Рішення № 76085607, 27.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 496/3790/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року о 10 год. 28 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1 – за паспортом

ОСОБА_2 – за довіреністю

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 23) до Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156, місцезнаходження: м.Одеса, вул.Прохорівська,3/5) про скасування рішення №5 від 31.03.2016 року та стягнення невиплаченої пенсії за весь час несплати,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області про скасування рішення №5 від 31.03.2016 року та стягнення невиплаченої пенсії за весь час несплати.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року було відкрите провадження у справі за цим позовом та ухвалою від 01 березня 2018 року ця справа передана на розгляд Одеському окружному адміністративному суду.

Ухвалою від 18 травня 2018 року цю справу прийнято до загального позовного провадження.

На підготовчому засіданні, яке відбулось 12 червня 2018 року ухвалою, що занесена до протоколу судового засідання згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», якою управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області реорганізовано шляхом злиття та утворення Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, здійснена заміна відповідача з управління Пенсійного фонду України у Біляївському районі Одеської області на Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156, місцезнаходження: м.Одеса, вул.Прохорівська,3/5).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно припинено позивачу виплату пенсії, у зв’язку з не підтвердженням тривалості стажу роботи з 06.07.2006 року по 03.12.2012 року для обчислення його у подвійному розмірі згідно з ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач вважає, що пенсійний орган протиправно не враховував пільговий стаж позивача для призначення пенсії, посилаючись на наказ МОЗ від 08.10.1997 року №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України», який не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України та який наказом МОЗ України № 866 від 19.11.2014 року був скасований як такий, що підлягав реєстрації та не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Також позивач вважає, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким надані роз’яснення щодо спірного питання носить лише рекомендаційний характер.

В той же час, позивач стверджує, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 та інші довідки, що містяться в пенсійній справи є належним підтвердженням того, що позивач працювала в структурному підрозділі закладу охорони здоров’я, яке відноситься до реанімаційного відділення.

У встановлений судом строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вхід. №15906/18 від 06.06.2018 року).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивачу було припинено виплату пенсію, у зв’язку з необґрунтованим зарахуванням стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, відповідач зазначив, що згідно з записом у трудовій книжці позивач працювала з 06.07.2006 року по 03.12.2012 року медичною сестрою у анестезіологічному відділенні та відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначений період роботи зараховано позивачу до страхового стажу у двократному розмірі. Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 08.10.1997 року №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України», відділення реанімації, які існували до його ведення, перейменовані у відділення анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей зареєстрованих ВООЗ із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації, а тому відповідач вважає, що періоди роботи в анестезіологічних відділеннях можливо зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі лише за умови, що у закладах охорони здоров’я в ці періоди не було окремого реанімаційного відділення, однак згідно відповіді КУ «Міська клінічна лікарня» №11, де працювала позивач, встановлено, що за період з 06.07.2006 року по 03.07.2012 року у лікарні функціонувало окреме реанімаційне відділення.

Ухвалою суду, що занесена до протоколу підготовчого засідання від 05 липня 2018 року, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09 серпня 2018 року.

Позивач та його представник на відкритому судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача на судове засідання не з’явився, від нього до суду 09.08.2018 року (вхід. №ЕП/4389/18) надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

З огляду на те, що в матеріалах справи є відзив на позовну заяву та належним чином засвідчена копія пенсійної справи, та відповідачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю, суд на місці ухвалив продовжити розгляд справи за наявними у справі матеріалами за відсутністю представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши відзив на позовну заяву та копію пенсійної справи позивача, суд у справі встановив такі факти та обставини.

ОСОБА_1 (Бондарчук) ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 06.07.2006 року по 03.12.2012 року працювала в КУ «Міскклінлікарня №11» на посаді медичної сестри-анестезісткою у відділенні анастезіології, що підтверджено витягом з наказу про зарахування на роботу (а.с. 68) та витягом з наказу про звільнення (а.с.67)

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи медичною сестрою у анестезіологічному відділенні з 06.07.2006 року по 03.12.2012 року зараховано до страхового стажу у двократному розмірі, страховий стаж позивача становить 27 років 3 місяці 5 днів.

Суд встановив, що на виконання наказу Міністерства охорони здоров’я України від 08.10.1997 року №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України», відділення реанімації, які існували до його ведення, перейменовані у відділення анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей зареєстрованих ВООЗ із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Так, в тому числі, були перейменовані відділення реанімації у відділення інтенсивної терапії у міській клінічній лікарні № 11, де працювала позивач, що підтверджено наказом № 22 від 11.03.1998 року (а.с. 60) та наказом № 200 від 30.11.1988 року «Про створення відділення реанімації та інтенсивної терапії» (а.с. 61).

Судом досліджений штатний розпис КУ «Міська клінічна лікарня № 11» в частині, що стосується відділення інтенсивної терапії (а.с. 62-63), положення про це відділення (а.с. 64-65) та положення про відділення анестезіології МКЛ № 11 (а.с. 66), відповідно до якого вбачається, що це відділення є самостійним структурним підрозділом лікарні та до його функцій відноситься, в тому числі, здійснення комплексу заходів, направлених на підготовку та проведення загальної анастезії, здійснення комплексу заходів по відновленню, корекції і підтриманню порушених функцій життєво важливих органів, проведення по показникам реанімації подальшої інтенсивної терапії хворим.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.01.2016 року призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.76), з урахуванням періоду роботи медичною сестрою у анестезіологічному відділенні з 06.07.2006 року по 03.12.2012 року зарахованого як страхового стажу у двократному розмірі.

Також суд встановив, що Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області листом від 13.01.2016 року № 379/02 надані роз’яснення щодо застосування ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» такого змісту: «згідно із раніше діючими наказами МОЗ в реанімаційній службі існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології-реанімації; палати для реанімації і інтенсивної терапії; групи анестезіології-реанімації. Наказом МОЗ України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України», відділення реанімації, які існували до його ведення, перейменовані у відділення анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей зареєстрованих ВООЗ із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації. Таким чином, періоди роботи в анестезіологічних відділеннях можливо зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі лише за умови, що в закладі охорони здоров’я в ці періоди не було окремого реанімаційного відділення (а.с. 99).

З матеріалів пенсійної справи позивача, суд встановив, що на підставі цього роз’яснення УПФУ в Біляївському районі Одеської області УПФУ в Біляївському районі Одеської області була розпочата перевірка відносно призначеної пенсії позивача та надісланий відповідний запит до КУ «Міська клінічна лікарня № 11».

На цей запит управління пенсійного фонду отримало відповідь від КУ «Міська клінічна лікарня № 11» від 24.03.2016 року № 34, з якої вбачається, що у період з 06.07.2006 року по 03.07.2012 року (період роботи позивача медсестрою у відділенні анестезії) у лікарні функціонувало відділення інтенсивної терапії (реанімації), як самостійне відділення, а також функціонувало анестезіологічне відділення як самостійне відділення (а.с. 91).

Це послугувало підставою для прийняття 31 березня 2016 року УПФУ в Біляївському районі Одеської області рішення №5 про припинення виплати пенсії з 01.04.2016 року, у зв’язку з не підтвердженням тривалості стажу роботи, що дає право на обчислення його у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.92).

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог частково з огляду на таке.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, чи відноситься робота позивача в анестезіологічному відділенню до роботи, яка зараховується до страхового стажу у двократному розмірі.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Так, суд встановив, що не заперечується сторонами у справі, що позивачу вперше призначена пенсія відповідно до заяви про призначення/ перерахунок пенсії за віком (вислугою) років.

Згідно з протоколом №16554 від 16.12.2013 року про призначення пенсії, пенсію призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за вислугу років з врахуванням страхового стажу 21р. 2 м 3 дн., з 01.09.1994 року по 01.07.1997 року, з 25.05.1998 року по 03.12.2012 року, у тому числі період в КУ «Міскклінлікарня « 11» у двократному розмірі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 13.01.2016 року за №379/02 надано роз’яснення стосовно того, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до страхового стажу у пільговому обчисленні зараховуються періоди роботи у лепрозорих та протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у інших інфекційних закладах (відділеннях) у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів охорони здоров’я. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.10.1997 року №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України», відділення реанімації, які існували до його ведення, перейменовані у відділення анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей зареєстрованих ВООЗ із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації. Таким чином, періоди роботи в анестезіологічних відділеннях можливо зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі лише за умови, що в закладі охорони здоров’я цього періоду не було окремого реанімаційного відділення (а.с.99).

Суд встановив, що враховуючи зазначений лист, відповідачем було направлено запит до КУ «Міська клінічна лікарня №11» з проханням надати уточнюючу довідку про відсутність у лікарні окремого реанімаційного відділення за періоди роботи ОСОБА_1 (Бондарчук) з 06.07.2006 року по 03.12.2012 року, (а.с.25), на який отримано відповідь від 24 березня 2016 року за №34, згідно якої зазначено, що за період з 06.07.2006 року по 03.07.2012 року в лікарні функціонувало відділення інтенсивної терапії/ реанімації, як самостійне відділення та анестезіологічне відділення як самостійне відділення лікарні.

Враховуючи, що у період роботи позивача у КУ «Міська клінічна лікарня № 11» функціонувало реанімаційне відділення, УПФ у Біляївському районі в Одеській області прийняв оскаржуване рішення, оскільки за відсутністю підстав для врахування стажу у подвійному розмірі, у позивача не вистачає необхідного стажу для призначення пенсії.

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З аналізу цієї статті закону видно, що для зарахування до стажу у подвійному розмірі необхідно робота, зокрема, у реанімаційних відділеннях.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 8 жовтня 1997 року (далі - МОЗ України) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Матеріалами справи підтверджено, що в тому числі, були перейменовані відділення реанімації у відділення інтенсивної терапії у міській клінічній лікарні № 11, де працювала позивач, що підтверджено наказом № 22 від 11.03.1998 року (а.с. 60) та наказом № 200 від 30.11.1988 року «Про створення відділення реанімації та інтенсивної терапії» (а.с. 61).

Судом досліджений штатний розпис КУ «Міська клінічна лікарня № 11» в частині, що стосується відділення інтенсивної терапії (а.с. 62-63), положення про це відділення (а.с. 64-65) та положення про відділення анестезіології МКЛ № 11 (а.с. 66), відповідно до якого вбачається, що це відділення є самостійним структурним підрозділом лікарні та до його функцій відноситься, в тому числі, здійснення комплексу заходів, направлених на підготовку та проведення загальної анастезії, здійснення комплексу заходів по відновленню, корекції і підтриманню порушених функцій життєво важливих органів, проведення по показникам реанімації подальшої інтенсивної терапії хворим.

Реанімація – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення різко порушених або втрачених життєво-важливих функцій організму.

Аналіз положення про відділення анестезіології, де працювала позивач свідчить про те, що до функцій цього відділення відносились, в тому числі функції вжиття реанімаційних заходів.

Також у своїх поясненнях позивач пояснила суду, що вжиття таких реанімаційних заходів входило до функцій цього відділення та функції відділення реанімації та відділення анестезіології були одночасно направлення на вжиття невідкладних реанімаційних заходів.

Аналіз статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що законодавець пов’язує розрахунок у подвійному розмірі стаж роботи тільки з характером роботи, за відсутністю окремих та виключних умов.

Тому, суд вважає, що роз’яснення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 13.01.2016 року за №379/02 не ґрунтується на приписах чинного законодавства України та є помилковим.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це положення також міститься у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 зазначеного Порядку встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У свою чергу, матеріалами справи підтверджений трудовий стаж позивача у відділенні лікарні, яке виконувало реанімаційні заходи, що є підставою для врахування такого стажу у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З огляду на вищевикладені встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про скасування рішення слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області № 5 про припинення виплати пенсії від 31 березня 2016 року.

Відповідно до рішення управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області № 5 від 31 березня 2016 року позивачу припинено виплату пенсії з 01.04.2016 року.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності цього рішення та його скасування в судовому порядку, припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2016 року є також протиправною.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, керуючись наданим ч. 2 ст. 9 КАС України правом, суд дійшов висновку щодо необхідності виходу за межі позовних вимог та зобов’язати Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156, місцезнаходження: м.Одеса, вул.Прохорівська,3/5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 23) з 01.04.2016 року пенсію призначену за вислугу років.

В свою чергу, суд дійшов висновку, що слід відмовити у стягненні цих коштів, оскільки виплата пенсії була припинена та не здійснювалось її нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про припинення виплати пенсії є протиправним та належить скасуванню та виплата пенсії належить поновленню з моменту припинення, а саме: з 01.04.2016 року, в зв’язку з чим, позовні вимоги належать частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, одним із обов’язкових елементів якого є дотримання норм закону всіма однаково, дотримання прав людини та не допуск дискримінації.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Розподіл судових витрат регламентований статтею 139 КАС України. Відповідно до ч. 7 цієї статті кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яті днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутністю відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на відсутність такої заяви, питання розподілу судових витрат залишено без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 23) до Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156, місцезнаходження: м.Одеса, вул.Прохорівська,3/5) про скасування рішення №5 від 31.03.2016 року та стягнення невиплаченої пенсії за весь час несплати, -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області № 5 про припинення виплати пенсії від 31 березня 2016 року.

Зобов’язати Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156, місцезнаходження: м.Одеса, вул.Прохорівська,3/5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 23) з 01.04.2016 року пенсію призначену за вислугу років.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний "27" серпня 2018 року, у звязку з перебуванням судді з 16.08.2018 року по 23.08.2018 року на лікарняному.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.