Постанова № 76074683, 20.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

Постанова

Іменем України

20 серпня 2018 року

м. Харків

справа № 640/20355/16-ц

провадження № 22-ц/790/3257/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Піддубного Р.М. (суддя - доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Кружиліної О.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Попрас В.О., -

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи який зазначив, що 17 травня 2016 року на VI позачерговій сесії Харківської міської ради під час розгляду другого питання порядку денного сесії «Про дострокове припинення повноважень депутата Харківської міської ради», депутат Харківської міської ради ОСОБА_2 під час свого публічного виступу з трибуни поширив негативну інформацію, яка не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, як депутата Харківської міської ради та представника територіальної громади м. Харкова.

Так, звертаючись до нього, ОСОБА_2 у цьому виступі вказав, що «…ти замовляв сюжети, щоб тебе показували по телебаченню за це ти платив гроші…», «...ти лузер та просто пройдисвіт...», «...ти ховаєшся за сім'ю тому, що ти не хочеш йти служити в армію...», «...бігаєш, як навозна муха...», «...депутат ОСОБА_3 розміщує біг-борди приблизно на суму 220-230 тисяч гривень на 9 травня...», «...при тому, що він ніде не працює, у нього немає роботи, він без певного місця роботи...» «…він чистий нелюд у побуті та б'є свою дружину…».

Посилаючись на те, що поширення вказаної інформації порушує його особисті немайнові права, з урахуванням уточнених у березні 2018 року позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати недостовірною та такою що принижує його честь, гідність та ділову репутацію поширену ОСОБА_2 інформацію, зокрема, що що «…ти замовляв сюжети, щоб тебе показували по телебаченню за це ти платив гроші…», «...ти лузер та просто пройдисвіт...», «...ти ховаєшся за сім'ю тому, що ти не хочеш йти служити в армію...», «...бігаєш, як навозна муха...», «...депутат ОСОБА_3 розміщує біг-борди приблизно на суму 220-230 тисяч гривень на 9 травня...», «...при тому, що він ніде не працює, у нього немає роботи, він без певного місця роботи...» «…він чистий нелюд у побуті та б'є свою дружину…», зобов'язати ОСОБА_2 спростувати вищевказану інформацію під час першої сесії Харківської міської ради після набрання законної сили рішенням суду публічним виступом з трибуни Харківської міської ради.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений ним позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 03 листопада 1998 року за № 705/3145 не передбачено проведення семантико-текстуальної експертизи, на висновок якої послався суд першої інстанції, поширена відповідачем інформація є такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого ним позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що 17 травня 2016 року відбулось засідання VI позачергової сесії Харківської міської ради 7 скликання, другим питанням порядку денного було питання «Про дострокове припинення повноважень депутата міської ради 7 скликання».

Як вбачається зі стенограми засідання VI позачергової сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17 травня 2016 року, під час розгляду вищевказаного питання відповідачем ОСОБА_2 було поширено інформацію про позивача наступного змісту (мовою оригіналу) «...Ты заказывал сюжеты, чтобы тебя показывали по телевидению. За это ты платил деньги...»; «...Депутат ОСОБА_3 ... расклеивает билборды примерно на сумму 220-230 тыс. грн. на 9 мая...» «...Ты лузер. Лузер и просто проходимец...» , «...бегаешь, как муха навозная ...», «...он просто чистый изверг дома и бьет эту женщину...».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вислови «...Ты заказывал сюжеты, чтобы тебя показывали по телевидению. За это ты платил деньги...», «...Депутат ОСОБА_3 ... расклеивает билборды примерно на сумму 220-230 тыс. грн. на 9 мая...» не містить негативної інформації про позивача, а інша поширена інформація в контексті виступу відповідача не містить фактичних даних, є оціночною, а тому не може бути предметом спростування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами статті 30 Закону України «Про інформацію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.

Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у згаданій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Зі змісту статей 3, 4, 6 Декларації вбачається, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Згідно з висновками семантико-текстуальної експертизи писемного мовлення № 15722 від 13 листопада 2017 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса у виразах, висловлених ОСОБА_2 17 травня 2016 року на засіданні VІ позачергової сесії Харківської міської ради від час виступу з трибуни, а саме: «ты заказывал сюжеты, чтобы тебя показывали по телевидению. За это ты платил деньги...» (а.с. 54); «...Депутат ОСОБА_3 ... расклеивает билборды примерно на сумму 220-230 тыс. грн. на 9 мая...» (а.с. 43) інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 - відсутня. Вирази, висловлені ОСОБА_2 17 травня 2016 року на засіданні VI позачергової сесії Харківської міської ради під час виступів з трибуни, а саме: «...Ты лузер. Лузер и просто проходимец...» (а.с. 54), «...бегаешь, как муха навозная ...» (а.с. 43), «...он просто чистый изверг дома и бьет эту женщину...» виражені у формі оціночних суджень.

Зазначену експертизу виконано провідним судовим експертом лабораторії почеркознавчих, лінгвістичних, психологічних та мистецтвознавчих досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Дідушок Н.Я., яка має вищу філологічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 1.2 «Лінгвістичне дослідження писемного мовлення», другий кваліфікаційний клас судового експерта та стаж експертної роботи з 2005 року.

Як убачається зі стенограми засідання сесії Харківської міської ради повне речення, яке містить фразу «...он просто чистый изверг дома и бьет эту женщину...» було викладено відповідачем наступним чином «… помимо этого, ко мне неоднократно обращалась жена ОСОБА_1, у которой трое детей, где он просто чистый изверг дома и бьет эту женщину», тобто містить посилання на іншу особу.

Відповідач не може бути притягнутий до цивільної відповідальності за висловлення оціночних суджень щодо публічної особи - депутата Харківської міської ради ОСОБА_1, оскільки такі висловлювання містять думки та переконання відповідача, критику його дій, а останній в свою чергу має право на відповідь.

Отже, встановивши вищевказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.А. Кружиліна