Рішення № 76081472, 09.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Справа № 804/4838/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради (далі – КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради, відповідач), в якій просить:

- визнати відмову у задоволенні інформаційного запиту від 05.06.2018 р. (вх. №333) протиправною;

- визнати порушення відповідачем вимог ч.3,4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" про направлення запиту належному розпоряднику інформації, відсутність у відмові інформації про ім'я та по батькові відповідального за розгляд запиту противоправним, що порушує право позивача на надання інформації;

- зобов'язати відповідача надати відповідь на інформаційний запит від 05.06.2018р. (вх. №333) у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації";

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., завдану порушенням права позивача на отримання запитуваної інформації.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом від 05.06.2018 року. Відповідач 06.06.2018 року надав відповідь на запит, в якому була відсутня відповідь на запитувану інформацію. Позивач вважає вказану відповідь такою, що не відповідає Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Ухвалою суду від 09.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

03.08.2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідь на інформаційний запит була надана 06.06.2018 року та отримана позивачем 12.06.2018 року. Відповідач зазначив, що запит позивача поданий згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації», проте за своїм змістом є зверненням громадянами відповідно до Закону України «Про звернення громадян». У зв’язку з тим, що відповідач не є суб’єктом владних повноважень в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит було розглянуто з врахуванням вимог Закону України «Про звернення громадян».

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.06.2018 року звернувся до відповідача з інформаційним запитом на підставі статей 5, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просив надати інформацію:

- про розмір ставки заробітної плати, встановленої для посади двірника в «Жилсервіс-2»;

- про розмір заробітної плати, що встановлена двірнику за прибирання прибудинкової території житлового будинку за адресою вул. Жуковського, 39/41 (а.с. 5).

Вказаний запит отриманий відповідачем 05.06.2018 року, що підтверджується штампом про отримання вхідної кореспонденції (а.с. 5).

06.06.2018 року відповідачем надана відповідь на інформаційний запит позивача, в якій зазначено, що прибирання прибудинкової території житлового будинку за адресою вул. Жуковського 39/41 здійснюється підрядною організацією КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради. Відповідач не володіє інформацією про розмір заробітної плати, встановленої двірнику за прибирання прибудинкової території житлового будинку за адресою вул. Жуковського 39/41 (а.с. 5 зворотній бік).

Позивач отримав відповідь від 06.06.2018 року особисто 12.06.2018 року (а.с. 26).

Вважаючи, що відповідачем не надано належної відповіді на інформаційний запит, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011р. №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Так, статтею 3 Закону №2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (пункт 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI).

Відповідно до статі 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, визнаються розпорядниками інформації для цілей цього Закону, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Пунктом 4 частини 2 статті 13 Закону №2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Частиною 1 Господарського кодексу України (далі – ГК України) встановлено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами (частина друга статті 78 ГКУ).

Відповідно до частини третьої статті 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Відповідно до частини першої статті 140 ГК України джерелами формування майна суб’єктів господарювання є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів та інше.

Відповідно до статуту КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 25.04.2018 року №104/31, відповідач є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 30.02.2003 р. №35/7 на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Дніпра; юридичною особою, що здійснює господарську діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою отримання прибутку.

Пунктом 3.5 розділу 3 статуту КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради зазначені джерела формування майна підприємства, зокрема, це кошти, отримані з міського бюджету на виконання державних або місцевих програм, затверджених міською радою.

Отже, відповідач є розпорядником інформації в розумінні Закону №2939-VI.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

У відповіді на запит, відповідач зазначив, що немає можливості надати інформацію щодо заробітної плати двірника, оскільки прибирання прибудинкової території житлового будинку за адресою вул. Жуковського, 39/41 здійснюється підрядною організацією, проте жодних доказів на підтвердження цього до суду не надав.

Частиною 3 статті 22 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано відповіді в частині запиту позивача про розмір заробітної плати, встановленої для посади двірника в «Жилсервіс-2» та не зазначено підстав відмови у наданні такої відповіді, як то передбачено у статті 22 Закону №2939-VI.

Проте, з довідки відповідача від 01.08.2018 року вбачається, що у штаті відповідача перебуває посада двірника (а.с. 19).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що така бездіяльність відповідача є порушенням права на отримання інформації, реалізація якого визначена частиною 2 статті 34 Конституції України та Законом №2939-VI.

Крім іншого, з відповіді від 06.06.2018 року вбачається, що в порушення пункту 1 частини 4 статті 22 Закону №2939-VI, відповідачем не зазначено посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації та порядок оскарження відмови.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено суду правомірність відмови у наданні запитуваної інформації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідь відповідача не містить повної інформації, що запитується, та є підставою для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді по суті запиту позивача від 05.06.2018 року.

Порушене право на інформацію підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача надати належну обґрунтовану відповідь на запит відповідно до вимог Закону, а в разі передачі запиту іншому розпоряднику, повідомити про це запитувача у встановленому Законом №2939-VI порядку.

Щодо позовної вимоги про визнання порушення відповідачем вимог ч.3,4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" про направлення запиту належному розпоряднику інформації, відсутність у відмові інформації про ім'я та по батькові відповідального за розгляд запиту противоправним, порушуючи право позивача на надання інформації, суд зазначає, що вказана позовна вимога є похідною від першої, яка задоволена судом.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., завданої порушенням права позивача на отримання запитуваної інформації.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №2939-VI особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

За змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди має бути з’ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з’ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що бездіяльністю КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради йому заподіяно моральну шкоду.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса:49005, м. Дніпро, вул. Жуковського, 39/41; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпровської міської ради (адреса:49041, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 68; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 32350310) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати відмову Комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради у задоволенні інформаційного запиту від 05.06.2018 р. (вх. №333) протиправною.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради надати відповідь на інформаційний запит від 05.06.2018р. (вх. №333) у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2