Рішення № 76068173, 21.08.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6425/18

Провадження № 2/522/6042/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості, по якому просила: визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно від померлого ОСОБА_2, а саме ізольовану квартиру АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, про що свідчить Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 27 березня 2017 року. Померлому, ОСОБА_2, належить ізольована квартира АДРЕСА_1, про що свідчить Довідка № 15 від 20 червня 2002 року. Вказана квартира, також, зареєстрована за померлим, який зазначений в Технічному паспорті як власник, інвентаризаційний номер 623. ОСОБА_1, є дружиною померлого, про що свідчить Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 09 11.1976 року.

Починаючи з 08 травня 1986 року, ОСОБА_1, постійно проживала разом з померлим в квартирі що входить до складу спадщини, а саме в АДРЕСА_1, про що свідчить Ордер серії ЦР № 529 та відповідна Довідка № 24 від 25.07.2017 року.

Позивач зверталась до нотаріуса з метою зареєструвати спадкове майно, однак нотаріусом в усній формі їй було відмовлено та направлено до суду.

Позивач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялися належним чином.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, про що свідчить Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 27 березня 2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Померлому, ОСОБА_2, належала на праві власності ізольована квартира АДРЕСА_1, про що свідчить Довідка № 15 від 20 червня 2002 року.

Вказана квартира, також, зареєстрована за померлим, який зазначений в Технічному паспорті як власник, інвентаризаційний номер 623.

Відповідно до Ордеру № 529 серія ЦР ОСОБА_2 разом з сім'єю, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 має право на зайняття 3-х кімнат загальною житловою площею 37,63 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є дружиною померлого ОСОБА_2 про що свідчить Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 09.11.1976 року.

Починаючи з 08 травня 1986 року, ОСОБА_1, постійно проживала разом з померлим в квартирі що входить до складу спадщини, а саме в АДРЕСА_1, про що свідчить Ордер серії ЦР № 529 та відповідна Довідка № 24 від 25.07.2017 року.

ОСОБА_1 зверталась до нотаріуса з метою зареєструвати спадкове майно, однак нотаріусом в усній формі їй було відмовлено.

Згідно з Листом Першої Одеської державної нотаріальної контори ГУЮ в Одеській області від 20.06.2018 року № 1268/01-16, спадкова справа до майна померлого 25.03.2017 року гр. ОСОБА_2 не відкривалася, ніхто зі спадкоємців заяву про прийняття спадщини до Першої одеської державної нотаріальної контори не подавав.

Ст.ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Згідно з вимогами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, суд приходить до висновку що позивач є спадкоємицею першої черги спадкування.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за законом чи за заповітом може прийняти спадщину або не прийняти її. He допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до положень частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК). При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 5 ЦПК).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Саме такий концептуальний підхід до застосування судами положень ст. 16 ЦК знайшов своє втілення в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також: у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності».

Суд вбачає, що позивач вправі на свій розсуд скористатися одним із передбачених законом способів захисту свого порушеного (невизнаного) права, оскільки позбавлений правової можливості оформити спадщину в загальному порядку нотаріусом.

У силу ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність позову та про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки квартира належала на праві власності чоловіку позивача.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 10, 15-16, 319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1221-1223, 1258, 1261, 1268-1270, ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 78, 76-81, 89, 142, 210, 211, 223, 247, 258, 259- 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) право власності на спадкове майно після померлого ОСОБА_2, а саме ізольовану квартиру АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя: А.Ю. Бойчук