Рішення № 76081384, 11.06.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Справа № 804/3224/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за за позовною заявою ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпро Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпро Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпро Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 18.07.2016р. № 258-13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення від 18.07.2016р. № 258-13 щодо визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн., виставлене з порушенням, оскільки транспортний засіб позивача не є об'єктом оподаткування, так як його середня ринкова вартість менше, ніж 1 033 500,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву. Копія ухвали отримана сторонами, що підтверджується матеріалами позовної заяви.

06.06.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує посилаючись на те, що транспортний податок нараховано на підставі інформації з автоматизованої системи ДФС України та даних ОСОБА_3 економічного розвитку і торгівлі України, які були оброблені в електронному вигляді в інформаційній системі «Податковий блок», та за яким легковий автомобіль марки TOYOTA Land Cruiser 150, з об'ємом двигуна 3956 куб.см., 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, є об’єктом оподаткування у 2016 році. Податковий орган при винесенні податкового повідомлення-рішення керувався положеннями статті 267 Податкового кодексу України. Таким чином, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Дніпро Головного управління ДФС у Дніпропетровській області визнаючи позивача платником транспортного податку, діяла на підставі закону та у відповідності із встановленими повноваженнями.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з у 2016 році року був власником легкового автомобіля марки TOYOTA Land Cruiser 150, з об'ємом двигуна 3956 куб.см., 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 987445, копія якого міститься в матеріалах справи.

18 липня 2016 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Дніпро Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 258-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25 000,00 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, Законом України № 71-VІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015 року, статтю 267 Податкового кодексу України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (з урахуванням змін) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Так, згідно з положеннями підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 24.12.2015р. № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Абзацом другим зазначеного підпункту, в редакції Закону України від 24.12.2015р. № 909-VIII, така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Як встановлено судом, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII визначено, що у 2016 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня складає - 1378 гривень.

Отже, із набранням чинності вищевказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2016 року, власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн., є платниками транспортного податку.

Згідно підпункту 267.6.3 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України органи внутрішніх справ зобов’язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об’єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлений Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою 18.02.2016 року постановою Кабінету Міністрів України № 66 (надалі Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів).

Відповідно до п. 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (тут і надалі в першій редакції) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Як передбачено п. 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів).

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_3 економічного розвитку і торгівлі України № 3805-05/17055-07 від 18.04.2018р., копія якого міститься в матеріалах справи, середньоринкова вартість транспортного засобу марки TOYOTA LC Prado, з об'ємом циліндрів двигуна 4,0 літра, бензин, 2011 року випуску, з пробігом 100 000 км., у 2016 році становила 717 444,23 грн.

Згідно цього ж листа вбачається, що Відповідно до пунктів 5 та 6 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та інформації Державного підприємства «Держзовнішінформ» аналогічним легковому автомобілю TOYOTA Land Cruiser 150 є автомобіль TOYOTA LC Prado, з об'ємом циліндрів двигуна 4,0 літра, бензин.

Згідно пунктів 5 та 6 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів Ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об’єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Аналогічними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об’єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки переключення передач; габаритні розміри; комплектація.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на офіційному веб-сайті ОСОБА_3 економічного розвитку і торгівлі України для цілей визначення оподаткування транспортним податком відсутня марка автомобіля позивача, проте у відповідності до приписів пунктів 5 та 6 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та згідно листа ОСОБА_3 економічного розвитку і торгівлі України № 3805-05/17055-07 від 18.04.2018р., транспортний засіб позивача є аналогічним легковому автомобілю TOYOTA LC Prado, з об'ємом циліндрів двигуна 4,0 літра, бензин, 2011 року випуску, вартість якого у 2016 році становила 717 444,23 грн., що є меншою 750 розмірів мінімальної заробітної плати (1 033 500,00 грн.).

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ст. 267 Податкового кодексу України, вказаний транспортний засіб не є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Окремо суд звертає увагу, що відповідачем не було надано до свого відзиву жодних доказів, що транспортний засіб позивача є об’єктом оподаткування транспортним податком.

Таким чином, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення 18.07.2016р. № 258-13 та визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення 18.07.2016р. № 258-13.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпро Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 287 від 23.04.2018 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72, 77, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 49101, АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпро Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпро Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 18.07.2016р. № 258-13.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпро Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1