Постанова № 76086021, 21.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2814/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Фазикош Г.В.,Собослой Г.Г.,

секретарі: Чучка Н.В.,

за участі - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою директора ПАТ «Укрпошта» в особі Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта» - ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2018 року (Головуюча - Світлик О.М.) у справі за позовом ОСОБА_5, в інтересах якої діє представник - адвокат ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрпошта», в особі Закарпатської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5, в інтересах якої діє представник - адвокат ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до ПАТ «Укрпошта», в особі Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта», про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що в період з 13.04.2011 року по 15.01.2015 року ОСОБА_5 працювала в Закарпатській дирекції УДППЗ «Укрпошта» на посаді листоноші ВПЗ Перечин, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці БТ-ІІ № 7793469. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 року за № 728-р відбулося перетворення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» у публічне акціонерне товариство «Укрпошта».

Зазначає, що 15.01.2015 року на підставі наказу № 17/к від 15.01.2015 року позивача було звільнено з роботи та займаної посади.

При звільненні позивачеві було виплачено грошові кошти за відпрацьований період, але трудової книжки надано не було, мотивуючи тим, що її не можуть знайти. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою надати трудову книжку, але відповідач її звернення залишав без уваги та належного реагування.

Вказує, що 03.01.2018 року позивач, проконсультувавшись із спеціалістами у сфері права, письмово звернулася до відповідача з проханням надати копію наказу про звільнення, трудову книжку та довідку про помісячне нарахування заробітної плати, що підтверджується заявою від 03.01.2018 року. Після цього, 19.01.2018 року позивач отримала від відповідача рекомендований лист, в якому містилися трудова книжка та копія наказу про звільнення. Після повторного звернення довідка про доходи позивача відповідачем була надана тільки на початку березня 2018 року, хоча ОСОБА_5 зверталася про її надання 03.01.2018 року.

Представник позивача зазначає, що відповідач, порушуючи вимоги трудового законодавства, у день звільнення позивача не видав останній належно оформлену трудову книжку. Вимоги про надання трудової книжки позивача відповідачем були задоволені тільки через три роки після офіційного звільнення.

Зауважує, що даними діями відповідач перешкодив позивачу у реалізації гарантованого Конституцією України права на працю та позбавив позивача можливості подальшого працевлаштування, що призвело до фінансових труднощів та непорозумінь в сім'ї. Жодних заходів, спрямованих на усунення порушення трудового законодавства відповідачем до 19.01.2018 року не було вжито, незважаючи на звернення позивача.

З посиланням на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», п. 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, ст. 117, ч. 5 ст. 235 КЗпП України, п. 32 постанови пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.1992 року та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», представник позивача зазначає, що враховуючи період вимушеного прогулу з 15.01.2015 року по 19.01.2018 року (день отримання трудової книжки), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 50213,50 грн. (згідно з розрахунком, який доданий представником позивача до позовної заяви).

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з ПАТ «Укрпошта», в особі Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта», на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 50213,50 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Cтягнуто з публічного акціонерного товариства «Укрпошта», код ЄДРПОУ: 21560045, що знаходиться за адресою: вул. Хрещатик, 22, м. Київ, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 50213 (п'ятдесят тисяч двісті тринадцять) гривень 50 коп. з обов'язковим утриманням податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укрпошта», код ЄДРПОУ: 21560045, що знаходиться за адресою: вул. Хрещатик, 22, м. Київ, на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду директора ПАТ «Укрпошта» в особі Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта» - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, - позивач ОСОБА_5 була прийнята на посаду листоноші відділення поштового зв'язку Перечин Поштамту Закарпатської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» з 13.04.2011 року, що стверджується копією наказу (розпорядження) начальника Ужгородського поштамту № 122/к від 13.04.2011 року про прийняття на роботу (а.с.37).

26.12.2014 року позивачем було написано заяву про її звільнення за власним бажанням з роботи, що підтверджується відповідною заявою від 26.12.2014 року (а.с.39).

З листка непрацездатності серії АГВ № 705014 вбачається, що у період з 24.12.2014 року по 01.01.2015 року ОСОБА_5 перебувала на лікарняному (а.с.40).

31.12.2014 року позивач написала заяву про надання їй відпустки без збереження заробітної плати терміном три календарні дні з 02.01.2014 року по 04.01.2014 року (а.с.41)

Відповідно до листка непрацездатності серії АГВ № 705046 ОСОБА_5 перебувала на лікарняному у період з 09.01.2015 року по 14.01.2015 року (а.с.42).

Згідно з наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) № 17/к від 15.01.2015 року ОСОБА_5 звільнено з роботи та займаної посади листоноші відділення поштового зв'язку Перечин Поштамту з 15.01.2015 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та її заяви від 26.12.2014 року (а.с.38).

Як вірно встановлено судом першої інстанції в день звільнення позивачу не було видано трудову книжку, що визнається сторонами.

03.01.2018 року позивач звернулася до відповідача Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта» із заявою, у якій у зв'язку з прийняттям її на роботу та необхідністю оформлення кадрових документів в іншого роботодавця просила надіслати на її адресу: вул. Толстого, 13, м. Перечин, оригінал трудової книжки, копію наказу про звільнення та довідку про помісячне нарахування їй заробітної плати за 2014 рік. Дану заяву отримано відповідачем 04.01.2018 року (а.с.11, 45).

19.01.2018 року ОСОБА_5 від Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта» отримала рекомендований лист разом з її трудовою книжкою та копією наказу про звільнення (а.с.15, 16, 46).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляд на таке.

У трудових спорах обов'язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця, а не на працівника.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Зазначеної норми роботодавцем не дотримано, що в свою чергу є підставою для стягнення середнього заробітку згідно ч.4 ст. 235 КЗпП України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач у день звільнення не працювала, з моменту звільнення до відділу кадрів з клопотанням про видачу їй трудової книжки не зверталася, а тому саме позивач винен у неотриманні ним трудової книжки, позаяк такі є безпідставними.

Так, згідно з п. п. 2.4, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п. 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час затримки. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.

Пунктом 4.2 Інструкції передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Позивач була відсутня на роботі в день звільнення, однак роботодавцем не надано жодних доказів надіслання ОСОБА_5 поштового повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, як це вимагає п.4.2 Інструкції, а тому суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ч.4 ст. 235 КЗпП України.

Таким чином посилання апелянта на відсутність його вини у невидачі трудової книжки є безпідставними та підлягають відхиленню

Також апелянт помилково посилається на необхідність застосувати одномісячний строк для звернення до суду, оскільки даний спір не є спором про поновлення на роботі, а відтак працівник вправі звернутися з таким до суду в тримісячний строк згідно ст. 233 КЗпП України. Трудову книжку позивач отримала 19.01.2018р., а з позовом до суду звернулася 21.03.2018 р., тобто в межах строків, встановлених ст.233 КЗПП України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, позаяк ґрунтуються на неправильному тлумаченні ном матеріального права.

За таких обставин, відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу директора ПАТ «Укрпошта» в особі Закарпатської дирекції ПАТ «Укрпошта» - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.08. 2018 року.

Головуючий

Судді