Постанова № 76079358, 21.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. Справа№ 910/7083/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Калатай Н.Ф.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Бойко Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної іпотечної установи

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 17.05.2018

у справі № 910/7083/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до Державної іпотечної установи

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договорів недійсними

В С Т А Н О В И В:

Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16. В обґрунтування своїх вимог зазначила про існування істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи, а саме встановлення в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі № 910/10919/16 неможливості застосування в якості підстав для визнання недійсним договору постанови правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та наказу Голови Ради директорів від 03.11.2014 № 2650 «Щодо стабілізації діяльності Банку». Крім цього, як на нововиявлену обставину заявник посилався на Протокол № 487 спостережної Ради АТ «Дельта Банк» від 22.07.2014, згідно якого визначено перелік осіб, які за правилом двох підписів мають право підписувати визначені правочини, та який не був долучений до матеріалів справи № 910/7083/16, але був досліджений Київським апеляційним господарським судом в постанові від 21.06.2017 у справі № 910/10919/16. Зазначені обставина, на думку відповідача, є підставами перегляду рішення господарського суду за нововиявленими обставинами й відповідно для його скасування.

Заперечуючи проти цієї заяви, позивач зазначав про її необґрунтованість та безпідставність, а також вважав наведені заявником доводи переоцінкою тих доказів, які вже були оцінені належним чином судами під час розгляду цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/7083/16 в задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Державна іпотечна установа оскаржила її в апеляційному порядку, просила скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, недодержання вимог та обмежень, встановлених НБУ в процесі присвоєння певній банківській установі статусу «проблемного» може свідчити про наявність підстав для притягнення банку до відповідальності за порушення в сфері здійснення банківської діяльності. Крім цього, вказує на відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним з огляду на необізнаність відповідача про наявність обмежень ПАТ «Дельта Банк» на вчинення цього правочину. При цьому, на момент розгляду справи апелянту не було відмово про існування зазначених матеріально-правових фактів (нововиявлених обставин), які встановлюють неможливість застосування до спірних правовідносин між банком та установою наведених ним постанов НБУ. Проте такі обставини існували на час розгляду справи та мають істотне значення для правильного вирішення даної справи. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції безпідставно не врахував практики Верховного Суду України, викладеної в постанові від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16 щодо застосування приписів ст. 241 ЦК України (схвалення правочину).

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач та третя особа подали відзиви, в яких зазначили про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 21.08.2018 з'явились представники сторін, представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, відтак оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Так, на підставі ч.ч. 1-2 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

За приписами ч. 4 цієї статті не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Як встановлено матеріалами справи, в квітні 2016 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про визнання недійсними договору застави майнових прав № Д-3/2015 від 04.02.2015 та договору відступлення права вимоги № Д-3.1/2015 від 04.02.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 в справі № 910/7083/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017, позов задоволено повністю. Визнано недійсними договір застави майнових прав № Д-3/2015 від 04.02.2015 року та договір відступлення права вимоги № Д-3.1/2015 від 04.02.2015 року, укладені між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою.

Звертаючись до суду з черговою заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/7083/16, відповідач стверджував, що в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі № 910/10919/16 встановлено неможливість застосування в якості підстав для визнання недійсним договору постанови правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та наказу Голови Ради директорів від 03.11.2014 № 2650 «Щодо стабілізації діяльності Банку». Одночасно нововиявленою обставиною заявник вважав Протокол № 487 спостережної Ради АТ «Дельта Банк» від 22.07.2014, відповідно до якого визначено перелік осіб, які за правилом двох підписів мають право підписувати визначені правочини, який не був долучений до матеріалів справи № 910/7083/16, але був досліджений Київським апеляційним господарським судом в постанові від 21.06.2017 у справі № 910/10919/16.

Проте заявником не враховано, що постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 у справі № 910/10919/16 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 про недійсність договору застави майнових прав від 25.02.2015 за реєстровим №294 залишено без змін.

За текстом постанови Вищого господарського суду України від 14.11.2017 у справі № 910/10919/16, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017, на яку посилався заявник, суд касаційної інстанції виходив з того, що постановою правління Національного банку України № 560/БТ від 11.09.2014 встановлено особливий режим контролю за діяльністю АТ «Дельта Банк» шляхом призначення куратора банку для забезпечення виконання функцій згідно з повноваженнями, визначеними Положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління НБУ № 346. Постановою правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану, ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та запроваджено ряд обмежень у його діяльності, зокрема: заборонено здійснювати кредитні операції, у тому числі бездокументарні операції (гарантії, авалі, акредитиви), а також надавати поруки та інші зобов'язання; заборонено банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку.

Крім цього, постанова НБУ № 692/БТ поширювалася на всі без виключення операції банку та його клієнтів, була обов'язковою для виконання, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій. Однак, спірний договір застави був укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Державний ощадний банк України» в період, коли існували встановлені постановою НБУ № 692/БТ від 30.10.2014 заборони на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та передачу третім особам майна та активів банку, зокрема в зв'язку із виникненням у позивача проблем з ліквідністю, без погодження з куратором НБУ, яка була обов'язковою, що в свою чергу суперечить ст. ст. 3, 47, 49, 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином, обставини, на які посилався заявник, відсутні з огляду на скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі №910/10919/16, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість його заяви.

Як встановлено матеріалами справи, рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/7083/16, про перегляд якого за нововиявленими обставинами заявлено відповідачем, переглядалось в апеляційному та касаційному порядку.

Зокрема, залишаючи без змін рішення Господарського суду від 01.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 910/7083/16, Вищий господарський суд України в своїй постанові від 31.01.2017 також встановив, що з червня 2014 у ПАТ «Дельта Банк» існували проблеми із ліквідністю, що підтверджується постановою Правління Національного банку України №348/БТ від 12.06.2014, тому погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що на момент укладення із Державною іпотечною установою спірних договорів застави та відступлення права вимоги (04.02.2015) - за місяць до введення тимчасової адміністрації, позивач відмовився від власних майнових вимог, безоплатно взяв на себе додатково зобов'язання, у період, коли існувала ймовірність настання ризиків, пов'язаних із невиконанням перед відповідачем зобов'язань за договором банківського рахунку внаслідок його неплатоспроможності, що відповідно до п. 1 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить про нікчемність спірних договорів.

Крім цього, за висновками суду касаційної інстанції, спірні договори застави та відступлення права вимоги укладені АТ «Дельта Банк» з Державною іпотечною установою в період, коли існували встановлені постановою НБУ №692/БТ від 30.10.2014 року заборони на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та передачу третім особам майна та активів банку, зокрема у зв'язку із виникненням у позивача проблем з ліквідністю, без погодження з куратором НБУ, яка була обов'язковою, що суперечить ст. ст. 3, 47, 49, 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ПАТ «Дельта Банк», уклавши з відповідачем спірні договори всупереч наявних обмежень, встановлених Національним банком України, прийняв на себе зобов'язання щодо виконання грошових вимог відповідача у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», що свідчить про нікчемність зазначених договорів згідно положень п. 5 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Однак, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах Державній іпотечній установі шляхом укладення спірних договорів було надано банком перевагу перед іншими кредиторами, оскільки було запропоновано лише безпосередньо відповідачу вчинення спірних правочинів, тобто умова про укладення договорів застави (договорів відступлення), як спосіб забезпечення виконання зобов'язань за договорами банківського рахунку, не пропонувалася публічно невизначеному колу осіб, зокрема, іншим клієнтам ПАТ «Дельта Банк», що в свою чергу, ставить інших кредиторів ПАТ «Дельта Банк» у невигідне становище та свідчить про нікчемність спірних договорів згідно з п. 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що спірні договори є нікчемними з підстав, передбачених п.п. 1, 5, 7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та, відповідно недійсними з моменту їх вчинення в силу вимог закону, а позовні вимоги - обґрунтованими та доведеними, відтак суди правильно та мотивовано їх задовольнили.

Оскільки порушення встановлених постановою Правління НБУ №692/БТ обмежень стало підставою для нікчемності укладених між сторонами договорів забезпечення, наведені в цій частині доводи заявника (апелянта) фактично є переоцінкою доказів, здійснених судами в процесі розгляду даної справи.

Крім цього, постанова Київського апеляційного господарського суду у справі №910/10919/16 незалежно від її чинності чи скасування, також не може вважатися нововиявленою обставиною, адже Державна іпотечна установа протягом всього часу розгляду справи №910/7083/16 судами усіх інстанцій, посилалася у своїх поясненнях (відзив на позовну заяву, апеляційна скарга та касаційна скарга, які знаходяться у матеріалах справи) на ті обставини, що постанова Правління НБУ №692/БТ є актом індивідуальної дії та безпосередньо не зачіпає прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, за виключенням конкретно визначеної юридичної особи - АТ «Дельта Банк», що повністю спростовано Вищим господарським судом України у постанові від 31.01.2017.

З приводу обставин, на які посилався заявник в своїх доповненнях до заяви, зокрема на наявні в матеріалах справи позиції НБУ та Міністерства юстиції України, викладені в їх листах, то дані обставини вже досліджувалися судом в ході розгляду первісної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/7083/16, як наслідок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 20.03.2018 прийнято постанову, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції від 10.07.2017 та постанову апеляційного господарського суду від 04.10.2017 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім цього, твердження заявника про те, що єдиною підставою для визнання недійсними нікчемних договору застави та договору відступлення від 04.02.2015 стало порушення вимог постанови Правління НБУ № 692/БТ від 30.10.2014, не заслуговують на увагу, адже зі змісту прийнятих у даній справі судових рішень,, крім викладених обставин, вказані вище договори як нікчемні визнані недійсними в зв'язку із порушенням наступних приписів чинного законодавства: ст. ст. 3, 47, 49, 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; ст. 12 Закону України «Про заставу»; п. 1 ч. 3, п. 5 ч. 3 , п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; ст. ст. 203, 241 ЦК України.

Доводи апелянта про залишення поза увагою суду першої інстанції практики Верховного Суду України згідно постанови від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16 щодо застосування приписів ст. 241 ЦК України (схвалення правочину), також не заслуговують на увагу, адже відносини, які склались між сторонами у даній справі, не є аналогічними відносинам, які були предметом дослідження у вказаній справі.

Таким чином, обставини, якими відповідач обґрунтував свою заяву вважаючи їх нововиявленими, такими не являються, адже заявником не обґрунтовано та не доведено наявності умов, які є необхідними ознаками існування нововиявлених обставин, а саме їх наявності на час розгляду справи, оскільки постанова апеляційного господарського суду у справі №910/10919/16 не існувала (була відсутня) на час розгляду справи №910/7083/16; заявник на час розгляду справи знав та не міг не знати, що постанова Правління НБУ №692/БТ від 30.10.2014 є саме актом індивідуальної дії та безпосередньо не зачіпає прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, за виключенням конкретно визначеної юридичної особи - АТ «Дельта Банк», чим підтверджується його правова позиція у справі №910/7083/16 (відзив на позовну заяву, апеляційна скарга та касаційна скарга, які знаходяться у матеріалах справи).

З огляду на те, що наведені заявником обставини - підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі №910/7083/16 не є нововиявленими, відповідно в задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами згаданого рішення слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 залишити без змін.

За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.

Керуючись ст. ст. 240, 255, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі № 910/7083/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/7083/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.08.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Смірнова