Рішення № 76068470, 13.08.2018, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/585/18

Провадж.№ 2/481/289/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.2018 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі головуючої судді Вжещ С.І.,

при секретарі Юхименко Т.М.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

04.05.2018 року до суду надійшов цивільний позов ПАТ КБ «Приват Банк», згідно з яким останнє просило стягнути з відповідачки ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.07.2010 року, у сумі 102065,08 грн., а також судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом останній направив до суду письмову заяву за якою просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3, у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце його проведення повідомлялася належним чином. Присутній в судовому засіданні її представник ОСОБА_1 позовні вимоги позивача не визнав, надав суду відзив на позов, згідно з яким заперечував проти ознайомлення та підписання відповідачкою ОСОБА_3 з Умовами та правилами надання банківських послуг, що містяться в матеріалах справи, оскільки позивач не надав відповідних доказів, які підтверджують цей факт, зважаючи на те, що кредитний договір укладався ОСОБА_3 ще 2010 року. Сам розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним доказом, оскільки в ньому відсутні прізвища ім'я посадових осіб, що його склали. Наголосив, що в березні 2014 року ОСОБА_3 втратила контроль за вказаною кредитною карткою, оскільки загубила її, через що, наприкінці березня 2014 року вона звернулася з відповідною до Новобузького ВП ГУНП та повідомила працівників відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Новому Бузі. Крім того, посилаючись на те, що згідно умов кредитного договору кінцевою датою повернення кредитних коштів визначено 06.07.2011 року, а оскільки відповідачка відповідний борг не повернула, то саме з цієї дати починає відлік строку позовної давності для позивача. У зв'язку з чим, зважаючи на те, що з вказаним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише в квітні 2018 року, тобто за межами строку загальної позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, просив застосувати наслідки пропуску такого строку та відмовити у задоволенні вказаного позову.

Представник позивача надіслав відповідь на відзив, згідно якого вказав, що підписанням відповідачкою анкети-заяви від 06.07.2010 року фактично відбулося укладання договору приєднання, що передбачено ст. 634 ЦК України, за умовами якого чітко визначено, що ОСОБА_3, яка особисто підписала таку анкету-заяву, згодна з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг і що вона ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були їй надані у письмовому вигляді. Наголосив, що загальний строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом не минув, оскільки ОСОБА_3 згідно умов кредитного договору отримала нову кредитну карту, яка має термін дії до 10.2017 року, а тому право вимоги до відповідачки, яка прострочила виконання зобов'язання, починає свій відлік тільки з жовтня 2017 року, тоді як позивач звернувся до суду 20.04.2018 року. За таких обставин, посилаючись на те, що даний кредитний договір відповідає вимогам закону і є чинним та строки позовної давності при зверненні до суду з вказаним позов дотримані, просив його задовольнити у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_1, вивчивши доводи позовної заяви, відзиву на позов та відповіді на нього, дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, 06.07.2010 року, між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір у формі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приват Банку», відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 6).

На підставі вказаної заяви позивачці була видана кредитна картка «Універсальна».

За змістом вказаної заяви, позичальниця підтвердила свою згоду на те, що підписана нею вказана заява про видачу кредитних коштів разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Умови) позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. У разі невиконання зобов'язання за Договором, на вимогу Банку відповідачка зобов'язалась достроково виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), і оплатити винагороду Банку (а.с. 8-31).

При цьому, згідно положень п. 2.1.1.7.6 вказаних Умов, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Однак, відповідачка частково погашала кредит і відсотки лише до 12.07.2015 року, а в подальшому взагалі перестала проводити будь-яке погашення, у зв'язку з чим станом на 31.03.2018 року, за наданим позивачем розрахунком (а.с. 5), у неї виникла заборгованість по поверненню кредиту у сумі 102 065,08 грн., з яких:

1.заборгованість за тілом кредитом 7562,13 грн.;

2.заборгованість за відсотками за користування кредитом 85754,01 грн.;

3. нарахованої пені 3412,51 грн.;

4. штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов: фіксована частина 500,00 грн., процентна складова 4836,43 грн.

Відповідно частин 1, 3 ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

До того ж, ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу та пунктами 2.1.1.5.5-2.1.1.5.6. Кредитного договору передбачено, що в разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та погашення позичальником заборгованості за кредитом.

Виходячи з вимог статей 526 і 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В підтвердження доводів представника відповідачки стосовно того, що ОСОБА_3 загубила картку і з відповідним зверненням вона звертався до поліції та місцевого відділення ПАТ КБ «ПриватБанку», останній, в супереч положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав суду необхідних доказів, які свідчать про це.

Між тим, не зважаючи на вказане, Банк, помилково керуючись п.п. 3.2, 3.3 Договору та п. 3 наказів № СП-2014-6915682 від 18 червня 2014 року та № СП-2015-6552838 від 18 лютого 2015 року, після 27.10.2014 року, з 1 квітня 2015 року в односторонньому порядку безпідставно збільшував процентну ставку, про що повідомляв відповідача шляхом використання офіційного сайту Банку www.privatbank.ua та шляхом направлення їй SMS повідомлень.

Згідно наданого Банком розрахунку, проценти за користування кредитом складали: з 15.03.2012 року до 29.08.2014 року 30 % річних (ставка 2,5% в місяць); в період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року - 34,80 % річних (ставка 2,9 в місяць); в період з 01.04.2015 року - 43,20 % (ставка 3,6 % в місяць).

Разом з тим, відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Отже, незважаючи на те, що пунктами 1.1.6.1 та 1.1.6.2 кредитного договору передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів за користування кредитом, таке збільшення, з огляду на вказані приписи ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України та зазначені обставини справи, є нікчемним.

Після 12.07.2015 року відповідачка не збільшувала розмір свого кредиту, тому розмір заборгованості по тілу кредиту залишався незмінним у розмірі 7562,13 грн. Відтак, відсотки за користування кредитом повинні були нараховуватися Банком без урахуванням пільгового періоду (з 12.07.2015 року по 29.07.2015 року) за період з 30.07.2015 року по 31.03.2018 року (976 днів), виходячи із 30 % річних.

Тому, в дійсності, розмір заборгованості за відсотками у ОСОБА_3 перед Банком станом на 31.03.2018 року становить 8839,51 грн. (7562,13 грн. х 30 % : 360 днів х 976 днів + 2688,98 грн.) (де: 7562,13 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 976 - кількість днів, за яку нараховується заборгованість та 2688,98 грн. раніше нарахована заборгованість).

Згідно Витягу з Тарифу обслуговування кредитних карт «Універсальна», за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків позичальнику нараховується пеня у розмірі 1 % від суми заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується один раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту чи відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн.

Тому з врахуванням положень п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України заборгованість за пенею повинна складати 907,46 грн., яка розраховується за формулою (заборгованість за тілом кредиту х на процентну ставку пені (1 %) та х 12 місяців).

Розмір штрафів становить: 500 грн. - фіксована частина, та 820,08 грн. - процентна складова, яка розраховується за формулою: (заборгованість за тілом кредиту + заборгованість за процентами) х 5% = {(7562,13 грн. + 8839,51 грн.) х 5%}.

Отже, загальна сума заборгованості відповідачки за договором від 06.07.2010 року, станом на 31.03.2018 року, становить 18629,18 грн., яка складається з: 7562,13 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 8839,51 грн. - заборгованості по відсоткам; 907,46 грн. - пені; 500 грн. - фіксована частина штрафу і 820,08 грн. - процентна складова штрафу.

Статтями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З розрахунку заборгованості, що маються у справі, вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 востаннє вносила кошти в рахунок погашення кредиту (відсотків) у розмірі 87,49 грн. 12.07.2015 року.

Зважаючи на те, що відповідач за умовами вказаного договору щодо щомісячного погашення кредитних коштів, повинен був внести черговий платіж до 25.07.2015 року, а тому у зв'язку з невиконанням вказаного зобов'язання, саме з цієї дати почав перебіг строку позовної давності.

Відтак, приймаючи до уваги те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явив відповідний позов у квітні 2018 року, а тому загальний строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України не сплив.

Таким чином, клопотання представника відповідачки про сплив строків позовної давності та застосування відповідних наслідків необґрунтоване.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.07.2010 року знайшли підтвердження при судовому розгляді лише у розмірі 18629,18 грн., а тому вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

Крім цього, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути на користь позивача судові витрати понесені останнім на оплату судового збору, але пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, оскільки позов підлягає задоволенню лише на 18,25% від заявлених вимог, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 321,57 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 2,76,83,141,258-259,263-265,268,273,279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111) суму боргу за кредитним договором № б/н від 06.07.2010 року у розмірі 18629( вісімнадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) гривень 18 копійок та частину сплаченого позивачем судового збору в сумі 321( триста двадцять одна) гривня 57 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області безпосередньо протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного його тексту.

Суддя Вжещ С.І.