Рішення № 76078099, 23.08.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 р. № 814/1101/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 57301 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) щодо обчислення позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 56 процентів загальної суми грошового забезпечення за 22 роки вислуги;

зобов'язати Управління провести стосовно позивача розрахунок пенсійних виплат за вислугу років у розмірі 61 процента загальної суми грошового забезпечення за 22 роки вислуги, починаючи з 01.05.2016;

зобов'язати Управління виплатити позивачу різницю належного до виплати розміру пенсії за вислугу років та фактично виплаченої пенсії, починаючи з 01.05.2016;

зобов'язати відповідача подати до суду у строк 1 місяць звіт про виконання рішення, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відповідач призначив з 01.05.2016 позивачу пенсію за вислугу у років у розмірі меншому, ніж встановлено пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262). Згідно з цією нормою, пенсія за вислугу років призначається в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу років 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Оскільки позивача було звільнено зі служби в поліції саме на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580), а його вислуга понад 20 років - 2 роки, відповідач був зобов'язаний призначити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 61 процент відповідних сум грошового забезпечення: 55%+(2х3%), а не у розмірі 55 процентів: 50%+(2х3%).

У відзиві (арк. спр. 33-35) Управління зазначило, що додані позивачем до заяви про призначення пенсії військово-лікарські документи не містять інформації про непридатність позивача до служби в поліції. Відповідач звернув увагу суду на те, що позивач не обґрунтував у позові необхідність встановлення судового контролю, та на те, що, з урахуванням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України строків звернення до адміністративного суду, вимоги ОСОБА_2 до Управління можуть бути розглянуті лише з 23.10.2017. З урахуванням викладеного, Управління у відзиві просило залишити без розгляду позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії з 01.05.2016 по 22.10.2017 та відмовити у задоволенні інших позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив (арк. спр. 39-42).

Ухвалою від 26.06.2018 суд перейшов до розгляду справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України і зобов'язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії документів пенсійної справи позивача (арк. спр.49).

В судовому засіданні представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 25.04.2016 № 93 о/с «По особовому складу», майора поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580. Підставою для звільнення у наказі вказано свідоцтво про хворобу від 18.04.2016 № 104 (арк. спр. 14).

Відтак, як обґрунтовано зазначив позивач, розмір його пенсії, з урахуванням вислуги, мав складати 61 процент відповідних сум грошового забезпечення.

Причиною визначення відповідачем розміру пенсії, що не відповідає розміру, встановленому пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 2262, як вказано у листі відповідача від 30.01.2018 № 248-Г-07, 422-Г-04 (арк. спр. 15-17), стало таке. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу VIII Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285), щодо поліцейських приймаються такі постанови ВЛК за ступенем придатності осіб: «Придатний до служби в поліції»; «Придатний до служби в поліції, непридатний до служби на посаді»; «Непридатний до служби в поліції». Згідно зі свідоцтвом про хворобу позивача (арк. спр. 18), ВЛК постановила, що ОСОБА_1 «Непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». З урахуванням цього відповідач повідомив позивача, що «… питання перерахунку Вашої пенсії може бути розглянуто після отримання головним управлінням постанови ВЛК з формулюванням «Непридатний до служби в поліції».

На думку суду, позиція Управління не може бути визнана такою, що ґрунтується на законі.

По-перше, недоречними є посилання відповідача на те, що формулювання у свідоцтві про хворобу позивача, що було видано, як вказано вище, у квітні 2016 року, не відповідає змісту нормативно-правового акта, виданого у 2017 році.

По-друге, згідно з пунктом 16 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 20.01.2007 № 3-1), при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії:

перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів;

перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.

Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерства та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Докази того, що за результатами здійсненої відповідачем перевірки було виявлено необґрунтованість видання Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області наказу про звільнення позивача, у справі відсутні, тому суд визнав безпідставними заперечення відповідачем законності звільнення позивача за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону № 580.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації страти частини доходів. Аналогічні норми містяться у частині другій статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відносно доводів відповідача про те, що, з огляду на обмеження, встановлені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляду підлягають вимоги позивача про перерахунок пенсії за період з 23.10.2017, суд, з врахуванням позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18), зазначив таке:

«… відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень ...

… адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними і виплатою інших складових доходу в цілому, до якого належить пенсія.

Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду … має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013 … колегія суддів дійшла висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом …».

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно обмежив позивача у розмірі пенсії, тому, з метою поновлення порушеного права, зобов'язаний здійснити перерахунок сум, виплачених ОСОБА_1 за період з 01.05.2016, та виплатити відповідну різницю.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати звіт відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України задоволенню не підлягають, оскільки вимога про надання звіту відноситься до права суду зобов'язати або не зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, на якого покладені певні обов'язки, надати у встановленому судом строк звіт про виконання судового рішення. У суду немає підстав вважати, що рішення суду відповідачем не буде виконуватись.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 57301, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 1 травня 2016 року, виходячи з розміру 61 процента відповідних сум грошового забезпечення.

4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою пенсії, що мала бути призначена та виплачена ОСОБА_1, виходячи з розміру 61 процента відповідних сум грошового забезпечення, та сумою пенсії, що була фактично виплачена ОСОБА_1, виходячи з розміру 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 1 травня 2016 року.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 57301, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений платіжною квитанцією від 23.04.2018 № 19.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна