Рішення № 76078183, 27.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2018м. ДніпроСправа № 904/3232/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 95160,00 грн

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

19.07.2018 Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення заборгованості у сумі 95160,00 грн, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 899114-2018, укладеного між сторонами 01.04.2018.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у засідання суду, яке судом відхилено за необґрунтованості та недоцільності.

Ухвалою від 24.07.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи викладені правові норми, сторонам було надано право у межах 30 днів з дня відкриття провадження у справі подати до суду необхідні для розгляду справи документальні докази чи заявити будь-які клопотання.

Відповідач своїм правом на подання до суду у тридцятиденний термін із дня відкриття провадження у справі документів, визначених ст.ст. 165-167, 251 ГПК України, не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 27.07.2018 поштового відправлення.

Положеннями ст. 248 ГПК України передбачено розумний строк для розгляду судом справ у порядку спрощеного позовного провадження, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд наголошує на тому, що ухвала про відкриття провадження була надіслана відповідачу завчасно на його юридичну адресу, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, ст. 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов’язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на що суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 165 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2018 року між Управлінням поліції охорони в Дніпропетровській області (далі – охорона, позивач) та Комунальним підприємством "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (далі – відповідач, замовник) було укладено договір № 899/14-2018 про фізичну охорону (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у дислокації (додаток 1 до договору) об'єкта, що охороняється (далі - об'єкт) під фізичну охорону, а охорона обов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна. Замовник зобов'язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охороні встановлену плату.

Дислокацією до договору визначено, що послуги охорони здійснюється на об'єкті замовника за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 41-а.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 договору ціна послуг охорони за цим договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки 2, 3 до договору); ціна охоронних послуг за договором на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку (додатки 1, 2 до договору) відповідно до кількості годин надання цих послуг у кожному окремому місяці та їх вартості.

Оплата за послуги охорони здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони у розмірі, визначеному згідно з пунктом 3.2 договору. Перший платіж за договором у сумі вартості послуг охорони за перший місяць охорони об'єкта (___20__року), здійснюється замовником упродовж 2-х банківських днів після підписання сторонами договору. Усі наступні платежі за договором здійснюються замовником не пізніше 10 числа кожного місяця за цей місяць за реквізитами, вказаними у рахунку на оплату за поточний місяць (п. 3.5 договору).

На виконання умов договору позивач протягом травня-червня 2018 року надав послуги фізичної охорони на загальну сумі 95160,00 грн, здійснивши цивільну охорону об'єкту відповідача за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 41-а, - що підтверджується актами прийому-здачі наданих послуг: № 14-0004295 від 31.05.2018 та № 14-0005397 від 30.06.2018, підписаними та скріпленими печатками підприємств обох сторін.

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач не здійснив оплату отриманих послуг, в результаті чого у останнього перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 95160,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач у червні 2018 року звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості від 20.06.2018 за вих. № 30, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Наявна заборгованість і стала підставою для звернення позивач до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідач позов не визнав та не спростував.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у цій справі договір є договором про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 ГК України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт надання позивачем послуг відповідачу за договором підтверджений матеріалами справи та останнім не оспорений.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за отримані послуги відповідач мав здійснити оплату не пізніше 10 числа місяця за кожний поточний місяць, але в порушення умов договору не провів оплату, тобто не виконав взятих на себе зобов'язань, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем за зобов'язаннями травня та червня 2018 року у сумі 95160,00 грн.

Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення про Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (далі - Положення), затвердженого наказом Національної поліції України від 26.06.2017 № 613, Управління поліції охорони в Дніпропетровській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року № 834 "Питання функціонування органів поліції охорони, як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" є територіальним органом Національної поліції, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах.

Управління утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, інших джерел, не заборонених законодавством (п. 2 розділу 4 Положення).

Проаналізувавши діяльність позивача, суд приходить до висновку, що бюджетне фінансування Управління поліції охорони в Дніпропетровській області відсутнє, а відтак, невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати послуг охорони можуть негативно вплинути на фінансово-господарську діяльність позивача, чим зумовить ускладнення виконання покладених державою на поліцію охорони функцій з охорони законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, громадського порядку і публічної безпеки.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов’язку щодо оплати отриманих послуг охорони, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у сумі 1762,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір.

Разом з тим, слід зазначити, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач сплатив судовий збір у сумі 1841,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1870 від 12.07.2018, тоді як відповідно до ціни позову, з урахуванням Закону України "Про судовий збір", судовий збір складає 1762,00 грн.

За таких обставин існує переплата судового збору у сумі 79,00 грн, яка відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягаю поверненню платнику за умови подання ним відповідного клопотання.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 41-А; ідентифікаційний код 03341345) на користь Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 4, ідентифікаційний код 40109168) основний борг у сумі 95160,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано – 27.08.2018.

Суддя ОСОБА_1