Рішення № 76081715, 31.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року Справа № 804/3608/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: позивача представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2018 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області з наступними вимогами:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 року № НОМЕР_1;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 року № НОМЕР_2;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2018 року № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 08.06.2007 року нею було укладено з АК ІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту, по якому банком було прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості у сумі 14 042,39 швейцарських франків. 05.03.2018 року відповідачем було складено акт за результатами позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_3, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення про збільшення зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору та штраф за не подання звітності. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки нарахування грошових зобов’язань за спрощеним боргом суперечить п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.п. 165.1.59. п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України. Крім того, позивач є фізичною особою-підприємцем і подала вчасно податкову декларацію платника єдиного податку.

Провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи було призначено на 10.07.2018 року.

25.06.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову та зазначив, що за результатами перевірки встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року банківською установою ПАТ «УкрСиббанк» нараховано дохід у вигляді додаткового блага фізичній особі ОСОБА_3 в розмірі 322 839,37 грн. На вказаний дохід було нараховано податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, а також накладено штраф за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

10.07.2018 року в судове засідання з’явились позивач, представник позивача та представник відповідача, які надали пояснення відповідно до позовної заяви та відзиву на позовну заяву. В судовому засіданні було оголошено перерву до 31.07.2018 року.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, зазначає наступне.

08.07.2007 року ОСОБА_3 уклала з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11166923000, відповідно до якого позивач отримала кредитні кошти в сумі 64 000 швейцарських франків, що дорівнювало еквіваленту 264 217,02 грн. за курсом НБУ на день укладання договору.

04.11.2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 11166923000 (щодо спрощення частини боргу), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що банк здійснює анулювання (прощення) частини заборгованості за умови подання позичальником заяви щодо анулювання частини заборгованості та погашення частини заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 276178,42 грн. у валюті наданого кредиту.

06.11.2015 року ПАТ «УкрСиббанк» направив ОСОБА_3 за вихідним № 31-1-61/207 повідомлення про анулювання боргу (в порядку абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України), в якому повідомлено позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб – боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, яка станом на 06.11.2015 року становить 14 042,39 швейцарських франків, що становить 323 415,16 грн. по курсу НБУ, з яких – 14 017,39 швейцарських франків або 322 839,37 грн. за основною сумою боргу і 25 швейцарських франків або 575,78 грн. сума відсотків, та звернуто увагу, що відповідно до абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом є доходом ОСОБА_3, отриманим як додаткове благо і їй необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір.

01.06.2018 року ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська направило на адресу ОСОБА_3 за вих. № 1342-12/10/13-01-30 лист про порушення нею вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. «д» п.п. 164.2.17 та п. 179.1. ст. 179 Податкового кодексу України та про запрошення до ДПІ для подання декларації.

12.02.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області видано наказ № 956-п, яким наказано провести з 22.02.2018 року документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_3 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року тривалістю 3 робочих дні. Вказаний наказ було направлено на адресу позивача поштовим зв’язком , проте його було повернуто у зв’язку із неотриманням.

05.03.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, в якому встановлено порушення:

1. п. 176.1 ст. 176 Податковго кодексу України внаслідок не подання податкової декларації про майно і доходи за 2015 рік;

2. абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України у зв’язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (спрощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 63 837,07 грн.

3. п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв’язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (спрощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік в розмірі 4 833,46 грн.

16.04.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 79 796,34 грн., з яких за податковим зобов’язанням 63 837,07 грн. та за штрафними санкціями 15 959,27 грн.;

№ НОМЕР_2 про застосування штрафної санкції у сумі 170 грн.;

№ НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов’язання за платежем військовий збір на суму 6 041,83 грн., з яких 4 833,46 грн. за податковим зобов’язанням та 1 208,37 грн. за штрафними санкціями.

Вирішуючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень суд зазначає, що застосуванню підлягають норми в редакції, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов’язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

З акту перевірки судом встановлено, що податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб було нараховано наступним чином: з суми додаткового блага у вигляді анульованої (спрощеної) заборгованості за кредитом в розмірі 322 839,37 грн. за основним боргом було відраховано 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року – 609 грн. На залишок суми – 322 230, 37 грн. було нараховано податок 15 % в частині десятикратного розміру мінімальної заробітної плати: 1218,00 х 10 = 12 180,00 грн. х 15 % = 1827,00 грн. та на залишок суми – 310 050,37 грн. нараховано податок у розмірі 20 % або 62 010,07 грн. Сума 1 827,00грн. та 62 010,07 грн. і склала розмір нарахованого зобов’язання – 63 837,07 грн.

При цьому суд не відхиляє доводи позивача, що на вказані правовідносини розповсюджують свою дію п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та п.п. 165.1.59. п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов’язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Тобто вказана норма врегульовує правовідносини, які склались внаслідок зміни валюти зобов’язання за кредитом з іноземної валюти на гривню і внаслідок такої зміни утворилась різниця між сумою кредиту станом на день такої зміни і станом на 01.01.20914 року.

З матеріалів справи судом з’ясовано, що за договором про надання споживчого кредиту № 11166923000, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», не було зміни валюти зобов’язання. Погашення заборгованості за вказаним договором відбулося шляхом прощення частини боргу за умови погашення іншої частини. При цьому суд не може вважати зміною валюти зобов’язання укладення позивачем з банком 04.11.2015 року іншого договору про надання споживчого кредиту № 11476579000, за яким сума кредиту визначена в гривні.

Крім того, Законом № 909-VIII від 24.12.2015 були внесені зміни до Податкового кодексу України в частині збільшення випадків звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Так, відповідно до п.п. 165.1.59. п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

Водночас, на момент розгляду справи вказаний Закон не прийнятий, а тому суд не може застосувати вказану норму до спірних правовідносин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 повинна була сплатити податок на доходи фізичних осіб, отриманий в 2015 році від додаткового блага у вигляді суми анульованої (спрощеної) заборгованості за кредитом в розмірі 322 839,37 грн.

Отже, суд не знайшов підстав визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 79 796,34 грн., з яких за податковим зобов’язанням 63 837,07 грн. та за штрафними санкціями 15 959,27 грн.

Відповідно до п.п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

З урахуванням наведених норм, а також того ,що позивач є платником податку на доходи фізичних осіб з отриманого блага, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов’язання за платежем військовий збір на суму 6 041,83 грн., з яких 4 833,46 грн. за податковим зобов’язанням та 1 208,37 грн. за штрафними санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафної санкції у сумі 170 грн., суд зазначає, що його винесено у зв’язку із неподання позивачем податкової декларації про майно та доходи за 2015 рік.

Стаття 176 Податкового кодексу встановлює, що платники податку зобов’язані, зокрема,

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Згідно статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи:

від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом;

від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу;

у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу;

зазначені у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу, крім випадків, коли декларування таких доходів прямо передбачено відповідними нормами цього розділу.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України боржник самостійно сплачує податок з доходів, отриманих як додаткове благо у вигляді спрощеної кредитором суми, та відображає їх у річній податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що кредитором – банком було виконано обов’язок щодо повідомлення ОСОБА_3 про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, отже у суду відсутні підстави вважати, що позивач позбавлений обов’язку подати податкову декларацію про майно і доходи за 2015 рік та сплатити податок.

При цьому суд відхиляє доводи позивача, що нею було подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2015 рік, а тому вона звільнена від подання ще однієї податкової декларації фізичної особи про майно і доходи, так як згідно п. 297.1. ст. 297 Податкового кодексу України позивач як платник єдиного податку звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності лише з таких податків і зборів, як:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Оскільки податкова декларація фізичної особи про майно і доходи під зазначений вище перелік не підпадала, суд вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, з урахуванням вищевикладеного у суду відсутні підстави задовольнити позовні вимоги позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати сплачені позивачем не стягуються.

Керуючись статтями 2, 72 - 77, 139, 241 – 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4, АДРЕСА_1, 49000) до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2018 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_5 та № НОМЕР_3 - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 06 серпня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1