Рішення № 76078845, 13.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2018р. Справа №914/821/18

м. Львів

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод", м.Львів

про зобов'язання виконати зобов'язання за договором від 27.03.2017р. №20/2017-ЦЮ з модернізації електровоза серії ВЛ11м №142 з продовженням терміну служби та додатковими роботами по відновленню технічного стану, в обсязі, на умовах та згідно із проектами модернізацій визначених цим договором; стягнення 1716309,31 грн. пені та 652943,76 грн. штрафу.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Бухеник І.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ, в особі регіональної філії "Львівська залізниця", м.Львів до Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод", м.Львів про зобов'язання виконати зобов'язання за договором від 27.03.2017р. №20/2017-ЦЮ з модернізації електровоза серії ВЛ11м №142 з продовженням терміну служби та додатковими роботами по відновленню технічного стану, в обсязі, на умовах та згідно із проектами модернізацій визначених цим договором; стягнення 1716309,31 грн. пені та 652943,76 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року відкрито провадження у справі №914/821/18 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06.06.2018р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду висвітлені в ухвалі. Ухвалою-викликом суду від 06.06.2018р. підготовче засідання відкладено на 27.06.2018р.

27.06.2018р. за вх.№23983/18 відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатковими доказами.

Ухвалою-викликом суду від 27.06.2018р. підготовче засідання відкладено на 05.07.2018р.

Ухвалою суду від 05.07.2018р. закрито підготовче провадження у справі №914/821/18 та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.08.2018р.

09.07.2018р. за вх.№25323/18 в документообігу суду зареєстровано подану позивачем відповідь на відзив з доказами скерування її примірника відповідачу.

03.08.2018р. за вх.№28872/18 в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи в порядку ст.80 ГПК України додаткових доказів з доказами скерування примірника клопотання з додатками позивачу.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкладено розгляд справи на 13.08.2018.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалось з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 13.08.2018р. забезпечив, позовні вимоги підтримав, зокрема просив суд зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за договором від 27.03.2017р. №20/2017-ЦЮ з модернізації електровоза серії ВЛ11м №142 з продовженням терміну служби та додатковими роботами по відновленню технічного стану, в обсязі, на умовах та згідно із проектами модернізацій визначених цим договором та стягнути з відповідача 1716309,31 грн. пені і 652943,76 грн. штрафу.

Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, причин незабезпечення не повідомив, хоча його належним чином було повідомлено про час та місце проведення судового засідання на поштову та електронну адреси відповідача зазначені у позовній заяві, а саме: 79018, м.Львів, вул.Залізнична, 1а, та info@llrz.com.ua.

Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання та не зявилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, ним не було повідомлено поважності причин неявки в судове засідання, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає вирішенню спору, оскільки дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.03.2017 між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Замовник) і приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» (Виконавець) укладено договір №20/2017-ЦЮ про надання послуг з модернізації переданого регіональною філією "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Отримувач) тягового рухомого складу (ТРС) - електровоза серії ВЛ11м №142, з продовженням терміну служби та додатковими роботами по відновленню технічного стану, в обсязі, на умовах та згідно із проектами модернізацій визначених цим договором (далі - Договір).

Відповідно до п. 12.3. Договору, сторони домовились, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з квітня 2016 року.

Згідно з абзацом третім п. 1.1. Договору, Виконавець зобов'язався надати у встановлений строк послуги з модернізації ТРС, а Замовник в особі Отримувача (регіональної філії "Львівська залізниця") зобов'язався прийняти надані послуги відповідно до вимог, зазначених в Положенні про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №261, та оплатити їх.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що здача та приймання на модернізацію ТРС оформляється "Актом приймання і попереднього зовнішнього огляду ТРС" по формі ЗРУ-1, дата підписання акту є датою початку модернізації. Термін простою ГРС при виконанні модернізації повинен відповідати Нормам простою тягового рухомого складу в капітальних ремонтах згідно з Додатком 8.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору, Виконавець зобов'язаний виконати модернізацію ТРС згідно з Правилами, наведеними у п. 1.1. цього Договору та в обсягах, передбачених у Додатку 1.

Підпунктом 3.1.2. пункту 3.1. Договору передбачено обов'язок Виконавця дотримуватися строків виконання своїх зобов'язань, встановлених Помісячним графіком подачі на модернізацію ТРС і здачі з модернізації для слідування в депо приписки (Додаток 4), при умові своєчасної подачі об'єктів на модернізацію Отримувачем і своєчасної оплати послуг згідно з умовами цього Договору.

Згідно з Додатком 8 до Договору "Норми простою тягового рухомого складу в капітальних ремонтах", простій електровоза серії ВЛ11м в ремонті складає 35 робочих днів.

Додатком 4 до Договору "Помісячний графік подачі на модернізацію і здачі ТРС з модернізації для слідування в депо приписки" передбачено обов'язок Виконавця виконати модернізацію і здати електровоз серії ВЛ11м №142 для слідування в депо приписки у червні 2017 року.

Відповідно до п. 2.5. Договору, після модернізації ТРС, проведеної Виконавцем на його території, здійснюється обкатка та здача ТРС для слідування в депо приписки із підписанням Акту здачі для слідування ТРС в депо приписки.

Виконавець зобов'язаний в добовий термін повідомити Отримувача про закінчення модернізації відповідно до наказу Мінтрансу України від 22.04.2002 №261 та дату прибуття представників Отримувача для прийняття ТРС з модернізації.

Згідно з актом приймання і попереднього зовнішнього огляду локомотива, що надійшов в ремонт від 10.05.2016, електровоз серії ВЛ11м №142 Замовником (в особі виробничого структурного підрозділу "Локомотивне депо Мукачево" регіональної філії "Львівська залізниця") зданий, а Виконавцем прийнятий на модернізацію.

Додатком 1 і п. 4.1. Договору передбачено ціну модернізації одиниці ТРС - електровоза серії ВЛ11м №142, яка становить 9 327 768,00 грн.

На підставі виставленого Відповідачем рахунку-фактури від 19.04.2017 №117, Позивачем у передбаченому абзацом другим підпункту 4.3.2. пункту 4.3.Договору порядку здійснено попередню оплату вартості послуг з модернізації на суму 4 663 884,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2017 №152.

Проте, як зазначає Позивач, у передбачені Договором строки, Відповідачем не виконано модернізацію електровоза серії ВЛ11м №142 та не повідомлено Позивача в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про закінчення такої модернізації, що, на думку Позивача, свідчать про невиконання Відповідачем договірних зобов'язань в цій частині.

28.02.2018 Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію від 27.02.2018 №Т-896 з вимогами виконати договірні зобов'язання з модернізації електровоза у повному обсязі, а також сплатити на користь Позивача пеню і штраф за несвоєчасне надання послуг за Договором.

Однак, згідно із відповіддю від 02.04.2018 №917 вказана претензія відхилена Відповідачем у повному обсязі.

При цьому, згідно із листом від 05.04.2018 №982 Відповідач визнав, факт невиконання взятих на себе зобов'язань з модернізації електровоза серії , ВЛ11м №142 у встановлені Договором строки та підтвердив, що вказаний електровоз продовжує перебувати у нього на ремонті.

Таким чином, не виконавши договірні зобов'язання в частині надання послуг з модернізації електровоза серії ВЛ1 їм №142 після прийняття цього електровоза на модернізацію і отримання попередньої оплати вартості таких послуг, Відповідачем порушено права та інтереси Позивача, які підлягають захисту в судовому порядку з урахуванням наступних способів захисту передбачених Договором і законом.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну здачу об'єктів з модернізації Отримувачу для слідування в депо приписки згідно з умовами цього Договору Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від ціни модернізації одиниці ТРС, що зазначена в Додатку 1, за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від ціни модернізації одиниці ТРС.

Враховуючи ціну модернізації одиниці ТРС - електровоза серії ВЛ11м- 142, а також кількість днів по яких допущено прострочення, позивач нарахував Відповідачу пеню за несвоєчасну здачу Виконавцем цього електровоза з модернізації розмірі 1716309,31 грн. та штраф за прострочення понад 30 календарних днів у розмір 652 943,76 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечує, з огляду на наступне.

Згідно договору від 27.03.2017 року №20/2017-ЦЮ ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" (Виконавець) зобов'язалося надати ПАТ "Укрзалізниця" (Замовнику) послуги з модернізації переданого регіональною філією "Львівська залізниця" тягового рухомого складу - електровоза серії ВЛ11м №142 в обсязі та на умовах визначених цим договором.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 даного договору передбачено обов'язок Виконавця дотримуватися строків виконання своїх зобов'язань, встановлених Помісячним графіком подачі на модернізацію ТРС і здачі з модернізації для слідування в депо приписки (Додаток 4), при умові своєчасної подачі об'єктів на модернізацію і своєчасної оплати послуг згідно з умовами цього договору.

Відповідач зазначає, що пунктом 2.1 цього договору передбачено, що подача Виконавцю ТРС на модернізацію і здача з модернізації для слідування в депо приписки проводиться згідно з Додатком 4, узгодженим Отримувачем та Виконавцем в порядку, згідно з «Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу», затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261 та укомплектованим вузлами та агрегатами в межах планово-розрахункової вартості модернізації ТРС.

Згідно п.3.3 Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261 Рухомий склад, що здається в ремонт, повинен бути укомплектований всіма частинами та деталями, що передбачено (конструкцією, а також необхідним інструментом та інвентарем для слідування його в ремонт та з ремонту, комплектом заряджених вогнегасників, супроводжувальною та технічною документацією.

Разом з тим, в порушення вищевказаного Положення та відповідно умов поговору, електровоз ВЛ11м-142 надійшов в ремонт на ПрАТ "Львівський Локомотиворемонтний завод" повністю розукомплектований по допоміжних машинах та електричній апаратурі.

Даний факт стверджується актом приймання попереднього зовнішнього огляду локомотива, що надійшов в ремонт (Форма ЗРУ-1) від 10.05.2016 року, (який підписано також представником позивача.

Таким чином, Відповідач вважає, що відсутні підстави для покладення на ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" відповідальності за невчасне виконання ремонту.

Також, Відповідач вважає, що позивач не може вимагати виконання зобов'язань по договору, не виконуючи власних зобов'язань, оскільки Позивач не направив відсутніх вузлів та агрегатів ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" для належного виконання останнім свого обов'язку.

Також слід зазначити, що пунктом 4.2 вищезгаданого договору передбачено можливість перегляду вартості модернізації.

ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" повідомляло позивача про те, що у зв'язку із зміною ціноутворюючих факторів вартість ремонту буде більшою, ані ж та, що передбачена Договором. Листом від 18.12.2017 року №4007 підприємство зверталося з пропозицією повернути аванс та укласти новий договір на ремонт електровоза по ціні 2017 року. Однак, як зазначає Відповідач, таку пропозицію залишено без відповіді.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що згідно із правовою природою договір №20/2017-ЦЮ від 27.03.2017 є договором підряду.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір підряду, виконання робіт за цим договором здійснюється підрядником з використанням його матеріалів та засобів. Інший порядок може бути встановлений лише умовами договору підряду за погодженням сторін.

Позивач стверджує, що відповідно до умов Договору, Відповідач взяв на себе зобов'язання щодо виконання модернізації електровоза серії ВЛ11м №142, з продовженням терміну служби та додатковими роботами по відновленню технічного стану, та згідно з проектами модернізацій, в обсягах і на умовах визначених цим Договором.

Умовами Договору, зокрема п.п. 3.3., 3.4., а також актом приймання і попереднього зовнішнього огляду локомотива, що надійшов в ремонт від 10.05.2016 (далі - Акт приймання від 10.05.2016) не передбачено обов'язку Позивача надавати Відповідачу будь-які вузли чи агрегати необхідні для надання таких послуг, у зв'язку з чим, виконання такої модернізації повинна здійснюватись Відповідачем із використанням його власних матеріалів і засобів.

У зв'язку з цим Позивач вважає, що наведені Відповідачем у відзиві на позов твердження про те, що невиконання ним договірних зобов'язань за Договором стало наслідком прострочення зі сторони Позивача, що виявилось у попаданні останнім відсутніх вузлів та агрегатів Позивач вважає безпідставними, необгрунтованими, суперечать умовам Договору та ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 839, ч.3 ст. 510 ЦК України.

Поряд з цим, посилаючись у відзиві на п. 3.3. Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 №261 (далі - Положення) та стверджуючи про розкомплектованість електровоза під час його приймання на модернізацію Відповідачем не враховано норми, яка міститься у абзаці другому цього ж пункту 3.3, положенням, якого передбачено, що за узгодженням сторін Замовник може зняти з РС, що направляється в ремонт, окремі вузли, агрегати, деталі, що підлягають заміні на нові, згідно з нормативною документацією.

Як зазначає Позивач, скориставшись правом, передбаченим абз. 2 п. 3.3. Положення, ним під час здавання електровоза серії ВЛ11м №142 на модернізацію було знято певні вузли і деталі згідно із переліком, вказаним у Акті приймання від 10.05.2016. Вказаний Акт підписаний сторонами, що свідчить про погодження Відповідачем у переліку знятих вузлів і агрегатів та прийняття електровоза на підставі п. 2.3. Договору на модернізацію у технічному стані на підставі цього Акту.

Позивач також зазначає, що як під час приймання електровоза на модернізацію, так і під час перебування на модернізації, Відповідач не повідомляв Позивача у передбаченому п. 2.4. Договору та п. 3.9. Положення порядку про наявність будь-яких зауважень до технічного стану електровоза чи про неможливість надання послуг по модернізації з підстав виявлення під час ремонту вузлів чи деталей, що потребують заміни, що свідчить про відсутність в дійсності таких підстав та про невиконання договірних зобов'язань, які є предметом спору у цій справі виключно з вини Відповідача.

Таким чином, твердження Відповідача про неможливість виконання ним договірних зобов'язань з причин некомплектності прийнятого в ремонт електровоза є також безпідставними і суперечать Акту приймання від 10.05.2016, умовам Договору та абз. 2 п. 3.3. Положення.

Позивач звертає увагу суду та те, що викладені у відзиві твердження спростовуються також діями самого Відповідача, який після прийняття на модернізацію електровоза і укладення Договору, у подальшому виставив Позивачу рахунок-фактуру від 19.04.2017 №117 на здійснення попередньої оплати вартості послуг, а також уклав з Позивачем Додаткову угоду №1 від 26.06.2017, що свідчить про намір Відповідача виконувати взяті на себе зобов'язання за цим Договором не пред'являючи при цьому будь-яких зауважень до виконання зобов'язань зі сторони Позивача.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що обсяг послуг з модернізації, що надаються відповідно до цього Договору, може бути відкоригований залежно від реального фінансування видатків та фактично виконаних обсягів робіт.

Відповідно до п. 4.2. Договору, у разі перегляду Правил капітального ремонту, технологічних процесів або зміни ціноутворюючих факторів, за умови їх економічного обґрунтування Виконавцем, що безпосередньо впливають на вартість модернізації, Сторони можуть переглянути вартість модернізації ТРС. Зміна вартості модернізації здійснюється шляхом внесення відповідних змін до цього Договору та додатків до нього. При укладенні Додаткової угоди Виконавцем обов'язково надаються відкориговані планово-розрахункові калькуляції з розшифровками по статтях витрат.

Згідно із п. 13.1. Договору, цей Договір може бути змінений чи доповнений тільки за спільною згодою Сторін, що оформлюється Додатковими угодами до цього Договору.

Таким чином, умовами Договору передбачено можливість і чіткий порядок внесення змін до Договору в частині перегляду вартості модернізації і зміни ціни договору.

Позивач зазначає, що протягом встановленого Договором строку для виконання модернізації електровоза Відповідач не звертався до Позивача з пропозиціями внесення змін до Договору в частині ціни, та не надавав будь-яких економічних обґрунтувань необхідності таких змін, у зв'язку з чим, додаткові угоди до Договору в цій частині не укладались, що відповідно до вимог п.п. 1.2., 4.2., 13.1 Договору та ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 632, ч. 2 ст. 632 ЦК України позбавляє Відповідача правових підстав стверджувати про те, що вартість модернізації за Договором є більшою.

Лист від 18.12.2017 №4007 на який посилається Відповідач у відзиві датований кінцем грудня 2017 року, тобто після закінчення встановленого Договором строку виконання модернізації, що свідчить про несвоєчасну пропозицію Відповідача вносити будь-які зміни до Договору у цій частині. Крім цього, Відповідачем не долучено до відзиву жодних доказів відправлення вказаного листа на адресу Позивача у передбаченому п. 13.4. Договору порядку, що також позбавляє Відповідача правових підстав стверджувати про отримання Позивачем такого листа у передбачений Договором спосіб.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов'язання за договором підряду в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 1 статті 843 та частиною 1 статті 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Додатком 1 і п. 4.1. Договору передбачено ціну модернізації одиниці ТРС - електровоза серії ВЛ11м №142, яка становить 9 327 768,00 грн.

На підставі виставленого Відповідачем рахунку-фактури від 19.04.2017 №117, Позивачем у передбаченому абзацом другим підпункту 4.3.2. пункту 4.3.Договору порядку здійснено попередню оплату вартості послуг з модернізації на суму 4 663 884,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2017 №152.

Додатком 4 до Договору "Помісячний графік подачі на модернізацію і здачі ТРС з модернізації для слідування в депо приписки" передбачено обов'язок Виконавця виконати модернізацію і здати електровоз серії ВЛ11м №142 для слідування в депо приписки у червні 2017 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у передбачені Договором строки, Відповідачем не виконано модернізацію електровоза серії ВЛ11м №142 та не повідомлено Позивача в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про закінчення такої модернізації, що свідчить про невиконання Відповідачем договірних зобов'язань в цій частині.

Зважаючи на те, що відповідачем не подано до суду доказів виконання зобов'язання за договором від 27.03.2017р. №20/2017-ЦЮ з модернізації електровоза серії ВЛ11м №142 з продовженням терміну служби та додатковими роботами по відновленню технічного стану, в обсязі, на умовах та згідно із проектами модернізацій визначених цим договором, суд вважає вимогу про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за договором від 27.03.2017р. №20/2017-ЦЮ з модернізації електровоза серії ВЛ11м №142 з продовженням терміну служби та додатковими роботами по відновленню технічного стану, в обсязі, на умовах та згідно із проектами модернізацій визначених цим договором, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором

При цьому, згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 216 та ч.2 ст.217 ГК України передбачено Господарського-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі якщо розмір штрафних санкцій в Законі не визначено санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч.4 ст.231 ГК України.

Відповідно до вимог ст.199 ГК України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченим цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені Законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарського, діловому обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносив застосовуються положення ГК України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч.2 ст.546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності і справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносив, при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну здачу об'єктів з модернізації Отримувачу для слідування в депо приписки згідно з умовами цього Договору Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від ціни модернізації одиниці ТРС, що зазначена в Додатку 1, за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від ціни модернізації одиниці ТРС.

Та обставина, що за несвоєчасну здачу об'єктів з модернізації отримувачу для слідування в депо приписки згідно з умовами договору виконавець сплачує замовнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1 % від ціни модернізації одиниці ТРС за кожну прострочену добу затримки не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання так само, як і обов'язок виконавця здати об'єкт з модернізації не стає грошовим зобов'язанням.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018», суд встановив, що за період з 01.07.2017р. по 01.01.2018р. від суми боргу 9327768,00 грн. розмір пені становить 1225387,60 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, підлягають до задоволення частково і до стягнення з відповідача на користь позивача належить 1225387,60 грн. пені.

Також, суд здійснивши перерахунок штрафу за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2018» встановив, що позивачем правомірно нараховано 652943,76 грн. штрафу, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 652943,76 грн. штрафу підставна та підлягає до задоволення.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З азначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, підлягають до задоволення частково, а саме до задоаолення підлягає вимога про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за договором від 27.03.2017р. №20/2017-ЦЮ з модернізації електровоза серії ВЛ11м №142 з продовженням терміну служби та додатковими роботами по відновленню технічного стану, в обсязі, на умовах та згідно із проектами модернізацій визначених цим договором, а також вимоги про стягнення 1225387,60 грн. пені та 652943,76 грн. штрафу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 123, 129, 207, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод" (79018, м.Львів, вул.Залізнична, 1а, ідентифікаційний код 00740599) виконати зобов'язання за договором від 27.03.2017 №20/2017-ЦЮ з модернізації електровоза серії ВЛ11м №142 з продовженням терміну служби та додатковими роботами по відновленню технічного стану, в обсязі, на умовах та згідно із проектами модернізацій визначених цим договором.

Стягувач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" (79018, м.Львів, вул.Залізнична, 1а, ідентифікаційний код 00740599) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1, ідентифікаційний код 40081195) 1225387,60 грн. пені, 652943,76 грн. штрафу та 29936,97 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 27.08.2018 р.

Суддя Кітаєва С.Б.