Рішення № 76085582, 28.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1203/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити кошти,

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити кошти, а саме просить:

- визнати дії та бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області у вигляді непроведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року протиправними;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року з урахуванням: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 25 відсотків та 30 відсотків суддям, заробітної плати за час відрядження, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, надбавки за перебування на адміністративній посаді голови суду;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно заробітну плату за час відпустки, відрядження, матеріальні допомоги та додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно індексацію відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року;

- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач упродовж 2011 року протиправно нараховував та виплачував йому надбавку за вислугу років у розмірі 20% від розміру посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, як це передбачалось редакцією Закону України "Про статус суддів", що діяла з 28 грудня 2007 року. Позивач вважає, що зміни, внесені до вищевказаного Закону та набули чинності 28 грудня 2007 року, не поширюються на алгоритм нарахування його надбавки за вислугу років, оскільки перевагу в застосуванні мають положення частини четвертої статті 44 Закону України "Про статус суддів" над нормами постанов Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення зазначеної надбавки. Отже, ОСОБА_1 наполягає на тому, що впродовж 2011 року його надбавка за вислугу років мала розраховуватись від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Оскільки надбавка за вислугу років є складовою частиною заробітної плати судді, помилки, допущені при її визначені, призвели до безпідставного заниження сум заробітної плати за час відпустки, відрядження, матеріальної допомоги та додаткового посадового окладу до щорічної відпустки.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію набуттям чинності змінами до порядку нарахування надбавки суддям за вислугу років, оскільки суди фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та в межах затвердженого кошторису, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області позбавлене можливості відхилятись від законодавчо встановленого механізму визначення окладу, премій, доплат за кваліфікаційний клас, надбавок за вислугу років та інших надбавок суддям.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 позов задоволено.

Постановою Верховного Суду України від 06.06.2018 рішення попередніх судових інстанцій скасовано в частині позовних вимог щодо зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року, а також зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, за час відрядження та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року. Справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у цій справі - залишено без змін.

05.07.2018 дана справа була направлена Верховним Судом України до Полтавського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 16 липня 2018 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

За результатом проведення автоматизованого розподілу судову справу № 816/1203/16 передано до провадження судді Алєксєєвої Н.Ю.

Ухвалою суду від 18 липня 2018 року адміністративну справу за даним позовом прийнято до провадження.

Позивач в судове засідання не з'явився, у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання; про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за його відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області в судове засідання також не з'явився.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене, суд вирішив розглядати справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді судді Оржицького районного суду Полтавської області з 02 червня 2004 року.

За період роботи з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року позивач отримував заробітну плату, яка складалась з: посадового окладу, доплати за кваліфікаційний клас, надбавки за вислугу років, надбавки за перебування на адміністративній посаді голови суду, індексації заробітної плати (доходу), премій, надбавок суддям, матеріальної допомоги. Крім того, у вищевказаному періоді ОСОБА_1 отримував заробітну плати за час відпустки та відрядження.

При цьому, надбавка за вислугу років позивачу в 2011 році нараховувалась у розмірі 20% від розміру посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, як це передбачалось редакцією Закону України "Про статус суддів" із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не застосування до невиплачених сум заробітної плати позивача положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно із ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

З метою реалізації вказаного Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначенні правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до пункту 1-1 цього Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до пункту 4 Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно із п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірі в місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Отже, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Тобто, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року ТУ ДСА у Полтавській області проводились виплати заробітної плати позивачу з одночасним нарахуванням і виплатою індексації, яка носить обов'язковий характер, а тому в разі вже проведеної індексації заробітної плати, до складу якої входить і надбавка за вислугу років, не може бути проіндексовано окремо складові частини заробітної плати

Як визначено статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно статті 3 зазначеного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).

Згідно пунктом 1 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Судом встановлено, що нарахована позивачу заробітна плата була виплачена у повному обсязі, заборгованості по її виплаті позивачу ТУ ДСА у Полтавській області не має.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний суд виходив з того, що індексація не є видом заробітку та обраховується із заробітної плати (до складу якої входить і надбавка за вислугу років), а тому при нарахуванні (перерахунку) щомісячної доплати за вислугу років індексація не може враховуватися. Крім того, компенсація втрати доходів проводиться у разі затримки нарахованих, але не виплачених доходів громадян. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заборгованості перед позивачем по його заробітній платі відповідач не має.

У зв'язку із зазначеним суд погоджується з позицією відповідача стосовно того, що перерахована складова частина заробітної плати (у даному випадку донарахована надбавка за вислугу років, середня заробітна плата за час перебування у відпустці, допомога по непрацездатності та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) у разі вже проведеної індексації заробітної плати, не може бути проіндексована. Заборгованості перед позивачем по його нарахованій, але не виплаченій заробітній платі Управління не має, тоді як, компенсація втрати частини доходів проводиться у разі затримки нарахованих, але не виплачених доходів громадян.

А відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 37700) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Сінна, 16, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 26304855), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36011, код ЄДРПОУ 37959255) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити кошти відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва