Рішення № 76082438, 24.06.2010, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-987/10/0408

Провадження № б/н

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"24" червня 2010 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

Головуючого судді Свистунової О.В.

При секретарі Севастьянової І.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Відкритого акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг", про стягнення моральної шкоди.

В обгрунтуванні своїх позовних вимог позивачка посилається на ті обставини, що в період з 1985 року вона працювала дозувальником, дозувальником гарячого повернення та машиністом ексгаустера у відповідача - Відкритому акціонерному товаристві «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» (надалі ВАТ «АрселорМіттал»). В 2007році звільнена в зв’язку з виходом на пенсію.

У зв’язку із порушенням законодавства зі сторони відповідача у неї сталися негативні зміни в стані здоров’я, отримала профзахворювання, в результаті чого переносить моральні страждання та переживання, які виражаються в наступному: рішенням ЛЕК (лікувальної експертної комісії) Українського науково-дослідного інституту промислової медицини (надалі НД1) від 03.03.2009р., їй було встановлено професійне захворювання за діагнозом: сидеросилікоз першого ступеню. Емфізема легень. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Комісією в складі представників: відповідача ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», санітарно-епідеміологічної станції Дзержинського району, Фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань, клініки Українського НДІ промислової медицини, було проведено розслідування та складено ОСОБА_3 розслідування професійного захворювання від 24.03.2009 року, згідно пункту 17 ОСОБА_3... причиною професійного захворювання є -пил, що перебільшував ГДК ( гранично допустиму концентрацію). В пункті 19 ОСОБА_3... зазначено, що винним в професійному захворюванні є: керівництво ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» - порушення вимог ст.. 13 Закону України «Про охорону праці» та ст..153 КЗпП України. За висновком МСЕК від 27.04.2009 року їй первинно та безстроково встановлено -25% професійної втрати працездатності.

Позивач посилається на те, що з вини підприємства вона втратила своє здоров’я та працездатність і вважає, що саме відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, наявність якої полягає в наступному: часто турбує сухий кашель (слідством якого є біль у грудях), а також навіть при незначному фізичному навантаженні виникає задишка. За

останні роки неодноразово проходила лікування, вимушена буде лікуватися і в подальшому. Виходячи з цього, більше часу проводить не вдома, не біля родини, що також спричиняє моральні страждання. Зазначає, що вона жінка і тому повинна створювати затишок в своїй оселі, а їй приходиться лікуватися в лікарнях, тому, що навіть при не значному домашньому навантаженні часто вимушена відпочивати та приймати ліки від кашлю та задухи. При таких обставинах у неї змінився рівень життєвої діяльності, прикладає багато зусиль для організації свого життя.

Позивач просить поновити пропущений строк звернення з позовною заявою до суду.

Спричинену моральну шкоду позивачка оцінює в сумі 125 000 гривень та просить стягнути її з відповідача - ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг».

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 не була присутня, про час та місце розгляду справи сповіщений належно, що підтверджено матеріалами справи. Про причини неявки суд не сповіщено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала у повному обсязі, при цьому послалася на обставини вказані в позовній заяві, а саме зазначив, що з вини підприємства, позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково, зазначила, що позивачка часто змушена звертатися за допомогою лікарів. Також, представник позивача пояснила, що його довірителю було відомо про шкідливі умови праці, проте, вона не знала і не повинна була знати про перевищення гранично-допустимих концентрацій шкідливих факторів, саме через допущення яких вона отримала профзахворювання та переносить на теперішній час моральні та фізичні страждання. Позивачка майже всю свою трудову діяльність пропрацювала на підприємстві відповідача.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» позов не визнав та суду пояснив, що умови праці в яких працювала

позивачка обумовлені шкідливими виробничими факторами усунути які не можливо,

позивачка користувалась пільгами та - пільговою пенсією, підвищеною заробітною платою, додатковими відпустками. Зауважив, що позивачка також не обґрунтувала

розмір компенсації моральної шкоди, не надала доказів які б свідчили про

перенесений психологічний стрес. Крім того, представник відповідача зауважив, що позивачка втратила частково здібність до професійної діяльності. Враховуючи вищезазначене просить в позові відмовити.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

При обговоренні питання щодо спричинення позивачці ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачці моральних страждань, стан здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, а такох ті істотні зміни, які вимушено відбулись у її життєвих стосунках.

Як було встановлено у судовому засіданні, і цей факт підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с.6-9), ОСОБА_4 з 1985 року працювала у відповідача - Криворізький металургійний комбінат «Криворіжсталь» імені Леніна Відкритому акціонерному товаристві «КДГМК «Криворіжсталь» - Відкритому акціонерному товаристві «Міттал Стіл ОСОБА_1 Ріг» - у теперішній час правонаступником якого є - ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» - дозувальником, дозувальником гарячого повернення та машиністом ексгаустера у відповідача - Відкритому акціонерному товаристві «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг». В 2007році звільнена в зв’язку з виходом на пенсію.

Комісією в складі представників: відповідача ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг», арно-епідеміологічної станції Дзержинського району, Фонду соціального страхування нещасних випадків та профзахворювань, клініки Українського НДІ промислової цини, було проведено розслідування та складено ОСОБА_3 розслідування професійного захворювання від 24.03.2009 року (а.с.10-110, згідно пункту 17 ОСОБА_3... причиною есійного захворювання є -пил, що перебільшував ГДК ( гранично допустиму ентрацію). В пункті 19 ОСОБА_3... зазначено, що винним в професійному захворюванні ірівництво ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» - порушення вимог ст.. 13 Закону України ) охорону праці» та ст..153 КЗпП України.

За висновком МСЕК від 27.04.2009 року (а.с. 12) позивачці первинно та безстроково новлено - 25% професійної втрати працездатності. Лікарями протипоказано:

охолодження, несприятливий мікроклімат.

Відповідно до наданих виписних епікризів, позивачка з 2006 - 2009р.р. неодноразово находилась на лікуванні в медичних закладах м. Кривого Рогу (а.с. 13-19), згідно виписок з історії хвороб, лікарями рекомендовано: медикаментозне лікування, масажі. Рішенням ЛЕК (лікувальної експертної комісії) Українського науково-дослідного інституту промислової медицини (надалі НДІ) 03.03.2009 року (протокол № 610) позивачеві встановлено професійне захворювання за діагнозом: сидеросилікоз першого ступеню. Емфізема легень, Легенева недостатність першого-другого ступеня.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Так, суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивачка була ознайомлена із шкідливими умовами праці, погодилась з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу як одного із шкідливих факторів, що став причиною профзахворювання позивача, перевищували гранично-допустимі концентрації, і причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов’язків здоров’ю позивача була заподіяна шкода професійними захворюваннями, винним в отриманні позивачем професійних захворювань є відповідач. Від професійних захворювань позивачка втратила працездатність в розмірі 25 % та на безстроковий термін. Від професійних захворювань позивачка переносить фізичний біль. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійних захворювань порушено звичайний для неї спосіб життя, вона змушена витрачати додаткові сили для організації свого життя, а за таких (обставин переносить моральні страждання та переживання.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач повинен виплатити позивачці моральну шкоду . Доводи представника відповідача ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» про те, що не інше він не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем повинно бути і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на Виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, і слід керуватися Законом України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, є безпідставними, оскільки правовідносини сторін Вникли у 2009 році , тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу 1 Закону № 717-У скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону №1105-Х1У. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме праве цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1161 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надане право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодуванні моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 ОСОБА_5 України.

Враховуючи те, що у законодавстві, яке регулює данні правовідносини, відбувалися зміни, а також те, що позивачка є пенсіонеркою, людиною похилого віку, кожний рік проходить стаціонарно лікування, фізично страждає та морально переживає від отриманні ним професійних захворювань , суд вважає , причини пропуску строку звернення до суд поважними та приходить до висновку про необхідність їх поновлення.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, нашли документальні підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що причинен моральна шкода підлягає компенсації.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачці ОСОБА_4 моральної шкоди, суд виходить із суми, яку визначив позивач, тобто - 125 000 грн., такс; суд враховує, характер та об'єм її фізичних, душевних, психічних страждань від одержаної профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості її повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін її життєвих зв'язків, а саме 25% втрати професійної працездатності, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя. А також вину підприємства у професійному захворюванні позивача. При цьому суд враховує, що максимальний розмір у відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 мінімальних заробітних плат при умові відсутності стійкої втрати працездатності на день постановлення рішення суду (у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодував моральної (немайнової) шкоди» в випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратній відповідності з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні цього питання повинен виходити із такого мінімального розміру заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи.

Зважаючи на вищевикладене, а також ступінь втрати професійної працездатності позивача - 25% та на безстроковий термін, стан її здоров'я, наслідки які можуть мати, тяжкість вимушених змін в його житті, тривалість страждань і переживань, і також той факт, що з 01.06.2009 року мінімальна заробітна плата становить 625 грн., а кільки сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної обітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, які діють на момент розгляду справи, суд вважає, що компенсацію за заподіяні моральні страждання слід значити у розмірі 12 000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням і зазнає позивач, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Посилання представника відповідача на пропуск позивачкою строку звернення до суду захистом свого цивільного права суд вважає безпідставним, так як у відповідність п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяв раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Враховуючи той факт, що ЦК України набрав чинності 01.01.2004 року (п.1 Прикінцевих та перехідних положень), а право щодо сплати відповідачем шкоди (у тому числі моральної) виникло у позивачки 27.04.2009 року, від дати встановлення стійкої втрати працездатності в наслідок профзахворювання, згідно ст. 40 Закону України №1105 - XIV, необхідно керуватися нормою України від 16.01.2003 року “Про позовну давність”, відповідно до п.З ч.І ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання. Право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди. Крім того, згідно ст.8 ОСОБА_5 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується. Згідно ч.3ст.22 ОСОБА_5 України - при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно Рішення КСУ України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої при виконанні трудових обов’язків, полягає на підприємства заподіявши таку шкоду, зазначена норма також зазначена у вимогах ст.. 237- іКЗпП України та ст.. 1167 ЦК України. А також, враховуючи ті обставини, що втрату працездатності позивачу було встановлено лише у квітні 2009 року, а звернулась позивачка із зазначеними вимогами лише у січні 2010 року, у зв»язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, що підтверджено письмовими матеріалами справи, суд поновлює позивачці строк мовної давності для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивача. З урахуванням викладених обставин та наданих в порядку ст.. 60 ЦПК України доказів суд вбачає наявність спричинення позивачці моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачці відповідач, як одну із передбачених Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності» страхових виплат.

Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, пропорційно до розміру позовних вимог, що задоволені судом, а саме: судовий збір в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 07,50 грн., відповідно до вимог ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України та Постанови КМУ від 21.12.2005 року за № 1258. Позивача по справі звільнити від сплати судових витрат на підставі ст.. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „ Про державне мито ” та вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008р. ст.ст. 7, 8, 10, І 1,27, 60. 88, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р 1 Ш І В:

Позов ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» - про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Поновити пропущений строк, встановлений для звернення позивача до суду.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 12 000 гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі - 08,50 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_1 Ріг» на користь держави (одержувач: УДК у м. Кривому Розі код ЄДРПОУ 24230992, банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012 р/р 31218259700020) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді і розмірі -07,50 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу на протязі 20 днів після надання заяви про його апеляційне оскарження, яка надається до суду на протязі 10 днів після оголошенні рішення.

Після закінчення строку подачі заявр^про апеляційне оскарження рішення суду набирає законної чинності.

Суддя: О. В. Свистунова