Постанова № 76077660, 13.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/974/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/7339/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» - Блажевського П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 13 жовтня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи ОСОБА_6, ВДВС Трускавецького МУЮ Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195), індексний номер 24953889 від 01.10.2015 року; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, проведену 01.10.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, номер запису про право власності 11425936 від 01.10.2015 року.

Оскаржуваним рішенням визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195), індексний номер 24953889 від 01.10.2015 року.Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, здійснений 01.10.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, номер запису про право власності 11425936 від 01.10.2015 року. Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551,21 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Вектор Плюс» (код ЄДРПОУ 38004195) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 551,21 грн.

Додатковим рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 22 січня 2018 року доповнено резолютивну частину рішення суду від 13.10.2017 року наступним абзацом, який вважати першим: Позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», треті особи: ОСОБА_6, ВДВС Трускавецького МУЮ Львівської області про визнання протиправними та скасування рішення, запису реєстрації права власності, задовольнити повністю.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 13 жовтня 2017 року в апеляційному порядку оскаржило ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не міг брати до уваги твердження позивача щодо порушення нотаріусом порядку проведення державної реєстрації права власності на іпотечне нерухоме майно, оскільки дії приватного нотаріуса, як суб'єкта владних повноважень, належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Судом безпідставно не враховано, що згідно зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Містерством юстиції України, а відтак приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., приймаючи рішення про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, діяла як суб'єкт владних повноважень. Апелянт зазначає, що підставою для прийняття даного рішення було застереження іпотечного договору, яке згідно ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає право іпотекодержателя на набуття у власність предмета іпотеки. Крім цього, як зазначено в Законі України «Про іпотеку», саме іпотечний договір, в якому міститься застереження, і є тим документом, що підтверджує перехід речових прав на нерухоме майно, який на думку позивача відсутній, але міститься в матеріалах справи. Твердження позивача щодо того, що іпотекодержателем не направлялась вимога про усунення порушень, спростовується нотаріально посвідченим свідоцтвом від 05.09.2015 року. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що під час здійснення державної реєстрації 01.10.2015 року, нотаріус, як державний реєстратор, відкривав відповідний розділ в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що свідчить, про те, що реєстрація права власності на предмет іпотеки, відповідно до договору купівлі-продажу, була проведена до 2013 року. А у відповідності до п.10 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який був чинний на момент державної реєстрації, державна реєстрація обтяжень прав на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у Державному реєстрі прав, іпотеки майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав. При державній реєстрації права власності на таке майно записи про обтяження переносяться до відповідної частини відкритого розділу Державного реєстру прав. Отже, як вбачається з вищенаведеної норми, наявність арешту не могло бути перешкодою для проведення державної реєстрації суб'єктом владних повноважень. ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» було дотримано вимоги законодавства щодо надання нотаріусу документів, передбачених у вичерпному переліку документів, необхідних для реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі (яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотеко держателя) і на підставі відповідної заяви ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», що є одностороннім правочином, відповідачем було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, згідно з яким зареєстровано право власності на предмет іпотеки за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс». Також апелянт зазначає, що позивач покликається на те, що відповідна реєстраційна дія повинна проводитись нотаріусом не за місцем знаходження такого майна та поза межами нотаріального округу. Разом з тим, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що нотаріальні дії можуть вчинятьсь будь-яким нотаріусом на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення нотаріальних дій, установлених статтями 9, 53, 55, 60, 66, 72, 73, 94 Закону України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Крім цього, відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 68, подання заявником дозволу органів опіки та піклування не вимагається, серед підстав для відмови в державній реєстрації вказана обставина не зазначена. Тобто, наявність факту проживання дітей в квартирі, що була предметом іпотеки, жодним чином не перешкоджає державній реєстрації прав на таке майно та не є підставою для визнання правочинів недійсними. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» Блажевського П.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної карги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. при державній реєстрації права власності за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру №38 у житловому будинку №15 по вул. Стуса у м. Трускавець Львівської області, що знаходилося в іпотеці ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», не було дотримано вимог ст. ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки таку проведено за відсутності необхідних документів, перелік яких передбачено законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2007 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником всіх прав та обов»язків ВАТ «Сведбанк» (правонаступника АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №1303/0507/88-183, за умовами якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 30000,00 доларів США із сплатою 14% річних за весь строк фактичного користування кредитом.

01 жовтня 2007 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №1303/0507/88-183 від 25.05.2007 року, за умовами якої збільшено розмір кредиту до 34000,00 доларів США.

За договором поруки №1303/0507/88-183 р-1 від 26.04.2010р. позивач ОСОБА_2 є майновим поручителем щодо виконання умов вищевказаного кредитного договору ОСОБА_6 перед АКБ «ТАС-Комерцбанк».

Окрім цього, між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2, 25.05.2007р., укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, за умовами якого ОСОБА_2 передала Іпотекодержателю, яким є ПАТ «Сведбанк», в іпотеку належне їй на праві власності майно - квартиру загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4. У зв'язку з посвідченням договору іпотеки цим же нотаріусом накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири до припинення чи розірвання договору, що зареєстровано в реєстрі за №893.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 14.05.2012 р. у справі №1324/1049/12, задоволено позов АТ «Сведбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_2 в користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 35357,69 доларів США в еквіваленті 282405,40 (двісті вісімдесят дві тисячі чотириста п'ять грн. 40 коп).

17.09.2012 р. Трускавецьким міським судом видані виконавчі листи на виконання вищевказаного рішення суду, які були пред'явлені стягувачем до ДВС, і по яких відкрито виконавче провадження.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено Договір факторингу №15 та Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 28 листопада 2012 року за реєстровим №6970, згідно з якими право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ФК «Вектор плюс», 01.10.2015 року звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. з відповідними заявами про реєстрацію права власності на квартиру, загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, яка була передана ОСОБА_2 в іпотеку.

01.10.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» зареєстровано за ТОВ «ФК «Вектор плюс» право власності на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_8

Позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовує недотриманням державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вимог Законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з посиланням на те, що державна реєстрація на квартиру була проведена за відсутності необхідних документів, перелік яких передбачено законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору, передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотеко держателя не перешкоджає іпотекодержателю застосовувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону ( ч. ч. 2,3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Після внесення змін до статті 36 Закону, її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, абозгідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оскільки вимога на адресу позивача не направлялась, то остання не була повідомлена у встановленому законом порядку про початок звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ст. 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя, який передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до Закону, ст. 37 Закону України "Про іпотеку» передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору, передбачала, що у разі порушення основного зобов»язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушеного зобов» язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку. встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі по тексту - Порядок № 868), чинним на момент виникнення спірних правовідносин, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3)заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Пункт 11 договору іпотеки, укладеного 25.05.2007 року між АКБ «ТАС - Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Седбанк» та ОСОБА_2,передбачає, що «іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у тому числі якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов'язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним).

Абзацом 2 п. 11 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Відповідно до положень статті 46-1 Закону України "Про нотаріат" нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частина 1 ст. 9 Закону №1952-IV передбачає, що державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 9 ст. 15 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Частина 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Оскаржуваним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.10.2015 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною, проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_9 за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс». Як на підставу для реєстрації державний реєстратор посилається на заяву, подану ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 01.10.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2015 року ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» звернулося із заявою про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки, а саме, на квартиру АДРЕСА_9 згідно зі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та виключити запис про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

До матеріалів даної справи долучено копії документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_9, одним із яких є свідоцтво, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко Я.В. 25.09.2015 року, з якого вбачається, що ним була передана заява ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», з якої, як стверджує приватний нотаріус, вбачалося, що «ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» вимагало дострокового виконання основного зобов»язання за кредитним договором та повідомляло про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки, переданий в іпотеку за іпотечним договором.»

У вищезгаданому свідоцтві приватний нотаріус зазначав про те, що «заява була передана цінним рекомендованим листом із зворотнім повідомленням через ДП «Укрпошта» та було отримано повідомлення про вручення листа особисто ОСОБА_2 та повернуто листа за закінченням терміну зберігання ОСОБА_6В.».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази направлення ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» іпотекодавцю ОСОБА_2 та боржнику ОСОБА_6 вимоги про усунення порушень умов кредитного договору протягом тридцяти днів, а саме, про дострокове повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків за користування кредитом із зазначенням загальної суми заборгованості за кредитним договором, попередження про те, що у разі невиконання умов договору, ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку», шляхом реєстрації за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач, ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», всупереч вимогам ст.. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження передачі передачі заяви (письмової вимоги, як це передбачає ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»), боржнику ОСОБА_6 та іпотекодавцю ОСОБА_2, а зі свідоцтва, виданого 25.09.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренком Я.В., неможливо встановити дату та номери поштових відправлень рекомендованими листами з описами вкладень на адресу іпотекодавця ОСОБА_2 та боржника ОСОБА_6

Даючи оцінку доказам, наданим відповідачем на підтвердження надіслання боржнику та іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення умов кредитного договору, суд першої інстанції вірно врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 11.04.2017р. у справі №822/864/15 про те, що підтвердженням отримання боржником (іпотекодателем) письмової вимоги іпотекодержателя, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

І оскільки у свідоцтві, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренком Я.В., зазначено, що вимога пересилалася поштою рекомендованим листом, то підтвердженням отримання боржником, іпотекодателем письмової вимоги іпотекодержателя, повинно бути повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, однак таке в матеріалах справи відсутнє.

Суд першої інстанції, з врахуванням того, що іпотекодержатель, яким є ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», повідомлення про вручення письмової вимоги про усунення порушень, разом із іншими документами, необхідними для проведення державної реєстрації права, не подав, що свідчить про недотримання Порядку щодо долучення ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень документа, що підтверджує закінчення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та проводячи 01.10.2015 року реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_9 за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», державний реєстратор прав на нерухоме майно, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М., не врахувала вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої письмова вимога про усунення порушень мала б бути направлена як ОСОБА_2, так і ОСОБА_6, однак ОСОБА_6 такої вимоги не отримував, про що і зазначено у свідоцтві, виданому 25.09.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренком Я.В.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_9 за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», проведена 01.10.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., за відсутності усіх передбачених пунктом 46 Порядку документів, проведена без дотримання вимог ст. ст. 9 та 15 Закону № 1952-IV, з порущенням вимог чинного законодавства, а відтак вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що вищезгадане рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про реєстрацію права власності за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_9, є протиправним і таке підлягає скасуванню.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що на підставі прийнятого 01.10.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, право власності на квартиру АДРЕСА_9 зареєстровано за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував положення п.6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, що не було враховано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. при проведенні державної реєстрації права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру, стосовно якої були наявними зареєстровані обтяження речових прав, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №42517093 від 19.08.2015р., №58975852 від 12.05.2016р., №58976081 від 12.05.2016р., 27.11.2013р. за № 3570725, з яких вбачається внесення запису про обтяження на підставі винесеної ВДВС Трускавецького МУЮ постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №34419579 від 22.10.2013р. Зазначена заборона була наявною як до, під час, так і після набуття права власності Відповідачем 2 на квартиру АДРЕСА_6.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна, є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Зазначена правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-357а14, проте приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. прийняла рішення про державну реєстрацію права власності за ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» на квартиру, незважаючи на наявність обтяжень у Єдиному реєстрі, що суперечить вимогам законодавства.

Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним, апелянт посилається на те, що даний спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, тобто, даний спір підвідомчий адміністративному суду.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Публічно - правовий спір має особливий суб»єктний склад. Участь суб»єкта владних повноважень є обов»язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно - правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб»єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно - правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з»ясовувати, у зв»язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами п.1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов»язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як вбачається з встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, спірні правовідносини виникли між учасниками справи, здебільшого між позивачем та третьою особою, у зв»язку з невиконанням договірних зобов»язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, ОСОБА_2, а отже існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі №815/6956/15, провадження № 11-192 апп18.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про підставність позову ОСОБА_2

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга ТзОВ «ФК «Фактор Плюс» не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - залишити без задоволення.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 13 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23.08.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.