Ухвала суду № 76078939, 28.08.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"28" серпня 2018 р.

м. Одеса

Справа № 916/1796/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву заступника прокурора Одеської області про забезпечення позову вх. ГСОО №2-4317/18 подану по справі №916/1796/18:

за позовом: заступника прокурора Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області (67543, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Олексія Ставніцера, 56);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” (67543, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Визирка, вул. Чапаєва, 50)

про стягнення 21 251 381,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.08.2018 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс”, в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 21 251 381,20 грн., а також судовий збір.

Підставами для звернення з відповідним позовом прокурором зазначено про ухилення відповідача, як замовника, який здійснює забудову земельної ділянки на території Визирської сільської ради при будівництві об’єкта: будівництво зернового складу підлогового зберігання об’ємом 120 тон загальною площею 12022,4 кв.м. від пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту, що є порушенням положень ст. 40 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності” та внаслідок чого позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, як розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-4317/18 від 27.08.2018 року), в порядку ст.ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до змісту заяви про забезпечення позову, прокурор просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” в розмірі 21 251 381,20 грн.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Положеннями ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У відповідності до ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, в обґрунтування поданої заяви прокурор посилається на те, що предметом позову є стягнення грошових коштів з суб’єкта господарювання у вигляді упущеної вигоди в розмірі 21 251 381,20 грн., яку прокурор вважає заподіяною внаслідок ухилення відповідача від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Водночас, прокурор вважає, що у разі задоволення позову, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, при цьому, прокурор відмічає, що у відповідності до п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Крім того, прокурор зауважує, що аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 08.08.2012р. у справі №5011-48/6223-2012 та від 26.10.2016р. у справі №916/1461/16, де суд касаційної інстанції зазначив, що для застосування такого заходу до забезпечення позову, як арешт майна, доказування факту вчинення відповідачем дій з метою ускладнення виконання судового рішення не вимагається, оскільки застосування заходів забезпечення позову і має на меті перешкодити таким діям. При цьому, прокурор зазначає, що згідно п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р., у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Водночас, прокурор звертає увагу суду на те, що інформація щодо наявного у відповідача банківського рахунку не надана прокурором до суду, у зв’язку з тим, що відповідно до ст. 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, відомості про банківські рахунки клієнтів є банківською таємницею. Також, прокуратура області не наділена повноваженнями щодо витребування такої інформації безпосередньо від відповідача, що є приватною юридичною особою, у зв’язку з чим прокурор об’єктивно не має можливості надати таку інформацію до суду.

Разом з тим, прокурор вказує, що з підстав того, що у даному випадку йдеться про заподіяння суб’єктом господарювання шкоди державним інтересам, то застосування зустрічного забезпечення позову є недоцільним.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як роз’яснено у п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви заступника прокурора Одеської області про забезпечення позову у справі №916/1796/18, оскільки остання не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку про неможливість або утруднення виконання рішення суду у майбутньому у разі невжиття таких заходів.

Керуючись ст.ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви заступника прокурора Одеської області від 27.08.2018р. за вх. ГСОО №2-4317/18 про забезпечення позову у справі №916/1796/18 – відмовити.

Ухвала набрала чинності 28.08.18р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя Ю.М. Невінгловська