Ухвала суду № 76085993, 22.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/4167/17

Номер провадження 11-кп/775/564/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді: Ковалюмнус Е.Л.,

суддів: Савкової С.В., Шигірта Ф.С.,

при секретарі: Рябцевої Ю.С.,

за участю

прокурора Фролова Ф.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області в режимі відеконфернеції кримінальне провадження № 12017050230001812 за апеляційною скаргою прокурора Бойко Н.О. на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноармійська, громадянина України, одружений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину інваліда, приватний підприємець, раніше судимий: 18.10.2002 року Першотравневим міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; 22.02.2007 року Покровським міським судом Донецької області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 16.08.2013 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, 17.01.2018 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2,

визнано винним у вчинені злочину передбаченого за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України шляхом повного приєднання не відбутої частини покарання за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018 року у виді 6 місяців арешту, за правилами складання покарань визначених ч. 1 ст. 72 КК України призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Красноармійська, громадянина України, розлученого, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючий, раніше судимий: 30.08.2002 року Димитровським міським судом Донецької області за ст. 15, ч.1 ст. 186 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, 03.02.2003 року Красноармійським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, 10.12.2008 року року Балаклавським міськрайонним судом м. Севастополя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 24.07.2012 року Красноармійським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців обмеження волі, 16.11.2012 року Красноармійським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 263 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, 06.10.2015 року звільнився умовно достроково на не відбутий термін 1 рік 5 місяців на підставі постанови суду м. Селидово від 28.09.2015 року, 17.01.2018 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 проживаючий за адресою: АДРЕСА_4,

визнано винним у вчинені злочину передбаченого за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 71 КК України шляхом повного приєднання не відбутої частини покарання за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018 року у виді 4 місяців арешту, за правилами складання покарань визначених ч. 1 ст. 72 КК України призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.

Згідно до вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2018 року, ОСОБА_1 будучи раніше засудженим за вчинення злочинів проти власності, повторно вчинив злочин проти власності за наступних обставин. 16 листопада 2017 року, приблизно о 01:00 год. ОСОБА_1, проходячи повз будинку №119 по вул. Первомайській м. Добропілля Донецької області побачив легковий автомобіль розташований біля 4-го під'їзду вищевказаного будинку. На ґрунті раптово виниклого умислу спрямованого на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, за допомогою нижниць відкрив передню двір водія автомобіля ВАЗ 2105 державний номер НОМЕР_4, що належить ОСОБА_3, звідки таємно викрав автомобільні фари ВАЗ 2105 у кількості 2 одиниці та з викраденим зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив останній матеріальний збиток на загальну суму 293 грн. 49 коп. Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка) ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, 16 листопада 2017 року, приблизно о 01:00 год., проходячи повз будинку №125 по вул. Первомайській м. Добропілля Донецької області побачив легковий автомобіль розташований напроти вищевказаного будинку. На ґрунті раптово виниклого умислу спрямованого на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, за допомогою нижниць відкрив передню двір водія автомобіля ВАЗ 2106 державний номер НОМЕР_5, що належить ОСОБА_4, звідки таємно викрав автомобільний акумулятор марки «WESTA 6CT - 60 Ah 600A» та з викраденим зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив останньому матеріальний збиток на загальну суму 715 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка) ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України. Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, 22 листопада 2017 року, приблизно о 01:00год., діючи спільно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5, проходячи повз будинку №18 м-н Молодіжний м. Добропілля Донецької області побачив автомобіль ЗиЛ 130 розташований напроти вищевказаного будинку. На ґрунті раптово виниклого умислу спрямованого на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, не розподіливши між собою ролі при скоєнні злочину, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, за допомогою нижниць відкрили передню двір водія автомобіля ЗиЛ державний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5, звідки таємно викрали автомобільний акумулятор марки «AutoJet» -190а/h 950А та з викраденим зникли, розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинили останньому матеріальний збиток на загальну суму 2 700 грн.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_1, вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

На вказаний вирок суду прокурором Бойко Н.О. подана апеляційна скарга, в якій вона просить вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2018 року змінити в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування норм кримінального законодавства. Зазначає, що судом при призначенні покарання не враховано, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше засуджені вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018 р. за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 та 4 місяців арешту відповідно, а за оскаржуваним вироком кримінальні правопорушення вчинені ними 16.11.2017 року та 22.11. 2017 року, тобто до ухвалення попереднього вироку. Вважає, що суд дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність призначення остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України. Просить вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70, п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців; в решті вирок залишити без змін. Також просить вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70, п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018 року, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяців; в решті вирок залишити без змін.

Потерпіли про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується їх підписами у судових повістках.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, думку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення ніким не оспорюється, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 та 4 місяців арешту відповідно.

На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги прокурора є слушними, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно востаннє були судими 17 січня 2018 року вироком Селидівського міського суду Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 та 4 місяців арешту відповідно, за оскаржуваним вироком кримінальні правопорушення вчинені ними 16 листопада 2017 року та 22 листопада 2017 року, тобто до постановлення попереднього вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, при¬значається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встанов¬лено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постанов¬лення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Тобто, суду першої інстанції необхідно було призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за правилами, передбаченими ст. 72 КК України.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 71 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни вироку судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, яку слід задовольнити, а вирок суду - змінити.

На думку колегії суддів, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, необхідно застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК України та принцип повного складання покарань за сукупністю злочинів за правилами ст. 72 КК України.

Як вбачається з довідки, наданої Державною установою «Бахмутська установа виконання покарань /№ 6/», згідно даних обліку картотеки, ОСОБА_2 був затриманий на виконання вироку Селидівського міського суду Донецької області від 13.03.2018р., яким його засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до 4 місяців арешту. Станом на 14.07.2018р. покарання у виді арешту ним відбуте повністю. ОСОБА_1 на виконання вироку Селидівського міського суду Донецької області від 13.03.2018р., яким його засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до 6 місяців арешту. Кінець строку покарання за цим вироком - 03.10.2018р.

З наведених підстав необхідно в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати покарання: ОСОБА_1 частково відбуте з 03.04.2018р., а ОСОБА_2 повністю відбуте з 13.03.2018р. за попереднім вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018р.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Бойко Н.О. - задовольнити.

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018 року, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018 року, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці

Строк відбування покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 рахувати з моменту їх фактичного затримання. За вироком Селидівського міського суду Донецької області від 17.01.2018р. ОСОБА_1 з 03.04.2018р., ОСОБА_2 з 13.03.2018р., в строк покарання, остаточно призначеного за вироком Добропільського міського суду Донецької області від 28.02.2018р. зарахувати строк відбутого покарання за вироком Селидівскього міського суду Донецької області від 17.01.2018р. ОСОБА_1 - частково відбутого з 03.04.2018р.; ОСОБА_2 - повністю відбутого з 13.03.2018р.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, що тримаються під вартою - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.

Судді