Рішення № 76084896, 27.08.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/1926/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.04.2018 року №К-4216/0-2947/0/17-18 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби орієнтовною площею 41,7318 га (склад угідь пасовище) для сінокосіння і випасання худоби на території Іванковецької сільської ради Знам’янського району за результатами розгляду заяви від 04.04.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 2016 року звертався до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, для сінокосіння і випасання худоби орієнтовною площею 41,7318 га (склад угідь пасовище) для сінокосіння і випасання худоби на території Іванковецької сільської ради Знам’янського району. В останнє 04.04.2018 року представник позивача звертався до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту. Проте, відповідачем 19.04.2018 року надано відповідь, в якій зазначено, що масштаб та якість графічних матеріалів не дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території, внаслідок чого не мають можливість встановити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів. Позивач, не погоджуючись з такою відповіддю, наполягаючи на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу та у відповідача не було законного права відмовляти у наданні дозволу, просить суд зобов’язати відповідача надати йому такий дозвіл на підставі його заяви.

У відповідності до ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.257 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В судове засідання сторони не з’явились. Представником позивача надано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.37).

Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.34-35), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки відсутні будь-які порушення прав та інтересів позивача. На думку відповідача, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 41,7318 га (склад угідь пасовище), на території Іванковецької сільської ради Знам’янського району.

Листом від 19.04.2016 року №К-4182/0-3269/0/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за результатами розгляду поданої заяви, проінформовано позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пославшись на статтю 134 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об’єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах) (а.с.7).

Листом від 23.08.2017 №К-16752/0-11556/0/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за результатами розгляду поданої заяви, проінформовано позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пославшись на частину другу статті 18 Закону України "Про рослинний світ", використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню. В зв’язку з цим позивачу запропоновано обґрунтувати площу земельної ділянки, яку він бажає отримати у користування для сінокосіння та випасання худоби, з урахуванням методичних рекомендацій щодо створення та використання багаторічних культурних пасовищ та документів, що встановлюють норми площ пасовищ на одну голову худоби, тощо (а.с.15).

В подальшому, 04.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 41,7318 га (склад угідь пасовище) для сінокосіння і випасання худоби на території Іванковецької сільської ради Знам’янського району (а.с.16). До даного клопотання додані: копія паспорту та ідентифікаційного коду; інформація Іванковецької сільської ради Знам’янського району від 15.11.2016 №430; рішення від 15.09.2016 №211 щодо погодження місця розташування земельної ділянки; графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки; копія довідки Іванковецької сільської ради від 15.02.2018 №34 (а.с.10-12, 17).

Листом від 19.04.2018 №К-4216/0-2947/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за результатами розгляду поданої заяви, проінформовано позивача, що подана заява не відповідає вимогам статті 123 Земельного кодексу України, а саме масштаб та якість доданих графічних матеріалів, не дозволяють визначити місце розташування земельних ділянок по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень, що унеможливлює встановлення відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, землевпорядної та містобудівної документації. У зв’язку з чим, відмовлено у задоволенні заяви (а.с.18).

Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) (ч.2 ст.22 Земельного кодексу України).

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 1 статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане Головне управління Держгеокадастру в області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок у користування громадянам у порядку, передбаченому статтею 123 Земельного кодексу України.

Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Суд зазначає, що в оскаржуваній відмові, яка викладена у листі відповідача від 19.04.2018, відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем, яким саме: вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; вимогам генерального плану населених пунктів - Іванковецької сільської ради Знам’янського району; вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цих же адміністративно-територіальних одиниць; вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Тобто землі сільськогосподарського призначення можуть передаватись в оренду громадянам для сінокосіння та використовуватись ними лише в межах даного виду використання.

Згідно із ст. 164 Земельного кодексу України порядок охорони земель встановлюється законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 19.06.2003 № 962-IV "Про охорону земель" (далі - Закон України № 962-IV) система заходів у галузі охорони земель включає: державну комплексну систему спостережень; розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; створення екологічної мережі; здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; стандартизацію і нормування.

У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи: гранично допустимого забруднення ґрунтів; якісного стану ґрунтів; оптимального співвідношення земельних угідь; показників деградації земель та ґрунтів. Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України (ст. 30 Закону України № 962-IV).

Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь. До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать: оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів; оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах (ст. 33 Закону України № 962-IV).

Відповідно до ч.1 ст.186 Земельного кодексу України схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою. Схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.

В ході розгляду справи встановлено, що рішенням Іванковецької сільської ради Знам’янського району Кіровоградської області від 15.09.2016 року № 211 надано ОСОБА_1 погодження щодо надання в оренду земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 41,7318 га (склад угідь пасовище), на території Іванковецької сільської ради Знам’янського району.

Відповідачем не доведено невідповідність місця розташування даної земельної ділянки вимогам таких схем чи нормативам в галузі охорони земель, тобто відсутні підстави вважати, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для сінокосіння порушить принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Тобто, зміст листа відповідача від 19.04.2018 дає підстави для висновку, що за результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Держгеокадастру прийнято рішення, яким фактично відмовлено останньому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Таким чином, суд розцінює цей лист як відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням, у зв’язку з чим визнає протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння та випасання худоби, орієнтовною площею 41,7318 га на території Іванковецької сільської ради Знам’нського району, викладену у листі №К-4216/0-2947/0/17-18 від 19.04.2018 року.

Щодо посилання позивача на абз.2 ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, якою на його думку встановлена пряма заборона відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу, суд зазначає. Стаття 151 Земельного кодексу України регламентує порядок погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності. До даних правовідносин вказана стаття не застосовується.

Суд відхиляє посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року (справа №814/741/16) та від 14.03.2018 року (справа №804/3703/16), оскільки вони сформульовані щодо інших правовідносин - а саме з приводу реалізації фізичною особою права замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за мовчазною згодою.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди" - лише за умови, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Запроваджений цією нормою принцип "мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.

Такий висновок сформулював ОСОБА_2 Суд у постанові від 10.07.2018 року (справа №806/3095/17).

Крім того, суд враховує, що оцінюючи клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та подані документи на предмет дотримання вимог ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідач як суб’єкт владних повноважень повинен неухильно дотримуватися принципу належного урядування.

Так, у п.70 рішення Європейського суду з прав людини “Рисовський проти України” від 20.10.2011 р. Суд підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Складовими принципу належного урядування є ефективність та результативність сутність яких полягає у тому, щоб усі процедури спрямовувалися на досягнення результату, який задовольняє потреби суспільства.

Отже, зважаючи на принцип належного урядування, суд враховує, що вказуючи на невідповідність поданої позивачем заяви вимогам ст.123 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зобов’язане зазначити вичерпний перелік встановлених невідповідностей місця розташування об’єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Вирішуючи вимогу про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, суд виходив з того, що згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивача на відповідність її вимогам статей 116, 123 ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, тому у задоволенні позову про зобов'язання відповідача надати позивачу такий дозвіл слід відмовити.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, користуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеної у листі №К-4216/0-2947/0/17-18 від 19.04.2018 року, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 04.04.2018 та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.

Суд наголошує, що зважаючи на принцип належного урядування, при повторному розгляді клопотання позивача, відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Суд вважає за доцільне, на підставі частини 6 статті 245 КАС України, визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині – не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 04.02.2018, згідно умов якого ОСОБА_1 (Замовник) уповноважує адвоката ОСОБА_3 (Виконавець) представляти його інтереси в усіх державних та недержавних органах, а Виконавець зобов’язується надати правову допомогу в розумний строк (а.с.19).

Також, позивачем надано суду додаток до даного договору від 04.02.2018, згідно умов якого сторони договору домовились, що гонорар Виконавця становить 5000 грн. (а.с.20).

Крім того, позивачем надано суду копію акту приймання передачі до договору про надання правової допомоги від 05.07.2018, в якому зазначено опис робіт виконаних адвокатом та прийнятих Замовником (а.с.21). Крім того, в даному акті відображено час, витрачений адвокатом на виконання надання зазначених послуг, який становить 6 годин, а також вартість таких послуг, що становить 5000 грн..

На підтвердження оплати Замовником отриманих ним послуг адвоката ОСОБА_3, згідно договору про надання правової допомоги від 04.02.2018, позивачем надано суду копію квитанції №0.0.1076713457.1 від 05.07.2018 на суму 5000 грн. (а.с.22).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача, пов’язаних з правничою допомогою адвоката ОСОБА_3 у розмірі 5000 грн., є обґрунтованим належними доказами та співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому здійснені позивачем такі витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Крім того, згідно ч.1, 3 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (а.с.2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (Кіровоградська область, Знам’янський район, с.Іванківці, вул.Чигиринська, 56, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, орієнтовною площею 41,7318 га (склад угідь пасовище), на території Іванковецької сільської ради Знам’янського району Кіровоградської області, викладену в листі від 19.04.2018 року №К-4216/0-2947/0/17-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.04.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснені ним судові витрати: на сплату судового збору – 704,80 грн.; на правничу допомогу – 5000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_4