Ухвала суду № 76081298, 23.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ск/774/6/18 Справа № 774/107/18 Головуючий у 1 й інстанції - Доповідач - Макаров М.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Макарова М.О.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» 25 грудня 2013 року у справі № 5646/2013 позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором №б/н від 18березня 2008 року року в сумі 15946 грн. 77 коп., а також витрати по оплаті третейського збору в сумі 500 грн. Всього підлягає стягненню 16446 грн. 76 коп.

Відзивів на заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25 грудня 2013 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та матеріалів третейської справи №5646/2013, 18 березня 2008 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, чим підтвердила згоду на те, що підписана нею заяву разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в анкеті-заяві. Умови та правила, розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» є публічною офертою, що містять істотні умови і правила надання послуг банком, до якої приєднуються клієнти, підписуючи заяву у відділенні банку. 18 березня 2008 року відповідач звернулася до відділенні банку для отримання кредитної картки. Банком перевірені персональні дані та видано ОСОБА_1 кредитну картку «Кредитка Універсальна» за обраним тарифним пакетом зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 5200 грн.

ОСОБА_1, отримавши кредит, зобов'язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, комісії, однак свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 15946 грн. 77 коп., яка складається із :

7522 грн. 22 коп.- заборгованість за кредитом;

5697 грн. 02 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом;

1730 грн. 06 коп.- заборгованість по комісії за користування кредитом;

250 грн.- штраф (фіксована частина);

747 грн. 47 коп.-штраф (процентна складова).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25 грудня 2013 року у справі №5646/2013 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 18 березня 2008 року в сумі 15946 грн. 77 коп. 13 коп. та витрати по оплаті третейського збору в сумі 500 грн.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина Степанкова І.М. щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 16, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

Незалежно від предмета й підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі №6-2712цс15.

Крім того, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз», про скасування якого просить ОСОБА_1, ухвалено 25 грудня 2013 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону.

Оскільки ОСОБА_1 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Крім того, ОСОБА_1 як на підставу скасування рішення суду посилалася також на те,що кредитний договір із третейським застереженням вона не укладала, а тому ці виоги повинні розглядатися судом загальної юрисдикціїї.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 458 ЦПК України визначено, що рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведене, заява ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25 грудня 2013 року підлягає задоволенню, а відтак вказане рішення третейського суду - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 268,259,458,460 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 25 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя М.О. Макаров