Постанова № 7608703, 22.10.2009, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-11480/09/2570

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2009 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретаріГригорєвій О.В.

за участю представника позивачаПригариЛ.В.

та відповідачаОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу№2а-11480/09/2570

за позовомВідділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

доФізичної особи підприємцяОСОБА_1

простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2009 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ФОПОСОБА_1.) в якому просить стягнути з відповідача до державного бюджету 4150,00грн. адміністративно-господарських санкцій та 216,25грн. пені, мотивуючи тим, що відповідач у 2008році не виконав встановлених чинним законодавством вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Відповідач проти позову заперечив та просив в задоволенні позову відмовити, пояснивши що не знав про необхідність подавати до Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, при оформленні документів в Державній податковій інспекції про таку звітність не попереджали.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від21.03.1991 №875 (далі Закон№875) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Разом з тим ст.18 Закону №875 встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, ч.1 ст.19 Закону№875 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Також згідно ч.2,3 ст.19 Закону №875 роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього ж Закону та самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від10.02.2007 №42 затверджена форма звітності №10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення. Згідно п.3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п.3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від28.09.2005 №1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №875 роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, а підприємства на яких працює від 8 до 15 осіб - у розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був розрахувати і сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

За дослідженими фактичними обставинами суд встановив, що у звязку з неподанням звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008рік , була проведена позапланова перевірка, згідно якої було складено Акт перевірки від10.08.2009 щодо дотримання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю щодо дотримання вимог ст.19,20 Закону №875.

За даними перевірки встановлено, що ФОПОСОБА_1. повинен був подати звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008рік до 01.03.2009, але фактично він був поданий 10.08.2009, під час проведення перевірки.

Згідно даного звіту на підприємстві протягом 2008року:

-середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 8 осіб;

-норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа;

-середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 0 осіб;

Таким чином, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце.

Річний фонд оплати праці за 2008 рік складає 66,4тис.грн.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника та сума адміністративно-господарських санкцій визначені відповідачем з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення звітності форми10ІІІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від10.02.2007 №42.

Згідно розрахунку позивача сума адміністративно-господарських санкцій, яку необхідно сплатити відповідачу, становить 4150,00грн.

Відповідно до ст.20 Закону №875, Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від31.01.2007 №70, Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від15.05.2007 №223 - порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі вищевказаного встановлено, що на суму заборгованості була правомірно нарахована пеня в сумі216,25грн.

В силу ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. А оскільки в судовому засіданні відповідач не довів правомірність своїх дій на яких ґрунтуються його заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, кодЄДРПОУНОМЕР_1) до державного бюджету (р/р31211230700002, банк ГУДК в Чернігівській області, МФО853592, кодЄДРПОУ22825965) адміністративно-господарських санкцій в сумі4150,00грн. (чотири тисячі сто пятдесят гривень 00коп.) та пені в сумі216,25грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л.О.Житняк

Постанову виготовлено в повному обсязі 26.10.2009.