Постанова № 76087315, 28.08.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/875/18

м. Одеса, просп. Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод”

на рішення господарського суду Одеської області від 11 липня 2018 року, повний текст якого складено та підписано 23 липня 2018 року

у справі № 916/875/18

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства “ЕЛОПАК-ФАСТІВ”

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод”

про стягнення 55 234,35 грн.

головуючий суддя – Оборотова О.Ю

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

Справа розглянута без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

В С Т А Н О В И В :

14.05.2018 року Приватне акціонерне товариство “ЕЛОПАК-ФАСТІВ” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” про стягнення 55 234,35 грн., з яких 44 938,65 грн. – інфляційні нарахування, 10 295,70 грн. – 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору від 01.03.2010 року, в частині оплати за отриманий товар, що підтверджується та встановлено рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року у справі № 916/2463/15.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.07.2018 року у справі № 916/875/18 (суддя Оборотова О.Ю.) позов ОСОБА_1 акціонерного товариства “ЕЛОПАК-ФАСТІВ” задоволений у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства “ЕЛОПАК-ФАСТІВ” інфляційні витрати у розмірі 44938,65грн., 3% річних у розмірі 10295,70грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00грн.

Такий висновок суду мотивований тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується обгрунтованність правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство “Ізмаїльський виноробний завод” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 року частково та прийняте нове рішення, яким стягнути 18067,16 грн. інфляційних нарахувань та 4219,72 грн. – 3 % річних.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд неповно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв’язку з чим виніс часткове незаконне і необґрунтоване рішення, яке частково не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності для нарахування інфляційних нарахувань та 3 відсотків річних, що не було місцевим господарським судом взято до уваги, у зв’язку з чим застосований невірний розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат.

23.08.2018 через відділ діловодства суду від представника ОСОБА_1 акціонерного товариства “ЕЛОПАК-ФАСТІВ” надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив залишити оскаржуване рішення господарського суду Одеської області без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” – без задоволення.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI „Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частинами 1, 3 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

З огляду на вказані норми процесуального законодавства, розгляд справ судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, тобто без проведення підготовчого засідання.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході апеляційного провадження, 01 березня 2010 року між ОСОБА_1 акціонерним товариством “Елопак-Фастів” (Постачальник) та ОСОБА_1 акціонерним товариством “Ізмаїльський виноробний завод” (Покупець) було укладено Договір №117/10-SC-UKR/FST-DYA, у відповідності до п. п. 1.1, 1.4 якого Постачальник зобов’язується поставити Покупцю в обумовлені строки кришки ELO-CAP UE, а Покупець зобов’язується прийняти їх та оплатити. З метою спрощення виконання сторонами зобов’язань за договором, Покупець і Постачальник спільними зусиллями складають щомісячний прогноз на кожний календарний рік на поставку товару у кількості, котра буде необхідна Покупцю для власної виробничої мети (а.с.16-28).

Відповідно до п. п. 2.3, 3.1 договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. кількість замовленого товару повинно бути рівним або кратним 90 тис. шт. Приймання товару по кількості, асортименту та якості зовнішнього виду товару і його упаковки здійснюється в момент передачі товару від ПАТ “Елопак-Фастів” або перевізника, уповноваженого Постачальником. В момент приймання товару Покупець зобов’язаний здійснити перевірку по кількості та якості зовнішнього виду товару та його упаковки.

Продавець гарантує, що весь товар, який поставляється за даним договором відповідає специфікаціям, узгодженими між сторонами (надалі – стандарти якості).( п. 4.1. Договору).

Згідно до п. 5.2. Договору, у разі якщо Покупець не дотримується строків по сплаті поставленого Товару, який зазначений у параграфі 7 Договору, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0,2% від вартості товару за кожен день прострочення оплати. Максимальна сума штрафу за даним пунктом 5.3. обмежується сумою, яка дорівнює 10% від вартості товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору, всі штрафні санкції, наведені в п.п. 5.1.,5.2. даного договору, підлягають сплаті в разі направлення претензії у письмовій формі, а також відповідно окремого рахунку, який виставляється стороною, яка заявила рекламацію.

Строк сплати штрафних санкцій, наведений в п.п. 5.1.,5.2. даного договору, складає 10 робочих днів з моменту виставлення рахунку стороною, яка заявляє рекламацію. (п.5.4. Договору).

Положеннями п.п. 6.1, 13 договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2010р. Всі додатки до договору є невід’ємною частиною такого договору.

Додатковими угодами №1 від 30.12.2010р., №2 від 30.12.2011р., №4 від 31.12.2012р., №5 від 31.12.2013р. сторонами договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. була продовжена дія договору на наступний календарний рік.

Відповідно до п. 7.1. Договору, ціни за 1000 штук кришки ELO-CAP UE білий колір складають: 168,06 грн. за 1000 шт., без ПДВ (еквівалент 15,50 євро) та 201,67 грн., в т.ч. ПДВ (20%) 33,61 грн.

На виконання умов укладеного між сторонами договору №117/10-SC-UKR/FST-DYA від 01.03.2010р. Постачальником - ОСОБА_1 акціонерним товариством “Елопак-Фастів” було поставлено товар та виставлено рахунки на сплату, а ОСОБА_1 акціонерним товариством “Ізмаїльський виноробний завод” прийнято наступний товар:

- 03.10.2014р. на суму 81962,28 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1683 від 03.10.2014р., довіреністю №200 від 02.10.2014р., рахунком на оплату №1576 від 03.10.2014р., копії яких наявні в матеріалах справи;

- 07.11.2014р. на суму 58311,36 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1909 від 07.11.2014р., довіреністю №0239 від 06.11.2014р., рахунком на оплату №1777 від 07.11.2014р., копії яких наявні в матеріалах справи.

07.07.2017 року рішенням господарського суду Одеської області у справі №916/2463/15 за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства “ЕЛОПАК-ФАСТІВ” до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” про стягнення боргу за неналежне виконання ОСОБА_1 акціонерним товариством “Ізмаїльський виноробний завод” умов Договору від 01.03.2010 року № 117/10-SC-UKR/FST-DYA, залишеним без змін постаново Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 року, стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства “ЕЛОПАК-ФАСТІВ” суму основного боргу 140273,64 грн., пеня – 14127,36 грн., інфляційні нарахування 60561,25 грн., 3 % річних – 2979,76 грн. проценти за товарний кредит – 54127,80 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Господарським судом Одеської області 06.04.2017 року виданий наказ у справі № 916/2463/15 на примусове виконання рішення суду.

13.02.2018 року приватним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі наказу від 06.04.2017 року.

Звертаючись з позовною заявою до місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство “ЕЛОПАК-ФАСТІВ” просило стягнути з відповідача інфляційні нарахування на суму боргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” за період з 01.07.2015 по 31.01.2018 року у розмірі 44 936,65 грн. та 3 % річних за період з 03.09.2015 – 12.02.2018 року у сумі 10 295,70 грн.

Інфляційні витрати і 3% річних можуть бути стягнуті, якщо боржник не виконав передбаченого умовою договору обов’язку щодо сплати коштів; в усіх інших випадках положення ст.625 ЦК не застосовуються, оскільки в такому випадку відсутні грошові зобов’язання; будь-який обов’язок щодо сплати коштів, незалежно від підстав його виникнення, є грошовим зобов’язанням, а тому положення ст.625 ЦК підлягають застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У Цивільному кодексі відсутнє визначення терміна «грошове зобов’язання». Однак воно міститься в законі «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», постанові пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.2013 №14 та постановах ВСУ. Так, згідно зі ст.1 закону це зобов’язання боржника сплатити кредитору певну суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Грошовим, за змістом стст.524, 533— 535, 625 ЦК, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи еквіваленті в іноземній валюті) зобов’язання сплатити кошти на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Грошовим слід уважати будь-яке зобов’язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов’язок останнього сплатити кошти на користь кредитора.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ці положення застосовуються у випадку невиконання грошових зобов’язань та містяться в гл.51 ЦК, яка має назву «Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання». У свою чергу, ця глава міститься в розд. І «Загальні положення про зобов’язання». Отже, норма стосується як договірних, так і не договірних зобов’язань, тобто порушення грошового зобов’язання, незалежно від визначених у ст.11 ЦК підстав їх виникнення.

У ч.5 ст.11 ЦК передбачено, що у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникнути з актів цивільного законодавства та рішення суду. Отже, зобов’язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, визначених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.

З розрахунку позивача 3 % річних вбачається, що він зроблений за період з 03.09.2015 – по 12.02.2018 року на суму боргу 140 273,64 грн. та складає 10 295,70 грн. та розрахунок інфляційних нарахувань за період з липня 2015 – січень 2018 року складає 44 938,65 грн. який, як вважає колегія суддів апеляційної інстанції є вірним та обґрунтованим.

Так, прийняття судом рішення про задоволення вимог стягувача (кредитора), якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє стягувача (кредитора) права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум, якою регламентується відповідальність за порушення грошового зобов'язання, зокрема, визначається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке не виконано, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє права кредитора для звернення до суду з вимогою про стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що позивачем пропущений строк позовної давності відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для нарахування 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Зазначені посилання ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” колегія суддів не приймає, оскільки інфляційні нарахування та відсотки річних не є штрафними санкціями. До вимог про стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних застосовується загальний строк позовної давності.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 року у справі № 916/875/18 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” – без задоволення.

Відповідно до п.“в” ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг) покладаються на Приватне акціонерне товариство “Ізмаїльський виноробний завод”, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства “Ізмаїльський виноробний завод” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „11” липня 2018 року у справі № 916/875/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська