Постанова № 76069729, 22.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/2636/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1048/18Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 27 лютого 2018 року (час ухвалення рішення з 14:56:48 по 15:43:56; дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та виділ майна в окрему одиницю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, просив:

- визначити порядок користування земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1;

- виділити ОСОБА_5 в окремий об'єкт нерухомого майна, що складає одиницю, з можливістю присвоїти окрему адресу частину житлового будинку літ. А: сіни 1 площею 8,1 м2 кладова 2 площею 2,8 м2 , передпокій 1-1 площею 11 м2, кімнату 1-2 площею 8,8 м2, кімнату 1-3 площею 22 м2, загальною площею 52,7 м2 та погріб а4, ворота 31, ворота №2, що розташовані по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,13 га.;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку літ. А: сіни 1 площею 8,1 м2 кладова 2 площею 2,8 м2 , передпокій 1-1 площею 11 м2, кімнату 1-2 площею 8,8 м2, кімнату 1-3 площею 22 м2, загальною площею 52,7 м2 та погріб а4, ворота 31, ворота №2, що розташовані за адресою:АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0,13 га..

В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджував, що між сторонами постійно виникає конфлікт щодо порядку користування земельною ділянкою, до згоди вони дійти не можуть, а тому він вважав за необхідне звернутись до суду.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 27 лютого 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Виділено ОСОБА_5 в окремий об'єкт нерухомого майна, що складає одиницю, частину житлового будинку літера А-1 (квартира №3 загальною площею 101,8 кв.м, яка має наступний склад приміщень: сіни №1 площею 8,1 кв.м, кладова №2 площею 2,8 кв.м, передпокій №1-1 площею 11,0 кв.м, кімната №1-2 площею 8,8 кв.м, кімната №1-3 площею 22,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Господарські будівлі і споруди: погріб літера а4, ворота огорожі №1, огорожа №2.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку літера А: сіни №1 площею 8,1 кв.м, кладова №2 площею 2,8 кв.м, передпокій №1-1 площею 11,0 кв.м, кімната №1-2 площею 8,8 кв.м, кімната №1-3 площею 22,0 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м та погріб літера а4, ворота огорожі №1, огорожа №2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Виділено в користування відповідно до Варіанту №2 Висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 25.11.2016 року судового експерта ОСОБА_6, земельну ділянку площею 1 300 кв.м ОСОБА_5 для обслуговування частини житлового будинку літера А-1, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 на плані зафарбовано в зелений колір.

Виділено в користування відповідно до Варіанту №2 Висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 25.11.2016 року судового експерта ОСОБА_6, земельну ділянку площею 200 кв.м ОСОБА_3 для обслуговування частини житлового будинку літера А-1, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 на плані зафарбовано в жовтий колір.

Додатковим рішенням Київського районного суду м.Полтави від 21 травня 2018 року вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2, представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини, та не взяв до уваги те, що відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 ОСОБА_7 була виділена земельна ділянка загальною площею 0,15 га для будівництва нового будинку замість старого, проте згідно довідки ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» від 13.10.2017 року значиться житловий будинок 1945 року побудови.

Звертається увага на те, що суд першої інстанції не дослідив чи прийняла ОСОБА_8 після померлого ОСОБА_7 спадщину і коли, не звернув увагу на те, що у 2015 році ОСОБА_4 самовільно збудовані на спірній земельній ділянці житловий будинок літ. А1-1, тобто після ухвалення рішення Київським районним судом м.Полтави від 25.02.2010 року.

Підкреслюється та обставина, що після придбання у ОСОБА_9 ? будинку ОСОБА_10 у подальшому придбав у ОСОБА_8 ще ? цього ж будинку і за станом на вересень 1990 року був власником половини будинку, отже йому належало право користування і ? земельної ділянки, на якій розташований будинок. Суд першої інстанції не дав оцінки цьому факту.

Окрім того, стверджується, що судовим рішенням позивачу фактично виділено в окрему одиницю увесь будинок площею 101,8 м.кв.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_11, представник ОСОБА_4 , пославшись на тотожні мотиви, які наведені у рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Дозволу №31 на проведення будівельних робіт, виданого виконавчим комітетом Тахтаулівської сільської ради депутатів трудящих, дозволено ОСОБА_7 на земельній ділянці площею 0,15 га проведення будівельних, санітарно-технічних робіт по будівництву жилих і господарських споруд. Строк закінчення будівництва 10.09.1977 року (т.1 а.с.61).

Відповідно до Свідоцтва НОМЕР_3 на забудову індивідуальної садиби в селі Івонченці Тахтаулівської сільської ради по вулиці Мало-Будищанська на садибі №7, ОСОБА_7 дозволена забудова садиби рішенням виконавчого комітету Полтавської районної ради трудящих №361 від 10.09.1974 року (т.1 а.с.60).

Земельна ділянка загальною площею 0,15 га виділена із земель державного фонду для будівництва нового будинку замість старого, старий будинок підлягає знесенню.(т.1 а.с.60 зворот).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м.Полтави від 18.07.1989 року №442 «Про оформлення права особистої власності на житлові будинки, які належать громадянам та включені в міську межу» оформлено право особистої власності на житлові будинки, які належать громадянам, та видано свідоцтво про право особистої власності, згідно господарських книг, які велись сільськими радами на ОСОБА_8 на 1/2 частину жилого будинку по АДРЕСА_1 (т.1а.с.68).

Згідно з погосподарською книгою №1 Тахтаулівської сільської ради в домоволодінні по АДРЕСА_1 станом на 01.06.1987 року, особовий рахунок НОМЕР_4 за громадянкою ОСОБА_8 рахувалась площа земельної ділянки 0,13 га (т.1а.с.165, 179,180).

Відповідно з погосподарською книгою №1 Тахтаулівської сільської ради в домоволодінні по АДРЕСА_1 станом на 01.06.1987 року, особовий рахунок НОМЕР_5 за громадянином ОСОБА_10 рахувалась площа земельної ділянки 0,02 га (т.1 а.с.165, 181, 182).

Згідно листів ДПІ у м.Полтаві від 21.04.2006 року за № 2450/ч/17-238 за даними технічного паспорта від 28.05.1989 року облікована за ОСОБА_3 площа земельної ділянки АДРЕСА_1 складає 795 кв.м. (т.1 а.с.73-75).

28.09.1990 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_3 купила 1/2 частину жилого будинку з частиною надвірних споруд, що знаходиться в місті Полтаві по АДРЕСА_1 та складається в цілому з будинку жилого зазначеного на плані літера «А-1», загальною жилою площею 57,5 кв.м, господарських та побутових споруд: погрібів «а4», «а5», «з», сараїв «а1», «Ж», «З», «И», «К», бані «Б», гаража «В», літньої кухні «І», вбиральні «Е», сараю «Д», огорожі «№1-3,5», колодязя «а4», розташованих на земельній ділянці, норма якої буде встановлена додатково. (т.1 а.с.63-66)

18.01.1991 року вказаний договір зареєстровано в Полтавському міжміському БТІ, про що внесено відповідний запис за № 105 до реєстрової книги ( т.1 а.с.66 зворот).

22.08.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 та ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 прийняв в особисту власність 1/2 частину житлового будинку з належною частиною службових будівель та споруд, що знаходиться в місті Полтаві по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, норма якої не визначена, та складається в цілому з: жилий будинок літера «А-1», жилою площею 57,7 кв.м, загальною площею 102,8 кв.м, гаражу «В», сараю «а1», літньої кухні «Б», сараю «К», сараю «Ж», вбиральні «Е», погрібу «а4», погрібу «а5», ворота огорожі «1, огорожі №2, огорожі №3, колодязя питного №4, огорожі №5 (т.1а.с.7).

20.02.2012 року даний договір зареєстровано у ПП «БТІ» (т.1а.с.8).

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 25.02.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Поділено житловий будинок з погосподарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками та виділено ОСОБА_3 в будинку літера А: сіни 3 площею 6,4 кв.м, кухню 2-1 площею 10,10 кв.м, кімнату 2-2 площею 14,3 кв.м, кімнату 2-3 площею 12,6 кв.м, кладову 2-4 площею 3,9 кв.м, загальною площею 47,3 кв.м та гараж «В», погріб а5, сарай аі, огорожу №3,

ОСОБА_5 виділено в будинку літера А: сіни 1 площею 8,1 кв.м, кладову 2 площею 2,8 кв.м, передпокій №1-1 площею 11,0 кв.м, кімнату 1-2 площею 8,8 кв.м, кімнату 1-3 площею 22,0 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м та погріб а4, ворота №1, ворота №2. Встановлено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 відповідно до висновку судово- ехнічної експертизи від 10.07.2009 року відповідно до варіанту №2 та виділено у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 793 кв.м, так як позначено на схемі барвником синього кольору. У решті позову ОСОБА_3 відмовлено. У позові ОСОБА_4 відмовлено повністю (т.1 а.с.12-13).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 12.10.2010 року рішення Київського районного суду м.Полтави від 25.02.2010 року в частині відмови у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_4 про реальний поділ домоволодіння за фактичним користуванням, а також у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою скасовано. Доповнено перше речення резолютивної частини рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 лютого 2010 року зазначенням про одночасне часткове задоволення позовних вимог щодо поділу домоволодіння АДРЕСА_1 і ОСОБА_4. У задоволенні вимог ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 відмовлено. Решту рішення залишено без змін. (т.1 а.с.16-18).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що співвласник будинку (ОСОБА_10), у якого ОСОБА_3 придбала його частку (1/2) мав у користуванні земельну ділянку площею 0,02 га згідно рішення уповноваженого органу власника землі, а висновком судової експертизи визначений варіант користування землею у рівних частках, окрім того експерт встановив порядок користування земельною ділянкою, яка має більшу площу ніж передбачено правовстановлюючими документами.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 22.02.2012 року за ОСОБА_4 зареєстровано 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8).

01.03.2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 оформлено Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є співвласниками і розмір їх часток складає по ? частині (т. 1а.с.9-11).

25 листопада 2016 року у справі проведено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу № 115 згідно ухвали Київського районного суду м.Полтави від 23.09.2016 року (т.1 а.с.102-127).

Експертом запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою, згідно яких ОСОБА_5 виділяється у користування земельна ділянка площею 1 300 м.кв., а ОСОБА_3 - площею 200 м.кв. В обох варіантах земельні ділянки окремо виділені, мають ізольовані виїзди, площі загального користування відсутні. Окрім того, експертом зроблений висновок про технічну можливість виділення в окрему одиницю частини будинку, що належить ОСОБА_5 Експертом також встановлена відсутність самозахвату землі.

Згідно ухвали Київського районного суду м.Полтави від 01 серпня 2017 року у справі проведена комплексна повторна земельно-технічна і будівельно-технічна експертиза №1289/1290-1291 від 24 грудня 2017 року. Експертизою встановлено, що фактичний розмір та фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідають розміру та площі земельної ділянки, зазначеної в експертизі №115 від 25 листопада 2016 року; співвласником ОСОБА_4 здійснене самочинне будівництво житлового будинку літ. «А-1» по АДРЕСА_1. Запропонований варіант користування земельною ділянкою площею 1 500 м.кв. у рівних частках кожному із співвласників (т.1 а.с.215 - 240).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався ОСОБА_4 в обґрунтування заявлених вимог. При цьому суд першої інстанції, посилаючись на приписи ч.4 ст.82 ЦПК України, виходив із фактів, встановлених рішенням Апеляційного суду Полтавського області від 12 жовтня 2010 року, і, по суті, зробив ідентичні правові висновки, що і суд апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Полтавського області від 12 жовтня 2010 року встановлені такі фактичні обставини.

За станом на 01.01.1979 року садиба АДРЕСА_1 належала ОСОБА_8 і була розташована на земельній ділянці площею 1 500 м.кв.

Рішенням виконкому від 03 серпня 1979 року частина земельної ділянки у розмірі 0,02 га виділена у користування ОСОБА_9 у зв'язку із придбанням останньою ? цієї садиби.

У період з 1980 року по 1985 рік згідно особового рахунку НОМЕР_6 за ОСОБА_9 рахувалася ? частина будинку і земельна ділянка площею 0,02 га.

25 жовтня 1980 року особовий рахунок НОМЕР_6 переоформлено на ОСОБА_10 у зв'язку із вибуттям ОСОБА_9 у м.Чигирин.

09 липня 1985 року ОСОБА_10 придбав у ОСОБА_8 ? частину садиби; після відчуження - придбання частини будинку у ОСОБА_8 згідно особового рахунку НОМЕР_7 залишилося ? будинку, розташована на земельній ділянці 0,13 га, а у ОСОБА_10 згідно особового рахунку НОМЕР_8 - ? частина будинку на земельній ділянці 0,02 га.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч.7 ст.82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

У рішенні суду апеляційної інстанції від 12 жовтня 2010 року зроблений висновок, з яким погодився і суд першої інстанції при розгляді цієї справи, про те, що за станом на час придбання ОСОБА_3 ? спірної садиби між попередніми співвласниками існував встановлений рішенням уповноваженого органу порядок користування земельною ділянкою, згідно якого ОСОБА_3 у користування перейшло 0,02 га, а іншому співвласнику (на той час ОСОБА_8) залишилося у користуванні 0,13 га., отже відповідно до ст.91 ЗК УРСР 1970 року, ч.3 ст.42 ЗК України 1990 року цей порядок користування землею є обов'язковим для усіх наступних співвласників і не може бути переглянутий у судовому порядку, навіть з урахуванням зміни розміру часток у праві спільної власності на будинок.

Досліджені у цій справі докази і встановлені фактичні обставини дають підстави для інших правових висновків по суті спору.

Події щодо відчуження - придбання часток у спірному будинку мали місце у період з серпня 1979 року по вересень 1990 року, отже до цих відносин підлягають застосуванню положення Земельного Кодексу УРСР 1970 року, який втратив чинність 01 січня 1992 року.

Згідно ч.5 ст.20 Кодексу право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Статтею 16 Кодексу передбачено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

Відповідно до положень статтей 90, 91 Кодексу (Глава 17 «Землі міст») на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.

Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.

Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.

Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

Нормами статті 106-1 Кодексу (Глава 20 «Землі сільських населених пунктів») встановлено, що перехід права власності на жилий будинок, розташований у сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на жилий будинок, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог

цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що після придбання ОСОБА_10 у жовтні 1980 року ? будинку йому у встановленому на той час порядку орган місцевого самоврядування виділив у користування ? земельної ділянки, на якій розташована його частина будинку. Після придбання у липні 1985 року додатково ? частини цього ж будинку йому відповідно до ст.106-1 ЗК УРСР мало бути виділено у користування на загальних підставах ще додатково ? частину земельної ділянки, на якій розташована його частина будинку, проте суд першої інстанції обмежився дослідженням періоду з 1980 по 1985 рік. У справі відсутні докази про наявність між співвласниками будинку угоди щодо користування земельною ділянкою для обслуговування будинку. Відповідачем також не доведено належними і допустимими доказами те, що у період з липня 1985 року ОСОБА_10, маючи у власності ? будинку, продовжував користуватися земельною ділянкою площею 200 м.кв.

Отже, виходячи з принципу «поза розумним сумнівом», слід вважати, що ОСОБА_10 після набуття права власності на ? спірного будинку отримав у користування відповідну частину (1/2) земельної ділянки для обслуговування своєї частини будинку.

З 26 січня 1988 року с.Івонченці, на території якого розташована спірна садиба, включено в межі м.Полтави, тобто з цього моменту земельна ділянка набула статусу земель міста.

Як слідує з наявних у справі доказів ОСОБА_8 оформила право власності на ? частину будинку у липні 1989 року (т.1 а.с.68) на підставі свідоцтва про право власності згідно рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів м.Полтави.

У цьому ж році у серпні місяці ОСОБА_10 також оформив право власності на іншу ? частину цього ж будинку на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_9 (т.1 а.с.65).

Отже, і ОСОБА_8 і ОСОБА_10 у відповідності до приписів ст.90, ст.91 ЗК УРСР 1970 року набули право користування земельною ділянкою у розмірі, що відповідала розміру їхніх часток у будинку, тобто по ? кожному. Правила ч.2 ст.91 ЗК УРСР 1970 року у цьому випадку не можуть бути застосовані, оскільки зміна розміру частки ОСОБА_10 у спільній власності відбулася не в результаті прибудови, надбудови або перебудови раніше існуючої ? частини будинку, а внаслідок придбання додатково у іншого співвласника ? будинку.

У договорі купівлі-продажу ? будинку, укладеному 28 вересня 1990 року між ОСОБА_10 і ОСОБА_3, зазначено, що спірний будинок з господарськими спорудами розташований на земельній ділянці, норма якої буде встановлена додатково (т.1 а.с.65).

У договорі купівлі-продажу ? будинку, укладеному 22 серпня 2007 року між ОСОБА_12, ОСОБА_13 (спадкоємці попереднього співвласника будинку) і ОСОБА_4, зазначено, що спірний будинок розташований на земельній ділянці, норма якої не визначена (т.1 а.с.7).

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як співвласники по ? спірного будинку мають право користування земельною ділянкою, на якій він розташований, у рівних частках.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Очевидним є те, що між сторонами існує тривалий спір щодо користування землею, який вони не взмозі вирішити добровільно внаслідок відсутності волі (бажання) на дотримання принципу добросусідства, отже відмова у позові ОСОБА_5 призведе до збереження конфлікту та породить правову невизначеність у відносинах між співвласниками будинку.

За таких обставин, зважаючи на зміст заявлених позовних вимог - встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, апеляційний суд визнає за необхідне ухвалити рішення по суті заявленої вимоги.

При вирішенні спору по суті слід прийняти до уваги висновок комплексної повторної земельно-технічної і будівельно-технічної експертизи №1289/1290-1291 від 24 грудня 2017 року, оскільки він узгоджується із фактичними обставинами справи та правовими висновками, які зроблені апеляційним судом щодо права обох сторін на користування земельною ділянкою відповідно до розміру їхніх часток у будинку.

Експертами запропонований єдиний варіант користування земельною ділянкою (додаток №7), виходячи із загальної площі 1 500 м.кв., що відповідає розміру виділеної земельної ділянки для обслуговування будинку АДРЕСА_1, отже порядок користування земельною ділянкою слід встановити згідно цього варіанту.

Висновком експертів також встановлено, що ОСОБА_4 здійснене самочинне будівництво житлового будинку літ. «А-1», у зв'язку з цим, зважаючи на приписи ст.376 ЦК України, не можуть бути задоволені позовні вимоги про виділення позивачу в окремий об'єкт нерухомого майна частини житлового будинку літ. «А-1» з господарськими спорудами, а також про припинення права спільної часткової власності.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, а саме про встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно варіанту, визначеного у висновку комплексної повторної земельно-технічної і будівельно-технічної експертизи №1289/1290-1291 від 24 грудня 2017 року (додаток №7).

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольняються частково (одна вимога з трьох), апеляційна скарга ОСОБА_3 задовольняється частково, отже понесені судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України слід поділити таким чином.

За подання позову ОСОБА_4 сплачено 1 633 грн. 60 коп. судового збору (т.1 а.с.1), отже з ОСОБА_3 на його користь підлягає до стягнення третина від цієї суми 1 633,60/3 = 544 грн. 53 коп.

За проведення експертизи, висновки якої покладені в основу частково задоволених вимог, ОСОБА_3 сплатила 4 952 грн. (т.1 а.с.243), отже з ОСОБА_4 на її користь підлягає до стягнення дві третини від цієї суми 4 952/3 = 1 650,66 *2 = 3 301,33 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року ОСОБА_3 відстрочено сплату судового збору у сумі 2 480,40 грн. за подання апеляційної скарги. Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, то витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід поділити порівну між сторонами, тобто стягнути з кожного на користь держави по 1 240 грн. 20 коп.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 27 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно варіанту, запропонованого у висновку комплексної повторної земельно-технічної і будівельно-технічної експертизи №1289/1290-1291 від 24 грудня 2017 року (додаток №7).

Виділити у користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 750 м.кв. в точках А - Б - В - Г - Д - Е - Є - Ж - З - И - І - Ї - А.

Виділити у користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 750 м.кв. в точках А - Б - В - Г - Д - Е - Є - Ж - З - И - Й - К -Л - А.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 544 грн. 53 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позову.

Стягнути ОСОБА_3 на користь держави 1 240 грн. 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 301,33 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1 240 грн. 20 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Сторони спору:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_10, виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 15 квітня 1998 року, податковий номер НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_2.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_11, виданий Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області 16 лютого 2001 року, податковий номер НОМЕР_2; проживає у АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 22.08.2018 року

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов