Рішення № 76080827, 28.08.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1008/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі – ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про зобов’язання відповідача повторно розглянути її заяву від 11 серпня 2017 року щодо відведення земельної ділянки у власність та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,2911 га, кадастровий номер 0724582600:01:003:0354, для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.2017 позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка знаходиться на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Листом від 12.09.2017 року №П-5228/0-3656/0/6-17 відповідач фактично відмовив у наданні такого дозволу з посиланням на те, що бажана до відведення земельна ділянка відсутня в переліку земельних ділянок, які мають надаватись безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2017 року, який розміщений на сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській області у розділі “Перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність”.

Позивач вважає таку відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправною, оскільки вона не відповідає вимогам статті 118 Земкльного кодексу України (далі - ЗК України), якою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а саме лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У зв’язку з цим вважає, що відсутність земельної ділянки у розділі “Перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність” на сайті Головного управління Держгеокадастру у Волинській області не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

На підставі вищенаведеного позивач просить суд зобов’язати відповідача повторно розглянути її заяву у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 05 липня 2018 року (а.с.44-52) позовних вимог не визнав з тих підстав, що місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернулася позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки зазначена земельна ділянка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413 “Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними” не входить до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам у III кварталі 2017 року на території Волинської області. У зв’язку з цим вважає, що не надаючи позивачу дозволу на виготовлення документації із землеустрою, ГУ Держгеокадастру у Волинській області діяло на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України. Також відповідач звертає увагу на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. На підставі вищенаведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив від 25.07.2018 року (а.с.57-61) позивач ще раз вказує на порушення зі сторони ГУ Держгеокадастру у Волинській області її права на безкоштовне отримання земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Вважає, що ефективний спосіб захисту судом порушеного права повинен забезпечити його поновлення, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

У запереченні на відповідь від 30.07.2018 року (а.с.63-67) відповідач не погоджується з доводами позивача та вважає, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області не порушило вимог частини 7 статті 188 ЗК України, оскільки місце розташування об’єкта (земельної ділянки, щодо якої звернулася позивач) не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413 “Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними”. Зазначена постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є обов’язковою до виконання на всій території України усіма суб’єктами суспільних відносин, оскільки не визнана Конституційним Судом України як така, що не відповідає Конституції України та законам України, а тому підлягає до застосування у спірних правовідносинах. У зв’язку з цим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із письмовою заявою від 11.08.2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до ст.25 Закону України “Про землеустрій” щодо відведення земельної ділянки у власність та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,2911 га, кадастровий номер 0724582600:01:003:0354, для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, додавши до заяви копії паспорта, картки фізичної особи – платника податків, викопіювання з кадастрової карти (плану) (а.с.7-10).

Не отримавши відповіді у визначений законодавством строк, позивач 16.11.2017 року направив з цього приводу відповідачу лист, на що отримав лист-відповідь від 28.11.2017 року вих. №П-7179/0-4278/0/6-17, в якому ГУ Держгеокадастру у Волинській області повідомило ОСОБА_1 про те, що її заява була розглянута та листом від 12.09.2017 року вих. №П-5228/0-3656/0/6-17 була надана на неї відповідь. Також позивача додатково було поінформовано про можливість самостійно замовити розроблення документації із землеустрою без надання відповідного дозволу на підставі частини 3 статті 123 Земельного кодексу України (а.с.11).

Листом від 12.09.2017 року №П-5228/0-3656/0/6-17 відповідач повідомив позивача про те, що на сайті ГУ Держгеокадастру у Волинській області у розділі “Перелік земельних ділянок для безоплатної передачі у власність” розміщено перелік ділянок, які мають надаватися безоплатно у власність громадянам протягом ІІІ кварталу 2017 року. Оскільки, у зазначеному переліку відсутні земельні ділянки в межах Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність для ведення особистого селянського господарства не є можливим (а.с.12).

Оцінюючи спірні правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, суд враховує наступне.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктом “б” частини 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом “а” частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі пункту “б” частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини першої та сьомої статті 5 Закону України “Про особисте селянське господарство”, для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

В силу вимог частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14 січня 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (підпункт 13 пункту 4 Положення).

З наведеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17, від 19 червня 2018 року у справі №803/1183/17.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області листом від 12 вересня 2017 року №П-5228/0-3656/0/6-17 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі того, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, не входить до переліку земель, сформованого відповідачем відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України. До того ж у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

Як вбачається зі змісту Стратегії Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії. На момент виникнення спірних правовідносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, оскільки вона не визначає додаткових підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а затверджена з іншою метою ? створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відмова Головного управлінням Держгеокадастру у Волинській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі того, що така ділянка не входить до переліку земель, який сформований відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Волинській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що в процесі судового розгляду справи відповідачем не доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За встановлених обставин суд вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, викладене в листі від 12.09.2017 року №П-5228/0-3656/0/6-17, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту, з урахуванням вимог пункту 2 частини 2 статті 245, частини 3 статті 245 цього Кодексу, шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення, а також шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути вищезазначену заяву ОСОБА_1 у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений згідно з квитанцією №0.0.977417406.1 від 01.03.2018 року (а.с.32).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться на території яка знаходиться на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, що викладене у листі від 12 вересня 2017 року №П-5228/0-3656/0/6-17.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 серпня 2017 року (вх. №П-5228/0/5-17 від 18.08.2017 року) щодо відведення земельної ділянки у власність та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 16,2911 га, кадастровий номер 0724582600:01:003:0354, для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка знаходиться на території Іванчицівської сільської ради Рожищенського району Волинської області із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, ідентифікаційний код 39767861) на користь ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя В.Д. Ковальчук