-423/24865093/8 (декларація за листопад 2007 року) та довідками від 17 вересня 2008 року № 805/10/23-423/24865093/45 (декларація за липень 2008 року), від 12 листопада 2008 року № 977/10/23-423/24865093/71 (декларація за вересень 2008 року), від 27 березня 2009 року № 601/10/23-423/24865093/36 (декларація за січень 2009 року), від 24 квітня 2009 року № 831/10/23-423/24865093/61 (декларація за лютий 2009 року), від 27 травня 2009 року № 1027/10/23-423/24865093/82 (декларація за березень 2009 року), від 30 червня 2009 року № 1234/10/23-423/24865093/96 (декларація за квітень 2009 року) та від 14 липня 2009 року № 1297/10/23-423/24865093/98 (декларація за червень 2009 року) підтверджено, відображене позивачем у деклараціях, бюджетне відшкодування.

Актами перевірок від 16 березня 2007 року № 141/10/23-423/24865093/21 (декларація за січень 2007 року), від 11 травня 2007 року № 279/10/23-423/24865093/51 (декларація за лютий 2007 року), від 31 травня 2008 року № 489/10/23-423/24865093/27 (декларація за березень 2008 року), від 30 січня 2009 року № 79/10/23-423/24865093/7 (декларація за листопад 2008 року) підтверджено не всі задекларовані суми до відшкодування податку на додану вартість.

У зазначених актах та довідках державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя підтверджено фактичну сплату підприємством податку на додану вартість та зазначено, що при отриманні матеріалів зустрічних перевірок, будуть зроблені додаткові висновки.

Стосовно заявлених сум до відшкодування по деклараціям за квітень (572 069 гривень 00 копійок) та травень (210 330 гривень 00 копійок) 2009 року, то у запереченнях відповідача –державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя зазначено, що підтверджені суми до відшкодування за квітень у розмірі 444928 гривень 00 копійок, за травень у розмірі 82011 гривень 00 копійок та стосовно цих сум направлені висновки до органу державного казначейства. Інші суми, а саме 127141 гривня 00 копійок та 128319 гривень 00 копійок за квітень та травень 2009 року відповідно, у загальному розмірі 255460 гривень 00 копійок, на сьогоднішній день, знаходяться у стадії перевірок.

Однак, як вже було зазначено, довідками державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя від 30 червня 2009 року № 1234/10/23-423/24865093/96 (декларація за квітень 2009 року) та від 14 липня 2009 року № 1297/10/23-423/24865093/98 (декларація за червень 2009 року) підтверджено, відображене позивачем у деклараціях, бюджетне відшкодування.

Всього державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя за результатами перевірок підтверджена сума бюджетного відшкодування у розмірі 4281373 гривні 00 копійок та на вказану суму були направлені висновки до Головного управління Державного казначейства у місті Севастополі. Фактично підприємству відшкодовано суму у розмірі 1179362 гривні 99 копійок.

При цьому, відповідач –податковий орган, не заперечує, що залишок підтвердженої та невідшкодованої суми бюджетної заборгованості, за якою направлені висновки, складає 3124774 гривні 00 копійок.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

Статтею 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України “Про податок на додану вартість”.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

За змістом зазначених норм, проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Таким чином, факт непроведення зустрічних перевірок не є підставою для відмови у відшкодуванні податку на додатку вартість.

Відповідачем –державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя надано суду копію першого примірника простого векселя, наданого позивачем органу митного контролю, який підтверджений Севастопольською філією відкритого акціонерного товариства “Укрексімбанк” на суму у розмірі 27695 гривень 30 копійок, як доказ часткового відшкодування підприємству податку на додану вартість. Цей вексель складено 27 квітня 2007 року і погашено 15 травня 2007 року. Однак факт того, що підприємству вже відшкодовано суму у розмірі 1179362 гривні 99 копійок позивачем не заперечується, а доказів того, що цим векселем погашена частина суми, що не включає в себе, вже відшкодовані 1179362 гривні 99 копійок, суду надано не було.

Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга цієї норми).

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У судовому засіданні представник відповідача –державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя наполягав на застосуванні цієї норми до частини позовних вимог, а саме стосовно заявлених сум до відшкодування у деклараціях за: вересень, жовтень 2006 року; січень, лютий, листопад 2007 року; березень, липень, вересень 2008 року, оскільки Законом не встановлено строку звернення до суду, а тому підлягає застосуванню річний строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України.

Представник позивача заперечував проти застосування строку, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивувавши це тим, що на спірні правовідносини поширюється дія статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто строк звернення до суду становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.

Підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1 095 днів.

Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, а тому підлягає застосуванню при регулюванні всіх податкових правовідносин.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущений строк звернення до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, оскільки у даній справі слід враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, –

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства “Зовнішекономсервіс” –фірми маркетингу і зовнішньо-економічних зв’язків відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” 3438861 (три міліонна чотириста тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят одну) гривню бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства “Зовнішекономсервіс” –фірми маркетингу і зовнішньо-економічних зв’язків відкритого акціонерного товариства “Севастопольський морський завод” судовий збір у сумі 03 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена у порядку встановленому частинами другою, третьою, п’ятою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови суду заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя(підпис)О.О. Кириленко З оригіналом згідно

Суддя                                                                                          О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

15 січня 2010 року