Рішення № 76084676, 27.08.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. справа № 809/1072/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд, у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною бездіяльність щодо незабезпечення щорічною санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортного закладу у 2017 році та зобов’язання надати вказану путівку, з підстав протиправної відмови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач) 20.06.2018 звернувся в суд з позовною заявою до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльність щодо незабезпечення щорічною санаторно-курортною путівкою до санаторно-курортного закладу у 2017 році та зобов’язання надати вказану путівку, з підстав протиправної відмови.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом другої групи, ветераном податкової міліції і відповідно до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання безоплатної путівки до санаторно-курортних закладів щорічно, однак таку путівку, в тому числі у 2017 році, позивачу не надано, незважаючи на його неодноразові звернення до відповідача. Окрім цього, на переконання позивача, з огляду на приписи пункту 10 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справи та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, відповідач мав об’єктивну можливість забезпечити позивача безкоштовною путівкою, а посилання на відсутність коштів, виділених з Державного бюджету України свідчить про його протиправну бездіяльність.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 (а.с.20-21) позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення вказаного в ухвалі недоліку шляхом подання власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позивач 19.07.2018 недоліки позовної заяви усунув (а.с.34-37).

Разом із позовною заявою, 20.06.2018, позивачем подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме, належним чином засвідчених копій документів, що підтверджують:

приведення нормативно-правових актів щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням в Державній фіскальній службі України у відповідності до законодавства України, на виконання вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №446 від 27.04.2011 "Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей" (надалі, також – Постанова №446);

звернення Державної фіскальної служби України щодо виділення коштів для забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, на виконання вимог Постанови №446 у 2017 та 2018 роках (а.с.9-10).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України для окремих категорій справ незначної складності, задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача зазначені у клопотанні документи (а.с.1-2).

На адресу суду 27.08.2018 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та вказав, що кошторисом Державної фіскальної служби на 2017 рік не передбачено видатки на закупівлю санаторно-курортних путівок. А враховуючи те, що Державне підприємство "Санаторій "Дніпро" Міністерства доходів і зборів України", який забезпечує санаторно-курортне лікування визначених осіб, фактично знаходиться на окупованій території АР Крим у м. Ялта, смт. Гаспра, договори щодо забезпечення санаторно-курортними путівками до зазначеного закладу з міністрествами та центральними органами виконавчої влади не укладаються.

Додатково відповідач звернув увагу на порушений позивачем строк звернення до суду, оскільки частиною 1 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім цього, відповідачем до відзиву долучено листи Міністерства доходів і зборів України від 17.03.2014 та від 22.04.2016 за №№4769/5/99-99-04-02-03-15, 6988/5/99-99-04-04-02-16, до яких додано заявки-списки на перерахування відділенням Фонду Украни соціального захисту інвалідів грошової компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку в 2011-2012, 2014-2015 роках, зокрема, і позивачу - ОСОБА_1.

В обгрунтування причин порушення, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, строку для подання відзиву на позовну заяву відповідач вказав на необхідність додаткового часу для збору необхідної інформації та підготування відзиву, оскільки представництво інтересів органу Державної фіскальної служби здійснюється працівниками Головного Управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, яким копію вищезазначеної ухвали отримано тільки 10.08.2018.

На переконання суду, зазначені причини пропуску встановленого в ухвалі про відкриття провадження строку є поважними, а відтак, суд враховує поданий відзив при вирішенні даної адміністративної справи.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності наявні письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів, інвалідів війни, що підтверджується відповідним посвідченням серії ААБ №009900 від 08.07.2015 (а.с.11).

Згідно із поясненнями позивача у позовній заяві, з метою реалізації гарантованого статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" права, а саме - отримання санаторно-курортної путівки, останній звернувся до Державної фіскальної служби України. У відповідь позивачем отримано листа від 26.01.2018 №1146/Д/99-99-04-04-02-14 (а.с.12), згідно зі змістом якого, відповідач повідомив про те, що у зв’язку із відсутністю коштів на придбання путівок, їх закупівля і видача не проводиться та з метою отримання грошової компенсації запропоновано позивачу подати визначені у листі документи.

Окрім зазначеного, представник позивача на адресу Державної фіскальної служби України направив адвокатський запит №21 від 26.04.2018, у якому просив надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують приведення нормативно-правових актів позивача у відповідність до Постанови №446, а також підтвердження звернення відповідача до Міністерства фінансів України з метою виділення коштів задля забезпечення санаторно-курортними путівками, зокрема, ветеранів війни, у 2017-2018 роках (а.с.36).

Відповідачем, у листі від 07.05.2018 №6524/с/99-99-04-04-02-14 вказано, що відповідно до кошторису Державної фіскальної служби України на 2017 рік, бюджетні призначення для придбання санаторно-курортних путівок не виділялися, окрім цього, у відповідача відсутні власні медичні заклади та наявні обмеження у фінансуванні (а.с.13).

Не погоджуючись із наданими відповідями, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся із позовною заявою до суду.

При вирішенні даного адміністративного спору суд керується такими нормативно-правовими актами, у відповідній редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Конституцією України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII, Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №446, Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 №785.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі, також - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 13 вказаного Закону, особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надається, серед іншого, безоплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.

За бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I - II груп - у розмірі середньої вартості путівки.

Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, механізм забезпечення, зокрема, Державною фіскальною службою України ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та членів їх сімей санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів визначено Порядком забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей від 27.04.2011 №446 (надалі, також – Порядок №446).

Безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону №3551-XII забезпечуються за рахунок коштів, виділених з державного бюджету, що передбачено пунктом 6 Порядку.

Окрім цього, пунктом 10 Порядку №446 встановлено, що закупівля та забезпечення путівками здійснюються в межах коштів, передбачених відповідному державному органу на зазначену мету в державному бюджеті на відповідний рік.

Наведене свідчить про те, що наявність самого лише права на безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням, не є остаточною підставою для безумовного направлення позивача на лікування, оскільки для цього необхідно враховувати наявність коштів на вказані цілі, передбачених в кошторисних призначеннях для відповідного державного органу.

Відповідачем, до листа від 07.05.2018 №6524/с/99-99-04-04-02-14, направленого позивачу долучено також копії листів до Міністерства фінансів України від 23.09.2016 №2890/4/99-99-05-02-01-13 та від 20.09.2017 №3172/4/99-99-05-02-01-13, а також копії бюджетних запитів Державної фіскальної служби України на 2017-2019 та 2018-2020 роки (а.с.14-19).

Відповідно до змісту наведених документів, кошторисами Державної фіскальної служби України на 2017-2020 роки обсяг коштів, передбачених для оплати путівок на санаторно-курортне лікування не визначено.

Слід зауважити, що відповідно до Законів України "Про державний бюджет України на 2017 рік" та "Про державний бюджет України на 2016 рік", виділення коштів на санаторно-курортне лікування ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" та інвалідів передбачено Міністерству соціальної політики України, а не Державній фіскальній службі України, як помилково зазначив позивач у позовній заяві. Таким чином, відповідач не є розпорядником вказаних коштів.

Водночас, механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених, зокрема, Законом №3551-XII встановлено Порядком виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 №785 (надалі, також – Порядок №785).

Пунктом 2 вказаного порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Підставою для виплати грошової компенсації є документи, визначені у пункті 3 Порядку, а саме: заява про виплату грошової компенсації; посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2; облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.

Таким чином, законодавцем встановлено порядок виплати грошової компенсації у випадку ненадання щорічних санаторно-курортних путівок до санаторно-курортних закладів протягом двох років уповноваженими органами.

Окрім цього, приписами статті 13 Закону №3551-XII, передбачено право особи на одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.

Як випливає зі змісту листа відповідача від 26.01.2018 №1146/Д/99-99-04-04-02-14, позивачу запропоновано подати відповідні документи, з метою виплати грошової компенсації замість санаторно-курортних путівок за 2016-2017 роки.

Однак, позивачем у позовній заяві не зазначено та не надано суду документів, що підтверджують звернення із відповідною заявою та документами задля отримання такої компенсації чи санаторно-курортної путівки.

Враховуючи зазначене, на переконання суду, висновки, наведені у позовній заяві щодо протиправної бездіяльності відповідача є передчасними.

Натомість, відповідач діяв у межах та в спосіб, що визначені законодавством, ознак неправомірності в його діях суд не вбачає. Таким чином, доводи позивача не підтверджують протиправності дій чи бездіяльності Державної фіскальної служби України, а відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Що стосується тверджень відповідача про пропущений строк звернення до суду із позовною заявою, суд зазначає, що позовні вимоги у даній адміністративній справі заявлено позивачем, зокрема, на підставі отриманих від відповідача листа від 26.01.2018 №1146/Д/99-99-04-02-14 та відповіді на адвокатський запит від 07.05.2018 №6524/с/99-99-04-04-02-14. Враховуючи наведене, перебіг строку звернення до суду розпочався з моменту отримання позивачем вищезазначеного листа Державної фіскальної служби України від 26.01.2018, а з огляду на те, що позовну заяву подано до суду 20.06.2018, передбачений статтею 122 КАС України шестимісячний строк позивачем не порушено.

Згідно із частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідачем у справі документально не підтверджено понесення ним судових витрат, в суду відсутні підстави для такої компенсації.

У зв’язку із перебуванням головуючого судді Тимощука О.Л. у відпустці в період з 13.08.2018 по 23.08.2018, відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду №151-В від 27.07.2018, даний адміністратинвий спір вирішено судом 27.08.2018.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 77300, ідентифікаційний код - НОМЕР_1;

Відповідач: Державна фіскальна служба України, адреса: пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ - 39292197.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2