Рішення № 76081552, 27.08.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3197/17

Провадження № 2/211/251/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 серпня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Світанько С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Державного вищого навчального закладу «Криворізький державний педагогічний університет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Державний вищий навчальний заклад «Криворізький державний педагогічний університет» (далі ДВНЗ «КДПУ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зазначивши, що між ДВНЗ «КДПУ» та відповідачем було укладено договір № 02-3453 від 01.09.2014 р. про надання освітніх послуг, строк надання послуг з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2017 р. Загальна вартість навчання складала 16890,00 грн., оплата відповідачем повинна була проводиться посеместрово. Однак 06 листопада 2015 р. відповідача відраховано з університету за власним бажанням, заборгованість за навчання складає 1238,60 грн. Вказану суму, а також 201,69 грн. інфляційних втрат, 49,55 грн. – 3% річних, 173,81 грн. – пені та 1600,00 грн. сплаченого судового збору просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 18 серпня 2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року за клопотанням представника відповідача витребувано з Державного вищого навчального закладу «Криворізький державний педагогічний університет» належним чином завірені копії документів, на підставі яких було здійснено відрахування зі складу студентів ОСОБА_1, студентки 3-го курсу заочної форми навчання гр. ЗПП-13; та що підтверджують надання освітніх послуг ОСОБА_1 у вересні, жовтні та листопаді 2015 року, згідно п. 2.1. договору № 02-3453 від 01.09.2014р.

В судове засідання сторони не з'явилися.

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності відповідача, вимоги позову не визнав з підстав, викладених в письмових поясненнях. В обгрунтування пояснень зазначено, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту надання освітніх послуг, проведення освітнього процесу та відвідування відповідасем освітніх занять в період часу з 01.09.2015 р. по 06.11.2015 р., оскільки відповідач стверджує, що в період з 01.09.2015 р. по 06.11.2015 р. вона освітніх послуг від позивача не отримувала, наслідком чого стала її заява про відрахування від 06.11.2015 р. Договір про надання освітніх послуг не містить положень про щомісячне нарахування коштів, згідно п. 4.3. замовник вносить оплату посеместрово, за умови проходження якого відповідач мала можливість отримати освітню послугу. Тому оскільки жодним доказом не визначено, коли у відповідача виник обов'язок зі сплати неотриманих освітніх послуг, просить в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з таких мотивів.

Як встановлено судом, 01 вересня 2014 року між Державним вищим навчальним закладом «Криворізький національний університет» в особі проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_4, як Виконавцем, та ОСОБА_1, як Замовником, було укладено договір № 02-3453 про надання освітніх послуг(а.с.5 – копія договору).

У зв’язку з реорганізацією шляхом виділу зі складу Державаного вищого навчального закладу «Криворізька національний університет» Криворізького педагогічного інституту, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 51-р «Деякі питання реорганізації вищих навчальних закладів» та наказу Міністерства освіти та науки України від 22 березня 2016 р. № 298 «Про реорганізацію Державного вищого навчального закладу «Криворізький національний університет», ДВНЗ «КДПУ» є правонаступником ДВНЗ «КНУ» в частині, що пов’язана з Криворізьким педагогічним інститутом (а.с. 6-8 – копії розпорядження, наказу).

Згідно розділу 1 договору № 02-3453, позивач взяв на себе зобов’язання за рахунок коштів відповідача здійснити навчання (підготовку), далі – освітня послуга, ОСОБА_1, а саме: за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр, починаючи з 2 курсу 3 семестру, за напрямом: практична психологія, форма навчання: заочна, строк надання освітньої послуги з 1 вересня 2014 року по 30 червня 2017 року.

Відповідно до п. 31.1 договору № 02-3453 відповідач зобов’язувалась вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та у терміни, що встановлені цим договором.

Пунктами 4.1, 4.3, 4.4. договору № 02-3453 сторони погодили, що загальна вартість освітньої послуги становить 16890,00 грн.; замовник вносить плату за семестр в сумі 2815,00 грн. Оплата здійснюється за 10 днів до початку звітного періоду.

Наказом про особовий склад студентів психолого-педагогічного факультету №1157-с від 06.11.2015 р. ОСОБА_1 відраховано зі складу студентів за власним бажанням (а.с. 9 – копія наказу).

Однак у відповідача ОСОБА_1 залишилась заборгованість перед позивачем по оплаті за навчання у розмірі 1238,60 грн.: за вересень 2015 р. (563,00 грн.), жовтень 2015 р. (563,00 грн.) та листопад 2015 р. (112,60 грн.) (а.с. 10 – розрахунок).

На адресу відповідача ДВНЗ «КДПУ» направляв письмову претензію про погашення заборгованості в розмірі 1663,64 грн., що залишилась без задоволення (а.с. 11-12 – копія претензії).

Пунктом 5.1. договору № 02-3453 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 903 ЦК України, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР, боржнику належить сплатити пеню, розмір якої не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Так, згідно наданого розрахунку, сума пені прострочених платежів становить 173,81 грн. (а.с.13), 3% річних та суми боргу з урахуванням інфляції – 251,23 грн. (а.с.14), що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача на факт неотримання відповідачем освітніх послуг та відрахування в зв'язку з цим з навчального закладу, та, як наслідок, відсутність в нього обов'язку сплачувати ці послуги, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки згідно до вимог ч.ч.1,2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Крім того, зазначене спростовується як копією наказу № 1157-с від 06.11.2015 р., відповідно до якого ОСОБА_1 відраховано зі складу студентів саме за власним бажанням, а не пропусками нею занять, невиконання умов угоди (в частині своєчасного виконання навчальних планів та програм, тощо), так і її заявою від 06.11.2015 р., копією наказу про встановлення термінів лабораторно-екзаменаційних сесій для студентів заочної форми навчання в період з 01.10.2015 р. по 10.10.2015 р.

Доказів підтвердження факту невідвідування відповідачкою навчального закладу в період до 06.11.2015 р., та відповідно не надання позивачем їй освітніх послуг в цей період, суду не надано. Причини, чому відповідач написала заяву про відрахування, суд не може пов'язувати з фактом неотримання нею освітніх послуг, оскільки зазначене грунтується лише на припущеннях.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1600,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 611, 625, 903 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов Державного вищого навчального закладу «Криворізький державний педагогічний університет» - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (колишня Вахрушева)АДРЕСА_1, на користь Державного вищого навчального закладу «Криворізький державний педагогічний університет», код ЄДРПОУ 40787802, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 54, заборгованість за договором № 02-3453 від 01.09.2014 р. у розмірі 1663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) гривні 64 коп. та судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2018 р.

Суддя Д.М.Ніколенко