Рішення № 76078162, 20.08.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2018 р. Cправа № 902/546/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

(вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050)

до Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради

(вул. Доватора, 49, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

про стягнення 189679,13 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю №2473 від 13.12.2017р.;

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю №2 від 12.02.2018р;

експерт ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва № 1884

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради суми боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільгових умовах в розмірі 189 679,13 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що Вінницькою філією ПАТ «Укртелеком» за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року пільговим категоріям населення смт. Крижопіль надано послуги на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню, на загальну суму 189 679,13 грн. Проте, витрати позивача, пов'язані з виконання зобов'язань по наданню послуг на пільгових умовах відповідачем не відшкодовані.

Ухвалою суду від 02.06.2017 р за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/546/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 20.06.2017 р.

15.06.2017 р до суду надійшли заперечення проти позову № 2246/09-11/02 від 14.06.2017 р, в який відповідач зазначає, що відповідно до актів звірки між сторонами за надані послуги пільгової категорії населення за грудень 2015 року, січень - грудень 2016 року заборгованість складала 113 896,28 грн. Відповідно до рішення 13 сесії 7 скликання Жмеринської міської ради від 11.09.2016 р № 172 на погашення заборгованості виділено 103 277,17 грн. Згідно меморіального ордеру від 13.09.2016 р Управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринка Вінницької області ця сума сплачена. Заборгованість станом на 01.01.2017 р склала 10 619,11 грн.. Окрім того, посилаючись на положення Бюджетного кодексу України, наголошує, що державним бюджетом України на 2016 рік не передбачено субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку. У 2017 році, у зв'язку з внесенням змін до Бюджетного кодексу України, видатки на фінансування пільг з оплати послуг зв'язку передбачені за рахунок коштів з місцевого бюджету.

В судовому засіданні 20.06.2017 р судом оголошено перерву до 18.07.2017 р з метою виконання сторонами вимог ухвали суду в частині надання доказів.

При розгляді справи 18.07.2017 р представником відповідача надано заперечення на позовну заяву б/н. від 18.07.2017 р, де наголошено, що відсутність в державному бюджету України на 2016 рік державних призначень на компенсацію за надані послуги зв'язку та відсутність договірних зобов'язань звільняє Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради від відповідальності.

В судовому засіданні 18.07.2017 р оголошено перерву до 31.07.2017 р та зобов'язано позивача, з поміж іншого, надати обґрунтований розрахунок ціни позову.

Ухвалою суду від 31.07.2017 р у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі ухвалою від 31.07.2017 р зупинено до отримання висновку судової експертизи.

Ухвалою суду від 20.07.2018р. провадження у справі поновлено. Прийнято рішення здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 20.08.2018р.

09.08.2018р від відповідача надійшов відгук № 4254/09-11/02 від 03.08.2018р на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову посилаючись на відсутність фінансового забезпечення з боку держави на компенсацію виплат за надані послуги зв’язку.

17.08.2018р від позивача надійшла відповідь за № 08.17 від 17.08.2018р на відзив, в якому позивач зазначає, що за змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, виконання зобов’язань стороною, незалежно від підстав їх виникнення, не можуть ставитись у залежність від наявності у неї на це коштів.

На визначену судом дату з’явились представники позивача, відповідача та судовий експерт.

При розгляді справи 20.08.2018р, за обопільним клопотанням представників сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 20.08.2018р. (протокольна ухвала від 20.08.2018р)

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.08.2018р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, в тому рахунку висновок експерта № 4671/17-21 від 16.07.2018р, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - Позивач) надає телекомунікаційні послуги згідно Закону України від 18.11.2003 р. № 1280-ІV «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р., інших законодавчих актів України.

Позивач, як постачальник послуги зв'язку, надає телекомунікаційні послуги кожному, хто до нього звернеться в силу ст. 633 Цивільного кодексу України, оскільки послуга зв’язку є предметом публічного договору.

Відповідно до ч. З ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Законом України від 22.10.1993 р № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України від 28.02.1991 р № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 24.03.2008 р. № 203/98- ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» та Законом України від 26.04.2001 р № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» для категорій осіб, визначених цими законами встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі, та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником коштів.

Судом встановлено, що Вінницькою філією ПАТ «Укртелеком» пільговим категоріям населення м. Жмеринка за період з 01 грудня 2015 р. по 31 грудня 2016 р. надано послуг на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню, на загальну суму 189 679,13 грн., що стверджується розрахунком боргу, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, та підтверджується висновком судового експерта № 4671/17-21 від 16.07.2018р.

Водночас відповідачем зобов’язання з компенсації витрат позивача за надання послуг зв’язку на пільговій основі не виконані, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 189 679,13 грн.

Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин суд, розглядаючи вказаний спір, враховує наступні приписи законодавства.

Порядок компенсації витрат по пільгам з оплати за послуги зв'язку визначено у Бюджетному кодексі України, Законах України «Про телекомунікації», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства», Законі України «Про Державний бюджет України на 2015 рік2, Положенні про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» та постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2002 р. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України (БК України) видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Відповідно до ст.ст. 21, 23 БК України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 30 БК України видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 БК України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги, державну підтримку громадських організацій інвалідів і ветеранів.

У п.п. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 БК України встановлено, що до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: республіканські Автономної Республіки Крим та обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї, в тому числі утримання та програми республіканського Автономної Республіки Крим і обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Згідно із ч. 1 ст. 102 БК України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. року № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету».

Згідно із п. 2-4 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення на території м. Жмеринки Вінницької області здійснює Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів м. Києва та Севастополя.

Відповідно до п. 5 ч. 3 даного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01. 2005 р. № 20.

Пункт 6 вказаного Порядку визначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

За змістом п. 8 згаданого Порядку, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Відповідно до п.12 Порядку суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавчих актів і не залежать від бажання сторін.

При цьому, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, або повне чи часткове звільнення від обов'язку щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин першої - четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України.

За своїм правовим статусом позивач є особою приватного права, суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність на власний ризик та має право на оплату наданих ним споживачам послуг у повному обсязі.

Аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у постанові від 02.05.2018 р. у справі № 902/445/17.

Доводи відповідача про те, що відповідно до рішення 13 сесії 7 скликання Жмеринської міської ради від 11.09.2016 р № 172 на погашення заборгованості виділено 103 277,17 грн., і згідно меморіального ордеру від 13.09.2016 р Управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринка Вінницької області ця сума сплачена спростовуються матеріалами справи, оскільки, як встановлено судом та підтверджується висновком судового експерта № 4671/17-21 від 16.07.2018р., згідно зазначеного меморіального ордера Управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та місті Жмеринка Вінницької області відбулось списання коштів на виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 11.03.2016р. по справі №902/1640/15 про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради на користь ПАТ « Укртелеком» в особі Вінницької філії «Укртелеком» боргу по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі за період з травня 2014р. по листопад 2015р.

Доводи відповідача щодо відсутності фінансування видатків з Державного бюджету для здійснення компенсації витрат позивача на надання послуг зв’язку пільговим категоріям населення є необґрунтованими з огляду на наступне.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків на ці потреби не передбачав, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із зазначеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків із постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004,від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007). Так, зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В іншому разі випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Крім того, за змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ, зокрема у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Ураховуючи положення чинного законодавства та правову позицію, наведену, зокрема, у постановах ОСОБА_4 Верховного Суду від 17.04.2018р у справі № 906/621/17, та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2018р у справі № 921/442/17-г/7, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки зважаючи на положення статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевказані обставини, заявлений позивачем позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 41 664,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 104, 123, 129, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Жмеринської міської ради (вул. Доватора, 49, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 03190751) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 189 679 (сто вісімдесят дев’ять тисяч шістсот сімдесят дев’ять) грн. 13 коп. компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі, 2 845 (дві тисячі вісімсот сорок п’ять) грн. 19 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору та 41 664 (сорок одну тисячу шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. відшкодування витрат за проведення судової експертизи.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 28 серпня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Доватора, 49, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)