Постанова № 7606856, 17.09.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3232/09/1770

16год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:

позивача: представник Базака С.Г., представник Сергійчук Н.А.;

відповідача: представник Тарасюк Р.В., представник Лахай О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОрендне підприємство санаторій "Червона калина"

доДержавна податкова інспекція Рівненському районі

про визнання рішення недійсним           ВСТАНОВИВ: Орендне підприємство санаторій «Червона калина»звернулося до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.03.2009 року № 0000212351/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток та застосовано штрафну санкцію, всього на суму 253839,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Рівненському районі виявлено завищення позивачем валових витрат та амортизаційних відрахувань. Позивач як орендар державного майна не здійснював витрат з придбання державного майна, а тому орендовані основні фонди не відлягають амортизації та витрати на поліпшення таких фондів не можуть бути включені до валових витрат платника податків. Такі висновки податкового органу, на думку позивача, суперечать нормам Законів України «Про оренду державного та комунального майна»та «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, перевіркою встановлено, що в частині застосування норм амортизації, амортизаційні відрахування за період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року завищені через неправильне застосування ставок.

Орендне підприємство санаторій «Червона калина»було створено відповідно до Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій»та на підставі договору оренди з правом викупу між організацією орендарів санаторію «Червона калина»і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області. Основні засоби позивачу були передані на баланс Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області на підставі договору оренди від 20.05.1994 року та згідно з актом приймання-передачі від 20.05.1994 року. Протягом строку оренди орендар здійснював ремонт та поліпшення орендованих основних фондів, ці витрати відповідно п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відніс до валових витрат в межах 10 відсотків балансової вартості таких об’єктів станом на початок звітного періоду, а тому будь-яких порушень податкового законодавства не допустив.

Позивач вказав також, що відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»амортизаційні відрахування на основні фонди і нематеріальні активи у складі орендованих цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування використовуються орендарем на відновлення орендованих основних фондів. Тобто, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу, є ідентичною до амортизації власних основних фондів, а тому суми амортизаційних відрахувань за зазначеними основними фондами та нематеріальними активами повинні визначатися та нараховуватися відповідно до вимог п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач вважає можливим застосування правила конфлікту інтересів, передбаченого ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо застосування норм амортизації, то пункт 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"»від 01.07.2004 року № 1957-IV передбачає, що платник податків для нарахування амортизації веде окремий податковий облік основних фондів, витрати на придбання яких здійснено до 01.01.2004 року і після вказаної дати та застосовує відповідні норми амортизації, що діяли до 01.01.2004 року, якщо придбання, спорудження, основних фондів груп 1, 2, 3 здійснено до 01.01.2004 року та норми амортизації, що діяли з 01.01.2004 року, якщо придбання, спорудження, основних фондів груп 1, 2, 3 здійснено після 01.01.2004 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив суду, що правомірно при визначенні об'єкта оподаткування платника податку - орендаря цілісного майнового комплексу враховував норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», що не суперечить основним принципам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Не відображення в обліку такого платника податку витрати з придбання або виготовлення основних фондів, що входять до складу цілісного майнового комплексу, а отримання майна через лізинг (оренду), не може бути підставою для не врахування валових витрат, пов’язаних з поліпшенням орендованих основних фондів та витрат амортизації. При цьому платник податку здійснює свою господарську діяльність із використанням такого майнового комплексу, спрямовану на отримання прибутку. Висновки податкового органу, якщо немає валового доходу, то не має і валових витрат, не ґрунтуються на нормах законодавства. Просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 12.03.2009 року № 0000212351/0.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, про що подав суду письмові заперечення. Зазначив про безпідставність заявлених вимог та правомірність висновків про порушення позивачем ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо віднесення до складу валових витрат витрат пов’язаних з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, в тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів та визначення сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів із розрахунку як власних так і орендованих та щодо нарахування амортизації.

Згідно договору оренди від 20.05.1994 р., укладеним з регіональним відділенням Фонду державного майна України, позивач орендував цілісний майновий комплекс. Витрати на поліпшення орендованих основних фондів за період з ІІ кварталу 2006 року по ІІІ квартал 2008 року включно в розмірі 450985 грн. позивачем було віднесено до складу валових витрат. Крім того, у зазначеному періоді позивачем нараховувались амортизаційні відрахування на орендовані основні фонди, які завищено на 225918 грн. Вважає, оскільки право власності на орендований цілісний майновий комплекс згідно з договором оренди до позивача не перейшло, то витрати на поліпшення орендованих основних фондів, їх амортизація позивачем включені до валових витрат неправомірно. Крім того, щодо норм амортизації, то зазначив, якщо поліпшуються об’єкти, витрати на придбання яких амортизуються за старими нормами, то і витрати на поліпшення таких об’єктів мають амортизуватись за такими самими нормами.

Просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Рівненському районі проводилась планова виїзна перевірка Орендного підприємства санаторій «Червона калина»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.09.2008 року, результати якої оформленні актом № 155/21/23-141/21082717 від 04.03.2009 року. Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп. 8.7.1. п. 8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до валових витрат витрати на поліпшення основних орендованих фондів в розмірі 450985 грн. за період з ІІ кварталу 2006 року по ІІІ квартал 2008 року включно та не правильно застосовані норми амортизації з врахуванням пункт 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 01.07.2004 року № 1957-IV, які завищено на 225918 грн. В акті перевірки позиція відповідача обгрунтована тим, що право власності на орендований цілісний майновий комплекс згідно з умовами договору оренди до позивача не перейшло, а тому витрати на поліпшення орендованих основних фондів до валових витрат не включаються та амортизація не нараховується. Це призвело до заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 169226 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Рівненському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2009 року № 00002123510, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток організацій і підприємств в сумі 253839,00 грн., з яких 169226,00 грн. - сума основного платежу, 84613,00 грн. - застосована штрафна санкція. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Судом також встановлено, що основні фонди з приводу нарахування амортизації та валових витрат яких виник спір, орендуються позивачем на підставі договору оренди з правом викупу від 20.05.1994 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській області (Орендодавцем) та організацією орендарів санаторію «Червона калина»(Орендар). В подальшому укладались додаткові угоди з продовження строку оренди. Відповідно до п.1.3. договору після підписання цього договору та прийому майна Орендар засновує підприємство, господарське товариство тощо, яке іменується санаторій «Червона калина»і стає правонаступником майнових прав і обов’язків підприємства (організації), майно якого передано в оренду. Згідно з п.3.1 договору амортизаційні відрахування залишаються в розпорядженні підприємства й використовуються на оновлення основних фондів. Розпорядженням Представника Президента України від 24.05.1994 року №115 організація орендарів санаторію «Червона калина»перереєстрована в Орендне підприємство санаторій «Червона калина». Передача основних фондів посвідчена відповідним актом прийому-передачі. Даними декларацій з податку на прибуток (додатки К1/1) за відповідні звітні періоди з 01.07.2006 року по 3.06.2008 рокупідтверджується, що основні засоби цілісного майнового комплексу обліковуються на балансі позивача.

Фактичні витрати, зроблені позивачем на поліпшення орендованого майна підтверджуються договором на виконання ремонтно-будівельних робіт № 06 від 25.05.2006 року, актами приймання виконаних підрядних робіт за лютий, травень, червень, вересень, листопад, грудень 2006 року, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за травень, червень, вересень, грудень 2006 року, актом на встановлення обладнання від 08.12.2006 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 23 зазначеного Закону орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів

Згідно з пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Відповідно до пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 цього Закону амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. Термін «придбання», що міститься у підпункті 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цим Законом не розтлумачений виключно як придбання у власність, тоді як підпункти 8.1.3, 8.1.4 цього пункту, які встановлюють вичерпний перелік витрат, що не підлягають амортизації, не містять посилань на основні засоби, що придбані платником податків у складі цілісного майнового комплексу державного підприємства за договором оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, умови договору оренди щодо амортизаційних відрахувань повністю узгоджуються з нормами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Таким чином, з урахуванням порядку визначення сум амортизаційних відрахувань, передбаченого підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутну підприємств», правомірності зарахування позивачем орендованих основних фондів на свій баланс та положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»щодо нарахування амортизаційних відрахувань на орендовані цілісні майнові комплекси саме орендарем, суд приходить до висновку, що позивач мав законні підстави для нарахування амортизації у відповідних податкових періодах на орендовані основні фонди.

Виходячи з положень пункту 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо регулювання операцій з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств відповідним законодавством, правовідносини, які виникають при оподаткуванні операцій з оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, повинні розглядатися у системному зв'язку як положень законодавства про оподаткування, так і законодавства, що регулює правовідносини в сфері оренди державного та комунального майна.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. В силу положень пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 вказаного Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Таким чином, позивач правомірно на підставі положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»при нарахуванні амортизаційних відрахувань на основні фонди (цілісний майновий комплекс), що орендуються у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, у відповідності з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відніс до складу валових витрат здійснені витрати, в тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, їх амортизацію.

Аналогічна позиція щодо відображення в податковому обліку амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні фонди орендованих цілісних майнових комплексів, викладена в листі Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 16.07.2008 року № 04-27/720 та листі Державної податкової адміністрації України від 29.12.2005 року № 13287/6/15-0316.

          Щодо застосування норм амортизації, то суд враховує наступне. Відповідно до абз.1 п.1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»від 01.07.2004 року № 1957-IV нові (підвищені) норми амортизаційних відрахувань застосовують щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Але одночасно абз. 2 п.1 Перехідних положень Закону № 1957-IV визначає: по старим нормам відбувається амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв’язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року. Більш того, норми абз. 2 прямо наказують вести окремий облік витрат, понесених зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

Отже, Перехідні положення Закону №1957-ІV визначають, що норми амортизації, які діяли до 1 січня 2004 року, застосовуються лише до витрат, понесених платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року. Порядку нарахування амортизаційних відрахувань на витрати, понесені після 1 січня 2004 року у зв'язку з поліпшенням основних фондів, придбаних до 1 січня 2004 року Перехідними положеннями цього Закону не встановлено.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що до нових поліпшень (тобто проведених після 01.01.04р.) орендованих старих основних фондів (тобто, що амортизуються за старими ставками) п. 1 Перехідних положень Закону № 1957-IV фактично не застосовується. Абзац 1 не передбачає обов’язок амортизувати їх по нових нормах, але й абз.2 не зобов'язує амортизувати їх за старими нормами, а лише передбачає обов’язок вести окремий облік витрат.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено витрати на поліпшення основних фондів, які споруджені до 01.01.2004р. до основних фондів 1, 2 і 3 груп. які придбані/споруджені після 01.01.2004р. та застосовано нові норми амортизації відповідної групи.

З врахуванням наведених норм законодавства, та оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, аналізуючи висновки акту податкової перевірки, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі від 12.03.2009 року № 0000212351/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення рішення №0000212351/0 від 12.03.2009 року Державної податкової інспекції в Рівненському районі - визнати нечинним.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Жуковська Л.А.