Рішення № 76070270, 21.08.2018, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/917/18

№ провадження 2/588/449/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 року Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючої судді Щербаченко М.В., за участю секретарів судових засідань Горлянд С.В., Ноздріної В.О., позивача ОСОБА_3, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тростянці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

У С Т А Н О В И В:

Позивач у червні 2018 року звернулася до суду з указаним позовом, який мотивувала тим, що їй ОСОБА_3, доньці ОСОБА_4 та її колишньому чоловікові ОСОБА_5 в рівних частках по 1/3 належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. Зареєстровано в зазначеній квартирі дві особи позивач та відповідач, а донька, яка залучена у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не зареєстрована за вказаною адресою.

З відповідачем ОСОБА_5 позивач перебувала у шлюбі в період з 04.11.1978 року по 2006 рік. Відповідач влітку 2005 року виїхав на заробітки до м.Маріуполь Донецької області та з того часу вже постійно не проживав у м.Тростянець, зрідка навідуючись на декілька днів. У зв'язку з погіршенням взаємовідносин з відповідачем та фактичною відсутністю його за місцем проживання шлюб було розірвано у судовому порядку. За період часу з 2006 року по 2012 рік відповідач не з'являвся у м.Тростянець та фактично проживав в АР Крим у м.Керч. Відповідач у 2012 році приїхав з метою оформлення пенсії та на наступний день виїхав до АР Крим і за адресою: АДРЕСА_1 більше не з'являвся. В 2015-2016 роках ОСОБА_5 отримав російське громадянство.

ОСОБА_5 не проживає в житловому приміщенні більше року, не оплачує плату за користування житловим приміщенням і комунальні послуги, не несе інших витрат з утримання квартири та не бере участь у спільному побуті, не є членом сім'ї, всі обов'язки щодо утримання житлового приміщення покладені тільки на позивача. Точне місце проживання відповідача не відомо.

Посилаючись на указані обставини, позивач, уточнивши вимоги, просить суд визнати ОСОБА_5, 1953 року народження, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1 (а.с.20-22).

Ухвалою суду від 21.06.2018 року було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 05.07.2018 року було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду, у тому числі шляхом публікації оголошення на веб-сайті судової влади. Від відповідача не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, поважних причин неможливості явки в судове засідання суду останній не повідомив. За таких обставин, враховуючи згоду позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України (а.с.33,39).

Третя особа ОСОБА_4 позов підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з таких мотивів.

Судом установлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.07.2005 року, яке зареєстровано у Комунальному підприємстві «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» 02.08.2005 року (а.с.8,9,10-11).

Відповідач є колишнім чоловіком позивача і з 19.06.1984 року зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 (а.с.12,13,16).

Допитані в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що є сусідками позивача. На цей час позивач у квартирі проживає сама, а її колишній чоловік після розлучення близько 10 років не проживає у цій квартирі, де він проживає невідомо.

Позивач як на підставу для визнання відповідача таким, що втратив право проживання в даній квартирі, посилається на статтю 405 ЦК України.

Згідно із статтею 405 ЦК України та статтею 156 ЖК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним свого права власності

Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно обмежений у цьому праві (стаття 392 ЦК України). Право власності складається з права володіння, користування і розпорядження, які є похідними і невід'ємними складовими права власності. Користуванням та володінням по відношенню до такого майна, як житлове приміщення, - є в тому числі і право проживання в ньому.

З наданих доказів встановлено, що відповідач дійсно більше одного року не проживає у спірній квартирі.

Разом з тим, також встановлено, що квартира є спільною власністю як позивача, так і відповідача. Тому право відповідача на користування даною квартирою набуте на підставі наявного у нього права власності на частку у квартирі, є похідним від права власності, є непорушним і невід'ємним правом власника, якого власник не може бути позбавлений в порядку статі 405 ЦК України та статті 156 ЖК України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За таких обставин, положення частини другої статті 405 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини, оскільки відповідач є співвласником квартири, тому суд позбавлений можливості визнати порушення прав позивача з боку відповідача та в позові має бути відмовлено.

Відповідач як співвласник квартири має право знятися з реєстрації самостійно за власним бажанням або у випадку позбавлення його права власності на частку у спірній квартирі. Проживання відповідача не за місцем реєстрації не може бути причиною позбавлення власника права користування його власністю, тому позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 27.08.2018 року.

Суддя М.В. Щербаченко