Ухвала суду № 7608455, 14.09.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2009 року

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас-ТМ «Мозаїка» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2008 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас-ТМ «Мозаїка» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №0000382200 від 14.08.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 71547, 74 грн., скасування першої податкової вимоги № 1/100 від 14.09.2007 року, другої податкової вимоги №2/115 від 22.10.2007 року та реєстрації податкової застави активів ТОВ «Тірас-ТМ «Мозаїка» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстр № 5859536),

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тірас-ТМ «Мозаїка» звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області №0000382200 від 14.08.2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 71547, 74 грн., скасування першої податкової вимоги № 1/100 від 14.09.2007 року, другої податкової вимоги №2/115 від 22.10.2007 року та реєстрації податкової застави активів ТОВ «Тірас-ТМ «Мозаїка» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстр № 5859536), посилаючись на те, що податковим органом не враховано той факт, що з 02.12.2005 року договір № 1 від 08.12.2004 року, укладений між позивачем та нерезидентом ТОВ «Урза» (Молдова) був розірваний за взаємною згодою сторін і відповідно зобовязання припинилися з 02.12.2005 року та реєструючи в державному реєстрі обтяжень рухомого майна заставу активів податковий орган послався на абзац 2 пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань латників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, який є неконституційним.

Відповідач Ізмаїльська обєднана державна податкова інспекція Одеської області з позовними вимогами не згодна та вважає їх безпідставними, необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, посилаючись на те, що рішення Ізмаїльської ОДПІ №0000382200 від 14.08.2007 року цілком правомірне та прийняте з урахуванням приписів чинного законодавства, а посилання позивача на те, що договір № 1 від 08.12.2004 року з ТОВ «Урза» (Придністровська Молдавська Республіка) розірваний, тому зобовязання сторін за вказаним договором припинилися з 02.12.205 року, не може бути прийнятим до уваги, так як 12.10.2006 року і 23.10.2006 року на виконання умов вказаного тдоговору на валютний рахунок ТОВ «Тірас-ТМ «Мозаїка» від ТОВ «Урза» надійша валютна виручка у загальній сумі 11000 доларів США.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2008 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тірас-ТМ «Мозаїка» на вищезазначену постанову подало апеляційну скаргу, в якій вказується, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки при її прийнятті суд неповно зясував обставини, що мають значення, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2008 року та прийняти нову про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що відповідачем на підставі направлень на проведення перевірки № 597 від 09.07.2007 року та № 719 від 06.08.2007 р. була проведена виїзна позапланова перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства про розрахунки в сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2007 р.

За результатами перевірки 14.08.2007 р. складений акт № 01182301/32976040, яким встановлені порушення позивачем вимог валютного законодавства, зокрема вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в частині порушення нормативних термінів розрахунків по експортним та імпортним операціям (термінів повернення коштів з за кордону при здійсненні експортної операції з нерезидентом на території Республіки Молдови).

Відповідно до зазначеного акту перевірки співробітниками Ізмаїльської ОДПІ встановлено неповернення валютної виручки за експорт морозива по договору від 08.12.2004 року за № 1 укладеного між позивачем та нерезидентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Урза» (далі ТОВ «Урза») на загальну суму 35 618,87 дол. США по вантажним митним деклараціям від 12.07.2005 року, 27.07.2005 року, 10.08.2005 року, 26.08.2005 року, 08.09.2005 року. В погашення простроченої дебіторської заборгованості від фірми нерезидента ТОВ «Урза» на валютний рахунок ТОВ «Тірас» надійшла валютна виручка у сумі 11000 доларів США. Таким чином, станом на 31.03.207 р. прострочена дебіторська заборгованість склала 26618.87 доларів США.

Враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та встановивши факт прострочення позивачем перерахування валютної виручки, відповідач дійшов до висновку про застосування штрафних (фінансових) санкцій - стягнення пені яка розрахована за кожний день прострочення (починаючи з 90-дня оформлення ВМД) до 30.09.2006 року, без врахування періоду звернення до арбітражного суду.

За результатами перевірки відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000352200 від 14.08.2007 року в розмірі 71547,74 грн.

Зазначене рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку та залишені без змін. 14.09.2007. відповідачем винесена перша податкова вимога № 1\100. 10.10.2007 р. відповідачем складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави та 18.10.2007 р. податкова застава внесена в Державний реєстр обтяжень рухомого майна. 22.10.2007 р. відповідачем винесена друга податкова вимога № 2\115.

Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення позивачем вимог валютного законодавства відповідно до встановлених в акті перевірки акт № 01182301/32976040 обставинах, зокрема , порушення термінів , 90 днів надходження виручки за експортований товар, суд дійшов до висновку про правомірність нарахування відповідачем пені у сумі 71547,74 грн.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача щодо відсутності обовязку виконання вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в разі припинення дії угоди з нерезидентом, оскільки, на думку суду, таке не звільняє від обовязку виконати вимоги валютного законодавча та не звільняє від відповідальності за порушення такого законодавства.

За таких обставин вимоги позивача суд визнав безпідставними та відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин від 15.06.2004 року) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно вимог ст. 4 зазначеного закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Вимогами ст. 6 зазначеного Закону суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надано право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

З матеріалів справи вбачається, що судом не встановлено спору між резидентом та нерезидентом про визначення застосування права у розумінні ст. 2 Закону України від 23.06.2005, № 2709-IV "Про міжнародне приватне право".

Таким чином, форми та порядок здійснення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, порядок припинення зобовязань обираються її суб'єктами самостійно та не повинні суперечити чинному законодавству України і нормам міжнародного права.

Відповідно до положень ст.ст. 611, 651 ЦК України зобовязання припиняється виконанням належним чином, а також внаслідок розірвання договору.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не прийняв до уваги той факт, що сторони припинили зобовязання внаслідок розірвання договору. Крім того, судова колегія зазначає, що позивач 23.12.2005 року звернувся до арбітражного суду Придністровської Молдавської Республіки про стягнення 35 618,87 дол. США та 04.04.2006 року по справі № 259/06-06 винесене рішення про стягнення заборгованості з нерезидента - ТОВ «Урза» в сумі 35618,87 дол. США на користь ТОВ «Тірас ТМ «Мозаїка».

Той факт, що прийняте рішення арбітражного суду не виконувалось по незалежним від позивач причинам, не може бути підставою для застосування до вказаного підприємства засобу адміністративної відповідальності.

Оскільки судом встановлено, що за фактично поставлену продукцію, отримана частина виручки, а від отримання іншої частини суми за контрактом, за погодженням з нерезидентом, позивач відмовився, внаслідок припинення зобовязань, то не перерахована нерезидентом сума не може вважатись виручкою у розумінні Закону України, тобто резидент не може піддаватися фінансовим санкціям за порушення, яких він не допустив.

Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

Крім того, судова колегія зазначає, що у відповідності до вимог п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III (із змінами та доповненнями) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах , визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюється окремим законодавством.

Отже, порушення субєктом вимог валютного законодавства, встановлених ст.1 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тягне за собою накладання на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акту ненормативного характеру, яке згідно до вимог ст. 250 ГК є адміністративною господарською санкцією з урахуванням строків накладення адміністративно - господарських санкцій, установлених ст. 250 Господарського Кодексу України, а тому Ізмаїльська ДПІ не має права визначати пеню за порушення строків зарахування виручки резидента в іноземній валюті як податкове зобовязання.

Враховуючи, що наступні акти ненормативного характеру, а саме: податкові вимоги № № 1\100, 2\115, рішення про накладення арешту на рухоме майна позивача подальші дії по внесенню до реєстру обтяжень є похідними від рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій, суд вважає за необхідним визнати їх також протиправними та скасувати.

Таким чином, суд першої інстанцій при вирішені справи допустив порушення норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас ТМ «Мозаїка» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2008 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас ТМ «Мозаїка» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати та прийняти по справі нову постанову якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас ТМ «Мозаїка» до Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 000038200 від 14 серпня 2007 року до товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас ТМ «Мозаїка» на суму 71547,74 грн.

Визнати протиправним та скасувати першу податкову вимогу Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції № 1\100 від 14 вересня 2007 року, другу податкову вимогу Ізмаїльської обєднаної державної податкової інспекції № 2\115 від 22 жовтня 2007 року та реєстрацію податкової застави активів ТОВ «Тірас-ТМ «Мозаїка» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ( реєстр № 5859536).

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тірас ТМ «Мозаїка» - 3 грн.40 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:

Судді: