Постанова № 76072982, 21.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1157/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: на ухвалу Тептюк Є.П. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

головуючого - Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Фетісової Т.Л.

секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року (постановлену в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області 22 травня 2018 року під головуванням судді Тептюк Є.П. о 16 год. 05 хв., повний текст ухвали виготовлений 25 травня 2018 року) по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення та дії старшого державного виконавця Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Крижевського Олександра Анатолійовича,:

в с т а н о в и в :

19 квітня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із скаргою на рішення та дії старшого державного виконавця Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Крижевського О.А.

Скарга мотивована тим, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредиту, позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача 17 125,8 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27 січня 2015 року становило 272 128,93 гривень. ПАТ КБ «ПриватБанк», як стягувач, своєчасно пред'явив виконавчий лист до виконання.

02 квітня 2018 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з виконанням рішення суду у повному обсязі. Проте, державним виконавцем не було дотримано встановленого законом порядку та станом на 30 березня 2018 року стягнуто 272 128,93 гривень, що у перерахунку на дати здійснення боржником платежів становило 10 252,93 доларів США, тоді як рішенням суду було постановлено стягнути з боржника 17 125,8 доларів США.

Таким чином, заборгованість по кредиту була стягнута з боржника в національній валюті без урахування конвертації на дати здійснення платежів, а тому сума боргу не сплачена у повному обсязі.

ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд: визнати дії старшого державного виконавця Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Крижевського О.А. щодо закінчення виконавчого провадження №50016171 неправомірними, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 02 квітня 2018 року та зобов'язати Черкаський районний відділ ДВС ГТУЮ у Черкаській області відновити виконавче провадження №50016171.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року скаргу задоволено.

Визнано дії старшого державного виконавця Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Крижевського О.А. щодо закінчення виконавчого провадження №50016171 по виконанню виконавчого листа №2/707/364/15 виданого 04 січня 2016 року - неправомірними.

Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №50016171 по виконанню виконавчого листа №2/707/364/15 виданого 04 січня 2016 року від 02 квітня 2018 року.

Зобов'язано старшого державного виконавця Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області Крижевського О.А. відновити виконавче провадження №50016171 по виконанню виконавчого листа №2/707/364/15 виданого 04 січня 2016 року.

Ухвала Черкаського районного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року мотивована тим, що в рішенні суду та виконавчому листі чітко вказана суму боргу 17125,80 доларів США. Здійснення виконання зобов'язання за судовим рішенням у національній валюті, а не у валюті кредиту, без врахування офіційного курсу валют НБУ на дати здійснення боржником платежів, зумовило виконання судового рішення не у повному обсязі, а отже, дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» є незаконними. Крім того, державний виконавець не звернувся до суду за роз'ясненням виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі, поданій 11 червня 2018 року, ОСОБА_3, посилаючись на те, що висновки суду є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні скарги на дії державного виконавця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було враховано, що грошові кошти стягувались примусово, на підставі та з урахуванням заяви стягувача та на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року, де не зазначено про виконання рішення суду в іншій валюті чи стягнення іншої суми, ніж та, що була зазначена в його заяві.

Суд, скасувавши постанову про закриття виконавчого провадження, фактичного визнав незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 січня 2016 року, про стягнення грошових коштів в сумі 272 128,93 гривень та судового збору в сумі

27 121,29 гривень, незважаючи на те, що 10 денний строк на її оскарження минув ще в травні 2016 року, за два роки до звернення до суду.

ОСОБА_3 вважає, що суд захистив права, про захист яких стягувач не заявляв органам ДВС у своїй скарзі.

Також вважає, що висновок суду про те, що державний виконавець повинен був звернутись за роз'ясненням рішенням суду, не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Водночас у запереченнях на апеляційну скаргу, поданих 21.08.2018 року, старший державний виконавець Крижевський О.А. просить відмовити в задоволенні скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» та скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22 травня 2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 12 травня 2015 року по цивільній справі № 707/417/15-ц, провадження № 2/707/364/15 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, позовні вимоги задоволені та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № CSRKGA00000254 від 22 лютого 2008 року в розмірі 17 125,80 доларів США, що за курсом 15,89 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27 січня 2015 року становило 272 128,93 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 2 721, 29 гривень.

12 травня 2015 року був виписаний та, відповідно, 04 січня 2016 року був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором CSRKGA00000254 від 22 лютого 2008 року в розмірі 17 125,80 доларів США, що за курсом 15,89 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27 січня 2015 року становило 272 128,93 гривень. Стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судових витрат по справі, що складаються із судового збору в сумі 2 721, 29 гривень(а.с. 30-31).

Згідно заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 січня 2016 року виконавчий лист був пред'явлений до виконання (а.с. 32).

Відповідно до платіжних доручень боржник ОСОБА_3 сплатив 272 128,93 гривень, зокрема, 02 лютого 2018 року № 643 - 90 909,09 гривень, 29 березня 2018 року № 1546 - 138 533,04 гривень, 06 липня 2016 року № 1089 - 45 408,09 гривень (а.с. 36-40).

Згідно ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За ч.1 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 49 зазначеного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно до положень ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України).

За змістом ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ЗУ «Про виконавче провадження»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що частину боргу боржником ОСОБА_3 було погашено під час дії ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404 VIII, який містить такі ж положення, що закріплені в ч. 3 ст. 49, а саме, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом, у рішенні суду, яке було предметом виконання, було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті із визначенням за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Суд встановив, що враховуючи офіційний курс НБУ на дати здійснення платежів, а саме курс долара США по відношенню до гривні, сума, яку сплатив ОСОБА_3, становила 10 334,51 доларів США.

02 квітня 2018 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/707/364/15 виданого 04.01.2016 року Черкаським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 274 850,22 гривні, тобто в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом (а.с.5).

Однак, це не відповідає встановленим обставинам, оскільки, як зазначалось, суд визначив суму боргу в 17 125,80 доларів США, що за курсом 15,89 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27 січня 2015 року становило 272 128,93 гривень, тобто в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ.

Визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні, стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц.

Тобто, державний виконавець повинен був закрити виконавче провадження лише після стягнення суми вказаної у виконавчому документі, який знаходився на виконанні, а саме 17 125,80 доларів США, а не її еквівалента у гривні за курсом НБУ станом на 27 січня 2015 року, що становило 272 128,93 гривень (а.с. 30).

Таким чином, посилання скаржника на те, виконання рішення повинне було здійснюватись в національній валюті гривня визначеній на дату ухвалення рішення суду не ґрунтується на вищезазначених нормах законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Водночас у тому випадку, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно коригувати або уточнювати його зміст. За відповідних обставин виконавець або сторона виконавчого провадження повинні звернутися до суду із заявою про роз'яснення відповідного рішення (ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження»), що вірно було зазначено в оскаржуваній ухвалі суду.

Таким чином, під час виконавчого провадження виконання зобов'язання за судовим рішенням у національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив'язки до офіційного курсу валют НБУ зумовило невиконання судового рішення в повному обсязі, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» є неправомірною та підлягає скасуванню, а виконавче провадження - поновленню.

Щодо посилань ОСОБА_3 на те, що суд захистив права, про захист яких стягувач не заявляв органам ДВС у своїй скарзі, то дані твердження не заслуговують на увагу, оскільки ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

При цьому у ст. 11 зазначеного Закону визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, у державного виконавця не було підстав змінювати суму стягнення, оскільки це призвело б до зміни резолютивної частини судового рішення, що є недопустимим, і про що правильно вказав суд першої інстанцій.

Державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір заборгованості, визначеної у судовому рішенні.

Враховуючи викладене, у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України Апеляційний суд Черкаської області,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

Т.Л. Фетісова

Повний текст постанови суду складено 27 серпня 2018 року.