Ухвала суду № 76070066, 23.08.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1445/18

Номер провадження 1-кс/573/566/18

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

слідчої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

прокурора: Білана Г.І.,

слідчого: Будка І.В.,

адвоката: ОСОБА_1,

підозрюваного: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля клопотання слідчого Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3, погоджене прокурором Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_4, про застосування відносно підозрюваного за ч. 2 ст. 186 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, без постійного місця проживання, остання адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:

1) 06 лютого 2012 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин;

2) 31 липня 2012 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

3) 20 березня 2013 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

4) 04 грудня 2015 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці;

6) 10 лютого 2016 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців;

7) 15 серпня 2016 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,

8) 27 жовтня 2016 Білопільським районним судом Сумської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнився з місць позбавлення волі 27 липня 2018 року, судимості не зняті і не погашені,-

запобіжного заходу у виді тримання під вартою

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2018 року слідчий СВ Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_4, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання вмотивоване тим, що 22 серпня 2018 року близько 11.00 год. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, знаходились у міському парку ім. Т.Г. Шевченка м. Білопілля, де на лавочці розпивали спиртні напої. Під час спілкування з ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 стало відомо про те, що у ОСОБА_6 маються при собі грошові кошти, так як останній повідомив, що збирається йти до банку сплачувати кредит. Після цього у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6, ОСОБА_2 сказав ОСОБА_5 утримувати потерпілого, після чого ОСОБА_5 діючи відкрито, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_2, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, схопив ОСОБА_6 за обидві руки та почав утримувати їх за спиною. В цей час ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 згідно єдиного умислу, направленого на відкрите заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, почав обшукувати кишені брюк потерпілого та відкрито викрав з кишені брюк ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 404 грн.

Після того, відкрито заволодівши грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину втекли та направились до центру міста, де були затримані працівниками поліції Білопільського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_2 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди і бажав їх настання.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразилися у відкритому, з корисливих мотивів викраденні грошових коштів ОСОБА_6 в сумі 404 грн., вчиненими за попередньою змовою групою осіб, із застосування насильства яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 186 ч. 2 КК України - грабіж, кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, із застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого.

В ході досудового розслідування встановлено, що до вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_9, українець, громадянин України, фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, раніше судимий.

22 серпня 2018 о 18 годині 06 хвилин ОСОБА_2 затримано в порядку ст.208 КПК України.

22 серпня 2018 року о 19 годин 20 хвилин ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто грабіж вчинений групо осіб.

Вина ОСОБА_2 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Підозрюваний ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, санкцією даної статті передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 6 років.

Оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, встановлено, що ОСОБА_2 розлучений, що може свідчити про відсутність у нього міцних соціальних зв’язків за місцям проживання. Білопільський район та м.Білопілля зокрема перебувають в безпосередній близькості до кордону з Російською Федерацією через що виникає ризик переховування останнього на території РФ, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення та те, що ОСОБА_2 має не зняту та не погашену судимість.

Слідчий вказує, що в ході досудового розслідування відносно ОСОБА_2 зібрано достатньо доказів, які свідчать про вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відповідної репутації, безпосереднього приживання поблизу Державного кордону, а також те, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а також може чинити вплив на потерпілого, якого знає особисто.

Таким чином, наявність наведених ризиків свідчить про те, що до підозрюваного ОСОБА_2 необхідно застосувати запобіжний захід, який припинив би подальшу злочинну поведінку і повністю забезпечив виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

З огляду на викладене вище, з метою запобігання вищевказаним ризикам, слідчий вважає, що існує необхідність застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід, який би припинив подальшу злочинну поведінку і забезпечив реальне виконання покладених на нього процесуальним законом обов'язків.

В судовому засіданні прокурор Білан Г.І. та слідчий Будко І.В. клопотання підтримали.

Підозрюваний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Просив застосувати відносно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки вдома йому треба доглядати за хворою матір’ю , яка не може здійснювати догляд по господарству.

Захисник ОСОБА_1 позицію свого підзахисного підтримала, просила застосувати відносно підозрюваного цілодобовий домашній арешт, посилаючись на відсутність доказів щодо наявності ризиків зазначених у клопотанні слідчого .

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 Конституції України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини, ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як за вмотивованим рішенням суду і на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При встановленні факту наявності (чи відсутності) обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_2 суд керується не лише положеннями національного кримінального процесуального законодавства, а й відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини з цього приводу, відображену в рішеннях «Чеботарь проти Молдови», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вбачається зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, пред’явлена ОСОБА_2 підозра за ч. 2 ст. 186 КК України має місце та підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних у їх сукупності.

З огляду на викладене вище суд вважає, що підозра про ймовірну причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, є обґрунтованою.

При вирішенні клопотання суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, згідно з якою особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. При цьому обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, є належною підставою для первинного взяття під варту (рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Ямрозі проти Польщі», рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Плєшков проти України»).

Тобто, із зазначеної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений у ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

У даному випадку суд враховує, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, а тому, зважаючи на тяжкість покарання та відсутність у підозрюваного сталих соціальних зв’язків, існує ризик переховування останнього від органів досудового розслідування та суду.

Злочин вчинено ОСОБА_2 у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується висновком лікаря-нарколога Білопільської ЦРЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння від 22 серпня 2018 року.

Крім того, ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, у тому числі був засуджений Білопільським районним судом Сумської області за аналогічні злочини, але не зважаючи на це необхідних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, та знову вчинив тяжкий злочин, що свідчить про наявність ризику вчинення ним нових правопорушень.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_2 вказав, що 27 липня 2018 року звільнився із місць позбавлення волі, тобто, із часу звільнення останнього із місць позбавлення волі до скоєння ним нового злочину 22 серпня 2018 року не минуло і місяця, що свідчить про сталу негативну соціальну поведінку останнього.

Перебуваючи на свободі, останній може здійснювати незаконний вплив на потерпілого, який проживав раніше із ним в одній місцевості і таким чином перешкодити кримінальному провадженню, з огляду на те, що досудове розслідування щойно розпочате.

Таким чином, викладені вище обставини вказують на існування визначених ст. 177 КПК України ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, спільника, вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому застосування до ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання заявленим ризикам, в зв’язку із чим клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Сукупність матеріалів, доданих до клопотання слідчого, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатніми для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри не є актом притягнення особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Крім того, застосування вказаного запобіжного заходу виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні і встановлення істини, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства .

В той же час, обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки підозрюваного ОСОБА_2 під час досудового розслідування. До того ж, жодних доказів, що свідчать про міцність соціальних зв’язків останнього за місцем проживання суду не надано. Як і не надано доказів на підтвердження факту проживання разом із матір’ю за однією адресою та здійснення за нею догляду. Оскільки, як зазначив сам ОСОБА_2 в судовому засіданні, під час перебування його в місцях позбавлення волі догляд по господарству матері допомагала здійснювати його сестра, а отже, крім ОСОБА_2 про його матір є кому піклуватися та допомагати по господарству.

Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України. При цьому суд вважає, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання підозрюваним, який підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, покладених на нього обов’язків і тому слідчий суддя, керуючись вимогами п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, визначає заставу у розмірі 30 000,00 гривень.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст. 3, 29 Конституції України, ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання слідчого СВ Білопільського відділення поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_3, погоджене прокурором Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_11, підозрюваного за ч. 2 ст. 186 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 жовтня 2018 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 30 000,00 (тридцяти тисяч) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Сумській області (рахунок 37310081008869, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26270240, одержувач ТУ ДСА України в Сумській області, банк одержувач ДКСУ м. Київ, призначення платежу запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_7 з-під варти звільнити.

Виконання даної ухвали покласти на Білопільський ВП ГУНП в Сумській області.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: