Ухвала суду № 76082679, 28.08.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/5164/18

№ 1-кс/183/1108/18

28 серпня 2018 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Крохмалюк І.П., розглянувши клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погодженого прокурором Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 13.08.2018 року за № 12018040350001631 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Новомосковського міськрайонного суду в порядку ст.. 170 КПК України надійшло клопотання слідчого Донченко І.В. про арешт майна. В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначила, що досудовим розслідування встановлено, що у провадженні слідчого відділу Новомосковського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.08.2018 року за № 12018040350001631 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

До чергової частини Новомосковського відділу поліції ГУНП

в Дніпропетровській області надійшло повідомлення Новомосковського міського відділення Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області стосовно протиправної діяльності мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка здійснює спробу привласнення нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, шляхом використання завідомо підроблених документів.

Даний факт 13.08.2018 року відповідно до вимог ст. 214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним

№ 12018040350001631 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 – відомості відсутні.

Станом на 21.08.2018 рік згідно із даними відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Новомосковської міської ради за вищевказаною адресою жодної особи не зареєстровано.

За отриманою інформацією від КП «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» стало відомо, що відповідно до інвентаризаційної справи станом на 29.12.2012 року власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.07.1995 року, виданого згідно із розпорядженням Новомосковської міської ради від 10.07.1995 року № 02786, зареєстрованого в КП «Новомосковське міське БТІ» ДОР» 28.07.1995 року № 97-1.

Згідно даних КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер 18 січня 2018 року, лікарське свідоцтво про смерть від 19.01.2018 року № 36.

Водночас, отримано інформацію, що у провадженні приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 знаходиться спадкова справа після померлого 18 січня 2018 року ОСОБА_4, який народився 25 квітня 1940 року у селі Кумари, Врадієвський район Миколаївської області, на день смерті був зареєстрований і проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Спадкова справа № 19/2018 була відкрита 20 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання якої зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, НОМЕР_2, виданий Новомосковським МВ УМВС України у Дніпропетровській області 12 грудня 2000 року.

Крім того, під час досудового розслідування отримано інформацію, що для одержання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно на ім’я ОСОБА_3, ОСОБА_4 було складено заповіт, посвідчений секретарем Василівської сільської ради Новомосковського району ОСОБА_6 20 травня 2017 року, реєстровий № 81, який зберігається у Василівській сільській раді Новомосковського району Дніпропетровської області за адресою: вул. Українська, 1, с. Василівка Новомосковського району Дніпропетровської області. Вказані дії були здійснені відповідно до ст. 1251 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про нотаріат», згідно яких посвідчення заповіту, крім секретного, може здійснюватись посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, якщо у населеному пункті немає нотаріуса. Згідно положень Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженому постановою кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року за № 491, посвідчені заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі. Згідно п.10 вказаного порядку заяви про реєстрацію подаються (надсилаються) реєстратору в день вчинення відповідної нотаріальної дії. Згідно п. 14 Порядку реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів у Спадковому реєстрі у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Однак, згідно довідки, отриманої зі Спадкового реєстру, вищевказаний заповіт зареєстрований у реєстрі 07.02.2018 року о 12.11 годині за № 61972009, реєстратор: Дніпропетровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи». Таким чином, час та дата посвідчення заповіту ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_3 не співпадає з часом та датою обов’язкової державної реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року за № 491.

Враховуючи вищевикладене, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні виникла необхідність у вилученні оригіналу спадкової справи № 19/2018 після померлого 18 січня 2018 року ОСОБА_4, який народився 25 квітня 1940 року у селі Кумари Врадієвського району Миколаївської області, на день смерті був зареєстрований і проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, яка була відкрита 20 лютого 2018 року за заявою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки вказані документи мають суттєве значення для встановлення кола осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також для проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, так як є достатні підстави вважати, що документи, які містяться в спадковій справі є підробленими.

Так, згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є, зокрема, матеріальні об’єкти, які є об’єктом кримінально протиправних дій.

Враховуючи викладене, виникла необхідність у забезпеченні збереження речових доказів у кримінальному провадженні – квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, для збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що у кримінальному провадженні об’єкт вчинення кримінального правопорушення визнано у встановленому порядку речовими доказами, з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення пошкодження, псування та подальшого відчуження особами, що вчинили вказаний злочин та на теперішній час не встановлені, на час проведення досудового розслідування на вказану квартиру слід накласти арешт, який полягає в забороні будь-кому розпоряджатись будь-яким чином вказаним майном та використовувати його, з забороною реєстраторам здійснювати державну реєстрацію змін власника вказаного об’єкту.

В судове засідання слідчий Донченко І.В. та прокурор Тихонов М.С. не з’явилися, надали заяви про розгляд клопотання за їх відсутності, підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.

Представник власник майна в судове засідання не з’явився. У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України його неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ст.. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Як вбачається з наданих слідчим доказів, вилучені під час обшуку речі відповідають вимогам ст.. 98 КПК України.

В матеріалах, доданих до клопотання, наявна постанова слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 від 27.08.2018 року про визнання в якості речового доказу у кримінальному проваджені, внесеному до ЄРДР 13.08.2018 року за № 12018040350001631, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності з ч. 3 ст.. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Тому слідчий суддя вважає, що слідчим доведено, що накладення арешту на зазначене майно відповідає завданню арешту майна, визначеного ст.. 170 КПК України, а саме: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, в тому числі:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У відповідності з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Тому слідчий суддя вважає, що застосування обмежень щодо заборони розпоряджатися майном, що було встановлено під час проведення обшуку є найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

У відповідності з п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, в тому числі, порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб. Слідчий суддя вважає, що виконання ухвали необхідно покласти на слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1

Також на виконання вказаної норми, у відповідності з ч. 7 ст. 173 КПК України копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали - фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, - при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Однак, як вважається з клопотання та наданих до нього письмових доказів, власник квартири, щодо якої вирішується питання про арешт, помер. Інших власників квартири на даний час не встановлено. Таким чином слідчий суддя вважає, що копія ухвали повинна бути направлена лише для встановлення заборони у компетентні органи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з забороною будь-кому розпоряджатись вказаним майном і використовувати його, та заборонити реєстраторам здійснювати державну реєстрацію змін власника вказаного об’єкту.

Виконання ухвали покласти на слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1

На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І.П. Крохмалюк