Рішення № 76081372, 28.08.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/5099/17

Провадження № №2/200/2469/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Шевцовій Т.В.

при секретарі - Агашаріфовій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району про визнання права власності, припинення права комунальної власності, скасування свідоцтва про право власності, зняття з балансу -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили:

-визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної спільної сумісної власності на домоволодіння, яке складається з: житлового будинку літ.А-1 /квартири №№3,4,5,6/, житлового будинку літ.Б-1 /нежитлове приміщеня №1/ за адресою: вул..Короленко 65 в м.Дніпро

-визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної спільної сумісної власності на домоволодіння, яке складається з: житлового будинку літ.А-1 /квартири №№1,2/, житлового будинку літ.В-1 /квартира №5/, житлового будинку літ.Г-1 /квартири №№3,4г,5/ за адресою за адресою: вул.Вознесенська /колишня назва вул..ХХІІ Партз’їзду/ 38 в м.Дніпро

-припинити право комунальної власності за Територіальною громадою м.Дніпропетровська на нежитлове приміщення №1 в житловому будинку літ.Б-1 по вул..Короленко 65 та скасувати свідоцтво про право власності видане 08.04.99 року виконкомом Дніпропетровської міської ради у зв’язку із знищенням майна

-зняти з балансу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району житлові будинки в цілому літ.А-1, літ.Б-1 по вул..Короленко 65; літ.А-1, В-1, Г-1, сараи Д,Е, погреб літ.К по вул..Вознесенська /колишня назва вул..ХХІІ Партз’їзду/ 38 в м.Дніпро, та передати у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилались на те, що вони є співвласниками фактично усього житлового будинку літ.А-1 по вул.Короленка, 65 (квартири №№ 3, 4, 5, 6) в м.Дніпро, житлового будинку літ. А-1 (квартири №№ 1, 2) по вул.Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку літ. В-1 (квартира № 5) по ул.Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро, ОСОБА_1 є власником житлового будинку літ. Г-1 (квартири №№ 3, 4г, 5) по вул.Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро. Однак на даний момент, зважаючи на те, що відповідне нерухоме майно знаходиться на балансі Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району, позивачі потребують захисту свого права шляхом визнання права власності на будинки в цілому, адже без рішення суду вони позбавлені змоги зареєструвати своє право власності відповідно до встановленого законодавством порядку.

Представник позивачів в судових засіданнях підтримував позовні вимоги, посилаючись на викладене в позові. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. До судового засідання 27 жовтня 2017 року надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та прийняти рішення, виходячи із наявних матеріалів справи.

Представник Дніпровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради проти позовних вимог заперечував, надав до суду письмові заперечення та докази, на яких ґрунтуються заперечення; у судове засідання 27 жовтня 2017 року не з’явився та надав до канцелярії суду листа, в якому просив відкласти розгляд справи.

Представник Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району в судові засідання не з’являвся, проте надав до суду листа, в якому не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи надані сторонами пояснення, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником квартир №№ 3,4,6, ОСОБА_2 є власником квартири №5 в житловому будинку літ.А-1 по вул.Короленка, 65 в м. Дніпро на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 3-4745, посвідченого Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, договору міни від 23.03.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 354, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, договору купівлі-продажу від 12.09.2008 зареєстрованого в реєстрі за №10795, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, від 25.01.2008 зареєстрованого в реєстрі за № 81 посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Також ОСОБА_1 є власником квартири №1, ОСОБА_2 є власником квартири №2 в житловому будинку літ.А-1 по вул. Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 529, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, договору купівлі-продажу від 04.04.2007 зареєстрованого в реєстрі за № 3451, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5

ОСОБА_6 є власником квартири № 5 в житловому будинку літ. В-1 по вул. Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), в м. Дніпро на підставі договору міни від 28.02.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 4-708, посвідченого Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою.

ОСОБА_1 є власником квартир №№ 3, 4г, 5 в житловому будинку літ. Г-1 по вул. Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро на підставі договору міни від 08.11.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 1682, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, договору купівлі-продажу від 24.04.2007 зареєстрованого в реєстрі за № 1693, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, договору міни від 22.02.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 1321, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Таким чином позивачі фактично є співвласниками усього житлового будинку літ.А-1 по вул. Короленка, 65 (квартири №№ 3, 4, 5, 6) в м. Дніпро, житлового будинку літ. А-1 (квартири №№ 1, 2) по вул. Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку літ. В-1 (квартира № 5) по вул.Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м.Дніпро, а ОСОБА_1 є власником житлового будинку літ. Г-1 (квартири №№ 3, 4г, 5) по вул. Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро.

Згідно наданих до суду технічних паспортів, які було виготовлено станом на 12.05.2015 року інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_9 (кваліфікаційний сертифікат від 01.08.2013 № 2531) квартири №№ 3, 4, 5, 6 знаходяться в житловому будинку літ. А-1 за адресою: вул. Короленка, 65 в м. Дніпро; квартири №№ 1, 2 знаходиться в житловому будинку літ. А-1АДРЕСА_1 знаходиться в житловому будинку літ. В-1, квартири №№ 3, 4г, 5 знаходиться в житловому будинку літ. Г-1 за адресою: вул.Вознесенська (колишня назва вул.ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро.

За рішенням виконкому Бабушкінської районної у місті ради від 15.09.2000 №599 «Про визнання будинку №65 (Б-1) по вул.Короленко, 65» житловий будинок під літ. Б-1 був визнаний аварійним, мешканці були відселені. В 2005 році невстановлені особи в приміщеннях відселеного будинку улаштували пожар, який зруйнував літ. Б-1 по вул.Короленко, 65 остаточно, і на цей час на місці де стояв будинок – стихійне звалище.

У той же час вказані будинки досі знаходяться на балансі Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району, тому позивачі не можуть розпорядитися своєю власністю за своїм розсудом, хоча й сплачують на рахунок останнього щомісячно кошти за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, які ніхто не надає.

З метою реалізації свого права, передбаченого чинним законодавством України, позивачі звернулися із заявою на адресу Дніпропетровської міської ради про зняття з балансу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста зазначених житлових будинків /вх№13/3123 від 22.0-6.2015/. Вказаний лист надійшов для відпрацювання до управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, яке керуючись рішенням міської ради від 25.04.03 №12/9 “Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 20.02.02 №25/27 “Про порядок зняття з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств приватизованих малоквартирних будинків, в яких всі приміщення приватизовані, та багатоповерхових будинків, де створено об’єднання співвласників багатоквартирних будинків” повинно було підготувати відповідний проект рішення та винести його на розгляд міської ради.

Представником позивачів до суду для огляду було надано висновки, необхідні для прийняття відповідачем рішення про зняття будинків з балансу, а саме: висновок ГоловАПУ від 25.03.09 № 04/21-138, Дніпропетровських електричних мереж від 23.01.09 № 041/13/600, ВАТ “Дніпрогаз” від 26.02.09 № 0887/2-2, МКВП “Дніпроводоканал” від 12.12.10 №974/916, МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» від 22.01.09 №112.

До теперішнього часу Дніпровська міська рада не розглянула відповідного проекту рішення про зняття з балансу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста зазначених житлових будинків. Також не складено акт приймання – передачі, яким би позивачам були передані зазначені житлові будинки. Крім цього балансоутримувач - Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне виробниче підприємство Бабушкінського району перебуває в стадії ліквідації. У той же час, представником позивачів було надано копію листа КЖРЕВП від 05.02.14 за № 3/2, в якому не заперечувалось проти зняття з балансу та передачу позивачам вищевказаного нерухомого майна.

Відповідно до письмових заперечень представника відповідачів, 25.09.2013 року міською радою прийнято рішення №46/40 «Про порядок зняття з балансу підприємств балансоутримувачів житлового фонду об’єктів нерухомого майна житлового призначення» яким визначений Порядок зняття з балансу об’єктів нерухомого майна житлового призначення. Крім того, 21.12.2011 року міською радою прийнято рішення №10/8 «Про способи приватизації об’єктів нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська», яким визначений порядок приватизації об’єктів малої приватизації. Вказує на те, що позивачі просять суд відчужити майно, що є у комунальній власності – нежитлове приміщення №1 в житловому будинку літ.Б-1 по вул.Короленка, 65 з порушенням встановленого законодавством порядку відчуження такого майна, та позбавити власника зазначеного комунального майна – територіальну громаду м.Дніпра права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В листі Голови ліквідаційної комісії КЖРЕВП Бабушкінського району від 03.04.2014 року зазначено, що в будівлі літ.Г-1 квартира №3 – службова комунальна квартира.

З листа КП «ДМБТІ» ДОР встановлено, що квартира 3 в будинку літ.Г-1 належить ОСОБА_1 Вікторовичу.Також вказано про те, що житловий будинок 38 по вул.ХХІІ партс’їзду літ.В-1, літ.Г-1 в який увійшли квартири №№7,11,12,4 зареєстрований /не на праві власності/ за Місцевою радою на підставі рішення виконкому від 25.01.1990 року №68, про що видане реєстраційне посвідчення від 18.09.1990 року, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №24 за реєстровим №1651.

В судовому засіданні, за участі експерта були оглянуті інвентаризаційні справи на домоволодіння 65 по вул.Короленка та житловий будинок 38 по вул.ХХІІ партс’їзду. З пояснень експерта ОСОБА_10, яка є працівником КП «ДМБТІ» ДОР, встановлено, що вказані будинки знаходяться на балансі Дніпропетровської місцевої ради, КЖРЕВП Бабушкінського району є балансоутримувачем відповідно до рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська від 25 січня 1990 року №68.

Судом також встановлено, що 03.06.2005 року у відселеному аварійному будинку за адресою: АДРЕСА_2 сталася пожежа, орієнтовна причина пожежі необережне поводження з вогнем невстановленої особи (вільний доступ) /справа №120 Головного управління МНС України в Дніпропетровській області від 03.06.2005 року/.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з п.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ст.55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року, і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України», суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 p., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.), кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української PCP N 2148-VIII від 19.10.73 року; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. У відповідності зі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежним йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як передбачено ч. 7 ст. 92 Конституції України, правовий режим власності визначається виключно законами України.

В 1992 році був прийнятий Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до ст.1 вказаного закону Приватизація державного житлового фонду -це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. До державного житлового фонду відноситься житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до частини 2 ст. 10 цього Закон України власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України двічі (у 2004р. та 2011р.) давав офіційні тлумачення цієї статті, суть яких зводиться до того, що право власності на допоміжні приміщення, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою житлового будинку виникає одночасно з правом власності на квартиру, незалежно від підстав його набуття, та не потребує будь-яких дій для його підтвердження (наприклад створення об’єднання співвласників, вступу до нього).

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до статті 349 ЦК України, право власності на майно припиняється у разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Таким чином, умовою для припинення права власності на зруйноване нерухоме майно є відповідна заява власника, яким відповідно до статей 316, 317 ЦК України визнається особа, яка на свій розсуд, одноособово або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Як зазначено ч.1 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Частиною 2 даної статті передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Абзацом 6) ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що до спільного майна багатоквартирного будинку відносяться приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Таким чином, усі процитовані вище норми законодавства однозначно свідчать про те, що БАГАТОКВАРТИРНИЙ ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК ЯК ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС Є СПІВВЛАСНІСТЮ ВЛАСНИКІВ КВАРТИР ОСОБА_11 ПРИМІЩЕНЬ У НЬОМУ, що виключає можливість його перебування у власності держави чи територіальної громади.

Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд — власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно.

Згідно ст.19 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов’язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна.

Згідно ст.358 та ст. 369 Цивільного кодексу України розпорядження майном, що перебуває у спільній власності здійснюється за згодою ВСІХ співвласників. Таким чином, для легітимного балансоутримання багатоквартирного житлового будинку необхідно: а) колективна згода ВСІХ власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку про передачу спільного майна «на баланс» юридичній особі; б) укладені договори про «балансоутримання».

Очевидно, що практично жодна обслуговуюча організація (ЖЕК) не є легітимним балансоутримувачем жодного з тих багатоквартирних житлових будинків, що перебувають у неї «на балансі».

Судом встановлено, що балансоутримувач домоволодіння 65 по вул.Короленка та житлового будинку 38 по вул.ХХІІ партс’їзду в м.Дніпро – КЖРЕВП Бабушкінського району з 02.04.2013 року знаходиться в стані припинення.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №46/40 від 25.09.2013 року «Про Порядок зняття з балансу підприємств балансоутримувачів житлового фонду об’єктів нерухомого майна житлового призначення» затверджено власне сам порядок зняття з балансу підприємств балансоутримувачів житлового фонду об’єктів нерухомого майна житлового призначення.

У відповідності до вказаного Порядку власники всіх квартир і приміщень малоквартирних житлових будинків / частини домоволодіння, окремих приватизованих квартир в малоквартирних житлових будинках, де решта квартир належить до приватного сектора, керівництво об’єднання співвласників багатокварних будинків подають заяву до департаменту корпоративних прав та правового забезпеченя Дніпропетровської міської ради щодо зняття з балансу підприємства балансоутримувача житлового фонду відповідного об’єкта нерухомого майна. До заяви надаються документи, визначені Порядком. На підставі отриманих документів Департамент готує проект рішення міської ради про зняття з балансу підприємств балансоутримувачів житлового фонду об’єктів нерухомого майна та передачу зовнішніх інженерних мереж, електро-, газо-, тепло-, водопостачання та каналізації на баланс новим власникам /балансоутримувачам/ - юридичним особам або у власність громадян з урахуванням меж експлуатаційної відповідальності, складених з відповідними підприємствами, які надають комунальні послуги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Судом встановлено, що позивачі починаючи з 2009 року намагаються вирішити питання щодо зняття з балансу домолодіння 65 по вул..Короленка та 38 по вул. ХХІІ Партз’їзду в м.Дніпрі.

22.06.2015 року позивачі звернулись до Департаменту корпоративних прав та правого забезпечення Дніпропетровської міської ради з заявами про доручення відповідним службам підготувати необхідні документ щодо зняттяз балансу комінальної власності житлового будинку 65 по вул..Короленка та 38 по вул.ХХІІ Партз’їзду в м.Дніпрі.

Однак жодної відповіді не отримали. Представником відповідача до суду не надано проекту рішення міської ради про зняття з балансу будинків чи то відмови в знятті. Разом з тим, представником відповідача надано до суду Акти обстеження об’єкту від 17.10.2017 року за адресою: м.Дніпро, вул..Вознесенська 38 та вул.Короленко 65, відповідно до яких будівлі за вказаними адресами знесені.

Анілізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивачів в частині: визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної спільної сумісної власності на домоволодіння за адресою: вул. Короленка,65 в м. Дніпро та вул. Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро та зняття з балансу вказаних будинків та передачі їх на баланс позивачам.

Разом з тим, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині припинення право комунальної власності за Територіальною громадою м.Дніпропетровська на нежитлове приміщення №1 в житловому будинку літ.Б-1 по вул..Короленко 65 та скасувати свідоцтво про право власності видане 08.04.99 року виконкомом Дніпропетровської міської ради у зв’язку із знищенням майна задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст..88 ЦПК України судовий збір слід покласти на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,7,10,11,57-60,88,131,169, 197, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 –задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної спільної сумісної власності на домоволодіння, яке складається з: житлового будинку літ. А-1 (квартири №№ 3, 4, 5, 6), житлового будинку літ. Б-1 (нежитлове приміщення №1) за адресою: вул. Короленка,65 в м. Дніпро.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної спільної сумісної власності на домоволодіння, яке складається з: житлового будинку літ. А-1 (квартири №№ 1, 2), житлового будинку літ. В-1 (квартира № 5), житлового будинку літ. Г-1 (квартири №№3, 4г, 5) за адресою: вул. Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м. Дніпро.

Зняти з балансу Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного виробничого підприємства Бабушкінського району міста житлові будинки в цілому літ. А-1, літ. Б-1 по вул. Короленка,65; літ. А-1, В-1, Г-1, сараї Д,Е, погріб літ.К, по вул. Вознесенська (колишня назва вул. ХХІІ Партз’їзду), № 38 в м.Дніпро, та передати їх у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_6 – відмовити.

Стягнути з Дніпровської міської ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 сплачений судовий збір по 2177,79 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Т.В.Шевцова