Ухвала суду № 76076433, 20.08.2018, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/163/18

ун. № 759/2925/16-ц

У Х В А Л А

20 серпня 2018 року Святошинський районний суд м.Києва в складі :

головуючого судді - П'ятничук І.В.,

з участю секретаря - Медвідчук В.В.,

представників відповідачів - Шевченко Т.Л., Кацідим В.О., Гаврилюк М.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Стиль-Блюз», ДП «Веймакс Україна», треті особи: Київська міська рада, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, Київський апеляційний адміністративний суд, ТОВ «Явір- Житлобуд 2», ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, вселення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся 24.02.2016 р. до суду з позовом до відповідачів ТОВ «Стиль-Блюз», ДП «Веймакс Україна», та просив суд постановити рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що номер квартири АДРЕСА_1 зазначений в акті прийому - передачі №47-МП від 03.11.2011 р. змінений на АДРЕСА_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №НИ-1237 укладений 09 вересня 2014 р. між ТОВ «Стиль-Блюз» та ДП «Веймакс Україна», вселити ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1.

Одночасно з поданням вказаного позову позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій останній просив, в порядку забезпечення позову накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 12 березня 2016 р. заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на кв. АДРЕСА_1.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду м.Києва від 17 серпня 2016 р. апеляційну скаргу ДП «Веймакс Україна» відхилено, а ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 12 березня 2016 р. залишено без змін.

06.12.2017 р. представник ДП «Веймакс Україна» Гаврилюк М.В. звернулась до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту накладеного майна та вказуючи на необґрунтованість застосування заходів забезпечення позову, не співмірність їх заявленим позовним вимогам, а також на те, що забезпечуючи позов ОСОБА_4 суд фактично наклав арешт на майно яке належить на праві власності юридичній особі, чим порушуються права власника.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 10 травня 2018 р. в задоволенні заяви представника Дочірнього підприємства «Веймакс Україна» Гаврилюк М.В. про скасування заходів забезпечення позову вжитих відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 12 березня 2016 р. відмовлено.

04.07.2018 р. представником позивача подано до суду заяву про залишення вказаного позову без розгляду.

06.07.2018 р. представниками відповідачів ТОВ «Стиль-Блюз», ДП «Веймакс Україна», подано до суду заяви про розподіл (відшкодування ) судових витрат.

В зв'язку з подачей даних заяв та наданням можливості позивачу та його представнику ознайомлення з даними заявами судом оголошувалась перерва в судових засіданнях з 06 липня 2018 р. на 10 серпня 2018 р. та в подальшому на 20.08.2018 р. Дати проведення судових засідань узгоджувались з учасниками судового розгляду.

Однак в судові засідання 06.07.2018 р. та 20.08.2018 р. представник позивача та позивач не з'явились.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суб'єктивні процесуальні права мають здійснюватися в найбільш економічний спосіб. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. (ч. 4 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Таким чином суд вважає доцільним застосувати до представника позивача захід процесуального примусу у вигляді попередження за зловживання наданими законом правами щодо повторної неявки в судове засідання.

Згідно ч. 2 ст. 143 ЦПК України, заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 12, 13, 143, 144, 145, 201-204, 214, 260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати відносно представника позивача адвоката ОСОБА_6 захід процесуального примусу у вигляді попередження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.В.П'ятничук