Рішення № 76086565, 15.08.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року справа № 823/2182/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гордієнка Ю.П.,

представника відповідача ГУ ДФС у Черкаській області - Савенко Ю.Н. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_2 (20250, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0067871303 від 21.05.2018.

Позивач в позовній заяві, в обгрунтування вимог, зазначив, що за результатами проведення документальної позапланової виїздної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань що стали предметом заперечення за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017, уповноваженою особою складено акт перевірки на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким було збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Позивач вважає винесене рішення протиправним в зв'язку з тим що, ним, в ході перевірки, було надано перевіряючим первинні документи, які підтверджують поставку товарів контрагентами, натомість останні не склали податкові накладні та не зареєстрували їх у ЄРПН, чим порушили вимоги податкового законодавства. Крім того, зазначив, що чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Також позивач наголосив, що фіскальний орган не скористався правом проведення зустрічної звірки, а п.2.5.2 Акту перевірки складено без дотримання вимог р.ІІІ п.4 пп.2 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України".

Позивач до зали судового засідання не прибув, натомість в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних матеріалів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов, зокрема зазначила, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення суми ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Оскільки податкові накладні від взаємовідносин з контрагентами постачальниками - ТОВ «Тедіс України», ТОВ «Транслогістика» та ПП «ТД «Поляков» (у спірному періоді) не були зареєстровані останніми в ЄРПН, то це свідчить про відсутність у позивача права на податковий кредит, а отже є підставою вважати висновки акту перевірки ФОП ОСОБА_2 правомірними, а прийняте на підставі них ППР таким, що не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа-підприємець 13.02.2013, за ідентифікаційним номером - НОМЕР_2 та перебуває на обліку в органах ДФС.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Черкаській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2, з питань, що стали предметом заперечення, за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2017, про що складено акт від 05.05.2018 № 273/23-00-13-0214/НОМЕР_2.

Так, висновками акту перевірки позивача встановлено порушення останнім податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 1576,00грн., та завищення податкового кредиту в сумі 62 945,00грн.

За наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0067871303 від 21.05.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 96 782,00грн.

Вважаючи оскаржуване рішення таким, що було прийнято з порушенням норм Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин останні врегульовувались Податковим Кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VI (надалі - ПК України).

Відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до положень абз.4 п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Аналіз положень ПК України дає суду підстави зробити висновок, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п.п.177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п.177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом пп. (177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п.177.4.4).

За загальним правилом, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження; створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За загальним правилом, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п.201.1 ст.201 ПК України).

Так, за приписами п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (така податкова накладна є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту).

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

Так, матеріалами справи встановлено, що протягом періоду, який перевірявся на адресу ФОП ОСОБА_2 були поставлені товари наступними контрагентами:

- у червні 2017 ТОВ «Тедіс України» на суму 565 366,32грн.;

- у липні 2017 ТОВ «Тедіс України» на суму 502 886,58грн.;

- у серпні 2017 ПП «ТД «Поляков»;

- у серпні 2017 ТОВ «Тедіс України» на суму 565 366,32грн.;

- у листопаді 2017 ТОВ «Транслогістика» на суму 19 637,64грн.;

- у грудні 2017 ТОВ «Тедіс України» на 145 677,24грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які були надані позивачем та використані ревізором під час проведення перевірки останнього (а.с.48 зворотній бік та а.с.49). Суд наголошує, що акт перевірки позивача не містить інформації, що позивачем для перевірки були надані не всі документи, які стосуються спірних взаємовідносин, не зміг спростувати вищевказану обставину і представник відповідача в ході розгляду справи.

Проте, вищевказані постачальники у встановлені законом строки не склали податкові накладні по вищевказаним господарським операціям та не зареєстрували їх в ЄРПН.

Суд зазначає, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана позиція викладена Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, а тому з урахуванням до ч.5 ст.242 КАС України має братися судом до уваги.

Тобто, в даному випадку саме контрагентами позивача (постачальниками) були порушені вимоги податкового законодавства щодо порядку реєстрації податкових накладних. Тож, дослідження матеріалів справи, а також аналіз положень чинного податкового законодавства дають суду підстави дійти висновку, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача з його контрагентами, які були надані та використані під час перевірки останнього, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема: податкові декларації, книга обліку доходів та витрат, податкові накладні, банківські виписки по рахунках, договори купівлі-продажу підтверджують реальність здійснення вищевказаних господарських операцій з вказаними контрагентами постачальниками та мають своїм наслідком те, що господарські взаємовідносини між сторонами є такими, що мали реальний характер, а отже у позивача дійсно виникло право на віднесення витрат по вказаним відносинам до податкового кредиту.

Вищевказане, на думку суду, є підставою стверджувати щодо безпідставності висновків акту перевірки позивача, а також неправомірності винесеного ППР.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч.2 ст.77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ФОП ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 21.05.2018 № 0067871303 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 96 782 (дев'яносто шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) сплачений ним судовий збір в розмірі 967 (дев'ятсот шістдесят сім) грн. 83 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Повний текс рішення виготовлено 27.08.2018