Рішення № 76075177, 20.08.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5902/18

Провадження № 2/711/1777/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Слабко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки.

В обґрунтування позову вказує, що він з 05.06.2009 року по 04.07.2018 року працював у ВАТ «Азот», яке рішенням загальних зборів акціонерів від 21.06.2011 року було перейменовано в ПАТ «Азот», та був звільнений 04.07.2018 року на підставі наказу № 197-вк від 02.07.2018 року за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). Однак в день звільнення розрахунок з ним проведений не був.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказує, що згідно довідки ПАТ «Азот» від 25.06.2018 року № 559 сума заборгованості по заробітній платі складає 22650 грн. 03 коп., а саме: за лютий 2017 року – 53 грн. 62 коп., за січень 2018 року – 698 грн. 67 коп., за лютий 2018 року – 3485 грн. 47 коп., за березень 2018 року – 8531 грн. 89 коп., за квітень 2018 року – 9880 грн. 38 коп. Також вказує, що заборгованість за три відпрацьовані дні в липні 2018 року, яку він розрахував самостійно, складає 2237 грн. 28 коп. Тому загальна заборгованість відповідача по заробітній платі складає 24887 грн. 31 коп.

Середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.02.2017 року по 18.07.2018 року складає 7457 грн. 60 коп., виходячи із розрахунку: 745 грн. 76 коп. (середньоденна заробітна плата) х 10 днів (період затримки розрахунку) = 7457 грн. 60 коп.

А тому, просить стягнути з ПАТ «Азот» на його користь заробітну плату в сумі 24887 грн. 31 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.02.2017 року по 18.07.2018 року в сумі 7457 грн. 60 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з’явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. Представником ОСОБА_2 до суду 24.07.2018 року подано заяву в якій вона просить розглядати справу у їх відсутність та одночасно вказує, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судовому засідання представник відповідача – ПАТ «Азот» - ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволені позову з підстав, викладених в письмову відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача – ПАТ «Азот» - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, в тому числі відзив на позовну заяву, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 05.06.2009 року працював в ПАТ «Азот» на різних посадах, що стверджується даними трудової книжки позивача (а.с. 8).

Наказом ПАТ «Азот» № 197-вк від 02.07.2018 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). В день звільнення розрахунок з позивачем проведений не був, а саме не було виплачено заробітну плату за лютого 2017 року по квітень 2018 року.

Як вбачається з довідки ПАТ «Азот» від 02.08.2018 року № 417 заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 01.08.2018 року складає: 22650 грн. 03 коп., а саме: за лютий 2017 року – 53 грн. 62 коп., за січень 2018 року – 698 грн. 67 коп., за лютий 2018 року – 3485 грн. 47 коп., за березень 2018 року – 8531 грн. 89 коп., за квітень 2018 року – 9880 грн. 38 коп. (а.с. 31).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був у день звільнення ОСОБА_1 виплатити всі належні йому суми, а в разі спору про розмір цих сум виплатити не оспорювану ним суму, однак цього не зробив.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України: «Про оплату праці».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що повний розрахунок з позивачем ОСОБА_1 в день його звільнення проведений не був та не проведений до даного часу, а саме не виплачена заробітна плата сума якої станом на 01.08.2018 року становить 22650 грн. 03 коп., а саме: за лютий 2017 року – 53 грн. 62 коп., за січень 2018 року – 698 грн. 67 коп., за лютий 2018 року – 3485 грн. 47 коп., за березень 2018 року – 8531 грн. 89 коп., за квітень 2018 року – 9880 грн. 38 коп., що стверджується довідкою ПАТ «Азот» від 02.08.2018 року № 417, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача – ПАТ «Азот» на користь позивача ОСОБА_1 нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі 22650 грн. 03 коп.

Разом з тим, на думку суду, підлягають до задоволення і позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача – ПАТ «Азот» на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з лютого 2017 року по день винесення рішення суду в сумі 22904 грн. 10 коп., виходячи із наступного.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК відповідачем не надано суду ніяких доказів того, що у порушенні прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати відсутня вина відповідача. До того ж, під час розгляду справи не встановлено вини позивача ОСОБА_1, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

При цьому суд вважає, що сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

В цьому контексті суд звертає увагу, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31.05.2017 року, №6-259цс17 від 13.03.2017 року). Аналогічні роз’яснення викладені і в п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Наявність арешту на рахунках відповідача, що накладений постановами державного виконавця від 29.05.2017 року та від 17.11.2017 року також не виправдовує затримку розрахунку при звільненні. До того ж відповідачем не надано доказів відсутності в нього коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований.

Враховуючи, що відповідачем – ПАТ «Азот» до теперішнього часу так і не здійснено повного розрахунку з позивачем ОСОБА_1, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за період затримки розрахунку є законними та підлягають до задоволення.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом ч. 2 ст. 117 КЗпП підставою для зменшення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є виключно наявність таких умов: 1) наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; 2) виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; 3) прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу. Оскільки жодної з зазначених обставин в даному випадку судом не встановлено то правові підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача з позивачем відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 13.03.2017 року у справі №6-259цс17.

За таких обставин до стягнення з відповідача – ПАТ «Азот» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а саме за період з 04.07.2017 року по 14.08.2018 року (день винесення рішення суду), оскільки між сторонами відсутній спір про розмір належних до виплати позивачу сум після його звільнення. Розмір заборгованості в загальній сумі 22650 грн. 03 коп. визнається відповідачем – ПАТ «Азот» та підтверджується довідкою від 02.08.2018 року № 417 (а.с. 31).

Період затримки складає 30 днів (враховуючи п’ятиденний робочий тиждень), з 04.07.2018 року по 14.08.2018 року (день винесення рішення). Середня заробітна плата позивача ОСОБА_1 за останні два місяці які передували звільненню складає 763 грн. 47 коп., що стверджується довідкою ПАТ «Азот» від 02.08.2018 року вих. №416 (а.с. 32).

Таким чином до стягнення з відповідача – ПАТ «Азот» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 22904 грн. 10 коп., виходячи із наступного розрахунку: 763 грн. 47 коп. /середній заробіток/ х 30 днів /період затримки розрахунку/ = 22904 грн. 10 коп.

При цьому, суд не вважає це збільшенням позовних вимог, оскільки відповідно до чинного законодавства середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає стягненню за весь час затримки такого розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, що в даному випадку і застосовано судом так, як розрахунок з позивачем не проведений до даного часу.

Оскільки розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 763 грн. 47 коп. визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов’язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.07.2018 року по 14.08.2018 року в сумі 22904 грн. 10 коп. на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України.

Що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь заробітної плати за три відпрацьованих дні в липні 2018 року в сумі 2237 грн. 28 коп., то вони не підлягають до задоволення, як такі, що не доведені належними доказами.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача – ПАТ «Азот» на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП, постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці», правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 року № 9- рп/2013, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 11, 141, 258, 430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (18014. м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) невиплачену заробітну плату в сумі 22650 грн. 03 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 22904 грн. 10 коп., а всього 45554 грн. 13 коп., з відрахуванням при виплаті всіх обов’язкових податків та платежів.

Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» судовий збір на користь держави в розмірі 704 грн. 80 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В.М. Скляренко