Рішення № 76086152, 20.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 р. Справа № 820/4046/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Дробязги Т.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головне управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення 5А, код ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 167202-1304 від 16.11.2017 року яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 91599,34 гривень за 2015 рік;

- № 167205-1304 від 16.11.2017 року яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 131204,66 гривень за 2016 рік;

- № 167195-1304 від 16.11.2017 року яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 139077,13 гривень за 2017 рік.

Ухвалою Харківського Окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року суддею Супрун Ю.О., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу у підготовчому засіданні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню внаслідок недотримання передбаченого законом порядку визначення об'єкту оподаткування і, як наслідок, неправильного розрахунку суми земельного податку.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву. У тексті своїх заперечень відповідач просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення ГУ ДФС у Київській області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.

В судовому засіданні 20.08.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на зміст обґрунтувань адміністративного позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 19 грудня 2017 року отримала від ГУ ДФС у Київській області наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 167202-1304 від 16.11.2017 року яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 91599,34 гривень за 2015 рік;

- № 167205-1304 від 16.11.2017 року яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 131204,66 гривень за 2016 рік;

- № 167195-1304 від 16.11.2017 року яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 139077,13 гривень за 2017 рік.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Розглядаючи питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов'язання.

Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що вказаний розрахунок відповідачем здійснено із використанням інформації наявної в ІС «Податковий блок» та інформації Гавронщинської сільської ради, наданої листом від 28.09.2017 року № 315.

Водночас, відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 р. № 1386) Держгеокадастр подає щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача».

Згідно з ч. 1 ст. 193 ЗК України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» згідно якої Відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі. На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

З огляду на викладене, використання контролюючим органом вищевказаної інформації для нарахування земельного податку, є протиправним, оскільки останні не являють собою дані Державного земельного кадастру у розумінні як Податкового кодексу України, так і Закону України «Про Державний земельний Державний земельний кадастр». Тобто, відповідачем розрахунок суми земельного кадастр». Відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами ПК України. Жодних доказів отримання даних Державного земельного кадастру станом на момент винесення оскаржуваних повідомлень-рішень відповідачем не надано.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 167202-1304 від 16.11.2017 року яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 91599,34 гривень за 2015 рік суд зазначає наступне.

Ставку земельного податку на 2015 рік, встановлено рішенням Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області № 588-42/15 від 29.01.2015 року. Однак з вищевказаним погодитись неможливо виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, плата за землю згідно з ПК України є місцевим податком.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (п.п.12.3.3 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, використання відповідачем для розрахунку земельного податку за 2015 рік рішення Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області № 588-42/15 від 29.01.2015 року є протиправним, оскільки місцева рада прийняла і офіційно оприлюднила рішення вже після 15 липня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головне управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення 5А, код ЄДРПОУ 39393260) від 16.11.2017 року № 167202-1304, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 91599,34 грн. за 2015 рік; № 167205-1304, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 131204,66 грн. за 2016 рік; № 167195-1304, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб 18010700 у сумі 139077,13 грн. за 2017 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 3618 (три тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 83 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення 5А, код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 серпня 2018 року.

Суддя Ю.О. Супрун