Рішення № 76078967, 14.08.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Справа № 915/438/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: не з’явився;

представника відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”

(08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гора, вул.Бориспіль-7),

до відповідача: Приватного підприємства “ТМД Сервіс”

(54017, м.Миколаїв, пр.Центральний, буд.73),

про: стягнення заборгованості в розмірі 11118,20 грн., -

в с т а н о в и в:

18.05.2018 Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №35-28/7-10 від 05.05.2018, в якій просить стягнути з Приватного підприємства “ТМД Сервіс” по Договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №02.1.2-14/24-32 від 04.04.2011 суму заборгованості в розмірі 11118,20 грн., з яких: 9677,92 грн. основний борг, 1017,80 грн. пеня, 96,63 грн. – 3% річних та 325,85 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №02.1.2-14/24-32 від 04.04.2011 відповідачем не здійснено оплату за оренду індивідуально визначеного майна, у зв'язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати за жовтень-грудень 2017 року у загальній сумі 9677,92 грн. У зв’язку з неналежним виконанням умов Договору оренди окремого індивідуально визначеного майна №02.1.2-14/24-32 від 04.04.2011, позивачем нараховані також пеня, 3% річних та збитки від інфляції.

17.07.2018 факсимільним зв’язком та 23.07.2018 від позивача на адресу суду надійшла заява №35-22/2-173 від 17.07.2018, в якій просить суд розгляд справи здійснювати за відсутністю його представника та повідомив суд про неможливість забезпечити явку його представника у судові засідання по справі №915/438/18, у тому числі у підготовче засідання 18.07.2017 на 11 год. 00 хв., у зв’язку зі своїм територіально віддаленим місцезнаходженням. Позовні вимоги, викладені у позовній заяві №35-28/7-10 від 05.05.2018 підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзив на позов не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду від 23.05.2018, 06.07.2018 та 18.07.2018, які надіслані за місцезнаходженням відповідача, але повернулись до суду з відміткою поштової установи про закінченням терміну зберігання.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходженням відповідача є: 54017, м.Миколаїв, пр.Центральний, буд.73. Тобто, ухвали суду направлялись на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

23.05.2018 ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 14.08.2018.

У судовому засіданні 14.08.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

04.04.2011 між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (позивач у справі, орендодавець) та Приватним підприємством “ТМД Сервіс” (відповідач у справі, орендар) укладено Договір №02.1.2-14/24-32 оренди окремого індивідуально визначеного майна (надалі – Договір оренди), згідно п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступне індивідуально визначене майно (далі – майно), яке знаходиться на балансі Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” згідно переліку (а.с.18-22).

Майно передається в оренду виключно для надання послуг паркування клієнтам “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”.

У відповідності до п.2.1. Договору оренди, фактичне передання майна у користування орендарю оформляється актом передачі-приймання майна, який засвідчується підписами та печатками сторін.

Орендна плата, порядок розрахунку платежів по договору визначені сторонами в розділі 3 Договору оренди.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору оренди, оплата за користування майном здійснюється орендарем починаючи з дати підписання відповідного акту передачі-приймання майна, підписаного сторонами. Орендна плата визначена за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 13000,00 грн.

У відповідності до п.3.4. Договору оренди, орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100 %, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.

Згідно п.3.6. Договору оренди розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї з сторін у випадку зміни вартості майна, зміни методики розрахунку орендної плати, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.3.7. Договору оренди орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок за оренду майна за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг. Орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт не буде повернутий орендодавцю, він вважається підписаним сторонами.

Пунктом 4.3. Договору оренди встановлено, що орендар зобов’язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до п.14.1. Договору оренди договір діє з дати підписання акту передачі-приймання орендованого майна і укладений строком на 1 рік.

Об’єкт оренди за Договором оренди передано орендарю на підставі акту передачі-приймання орендованого майна від 04.04.2011 (а.с.25-26).

В подальшому частина майна була повернута відповідачем позивачу, що підтверджується актом передачі-приймання орендованого майна від 31.12.2013 (а.с.27).

Згідно розрахунку позивача, за період з жовтня по грудень 2017 року відповідач мав сплатити заборгованість по орендній платі у сумі 9677,92 грн., що підтверджується наступними актами приймання-здачі виконаних послуг: акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2017 на суму 3196,02 грн.; акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2017 на суму 3224,81 грн.; акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2017 на суму 3257,09 грн. (а.с.29, 31, 33).

Вказані вище акти приймання-здачі виконаних послуг та рахунки-фактури №216/97 від 31.10.2017, №216/109 від 30.11.2017, №216/121 від 31.12.2017 (а.с.28, 30, 32) були направлені позивачем на адресу відповідача поштовим відправленням з рекомендованими повідомленнями (а.с.34-39), однак залишились без оплати, що стало підставою звернення позивача до суду.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).

За приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заборгованість по орендній платі відповідача, станом на день звернення до суду із позовом, склала 9677,92 грн, що підтверджується наявними у справі доказами та не заперечено відповідачем.

На день розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення боргу по орендній платі у сумі 9677,92 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу по орендній платі в сумі 9677,92 грн обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до п.3) ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 ЦК України.

За приписами ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.3.9. Договору оренди у разі прострочення орендарем оплати, визначеної договором, орендарю нараховується пеня від суми заборгованості за кожну добу затримки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Позивачем нарахована пеня за період з 16.11.2017 по 16.04.2018 у сумі 1017,80 грн. Розрахунок пені відповідачем не заперечений.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для стягнення з відповідача пені у сумі 1017,80 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.11.2017 по 16.04.2018 у сумі 96,63 грн. та збитки від інфляції за період з грудня 2017 року по березень 2018 року у сумі 325,85 грн.

Перевіривши розрахунки позивача 3% річних та збитків від інфляції, які не заперечені відповідачем, суд вважає, позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов’язань за Договором №02.1.2-14/24-32 оренди окремого індивідуально визначеного майна від 04.04.2011 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ТМД Сервіс” (54017, м.Миколаїв, пр.Центральний, буд.73, код ЄДРПОУ 35126045) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гора, вул.Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069, п/р №26006000025484 філія АТ “Укрексімбанк” в м.Києві, МФО 322313) 9677,92 грн. заборгованість за Договором №02.1.2-14/24-32 оренди окремого індивідуально визначеного майна від 04.04.2011, 1017,80 грн. пені, 96,63 грн. 3% річних, 325,85 грн. збитків від інфляції та 1762,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 27.08.2018 року.

Суддя М.В. Мавродієва