Ухвала суду № 76067964, 23.08.2018, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 515/908/18

Номер провадження 1-кп/495/386/2018

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу

23 серпня 2018 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі

головуючого – одноособово судді Савицького С.І.

за участю секретаря судового засідання Гасанзаде М.Р.

провівши у залі суду м. Білгород-Дністровський Одеської області підготовче судове засідання по обвинувальному акту, внесеного до ЄРДР за № 42017161240000117, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368 ч. 3, ст. 190 ч. 1, ст. 27 ч. 4 ст. 369 ч. 1 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_2

потерпілий ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_1

захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

В провадження Білгород-Дністровського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368 ч. 3, ст. 190 ч. 1, ст. 27 ч. 4 ст. 369 ч. 1 КК України.

06.08.2018 року прокурор Білгород-Дністровсьокї місцевої прокуратури ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з тих підстав, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади та відповідно до ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання за корупційні злочини не застосовується, з урахуванням чого обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може сховати або спотворити речові докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню, оскільки має доступ до свого робочого кабінету в приміщенні Струмківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області. Крім того, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор Білгород-Дністровської місцевої прокуратури ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні повністю підтримав клопотання прокурора Полянського О.Д.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає його необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам діючого КПК України. Так прокурором в порушення вимог ст. 184 КПК України до клопотання не додано жодного доказу в обґрунтування підстав та ризиків, зазначених у клопотанні. В порушення ст. 132 КПК України до клопотання не надано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є обов’язковим. У його підзахисного на утриманні знаходяться хвора мати, яка прикута до ліжка та дружина, яка хворіє онкологічним захворюванням та є інвалідом другої групи. Стороною обвинувачення не надано жодного ризику, який передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та повністю підтримала доводи, які були викладені захисником ОСОБА_5 Також додала, що її підзахисний під час досудового слідства не порушував покладені на нього обов’язків згідно ухвал слідчого судді, та, оскільки дія запобіжних заходів вже закінчилась, він працює, з’являється до суду. Доказів того, що він чинив тиск на будь-яких свідків або потерпілого стороною обвинувачення не надано. Взагалі будь-яких доказів, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не надано.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку своїх захисників та також заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Пояснив, що вже працює близько трьох місяців, обов’язки, які закінчились він все одно не порушує.

Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом другим КПК України. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв’язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Судом було встановлено, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, складається з копіювання змісту обвинувального акту та посилання прокурора, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до клопотання прокурора не вбачається, що стороною обвинувачення надано доказ того, що обвинувачений переховувався від досудового слідства, чинив тиск на свідків та потерпілого, або хтось в його інтересах чинив такий тиск.

Стосовно того, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити речові докази, то суд виходить з того, що досудове слідство по кримінальному провадженню закінчено, а отже і зібрані речові докази, які зберігаються у сторони обвинувачення, що унеможливлює зазначений ризик з боку обвинуваченого.

Крім того, у судовому засіданні судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 має міцні соціальні зв’язки, які спростовують ризик уникнути кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання на території Татарбунарського району Одеської області, працює, раніше не притягався до кримінальної відповідальності.

Стосовно того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади та відповідно до ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання за корупційні злочини не застосовується, то суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Одна лише тяжкість кримінального правопорушення не може являтися підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

Таким чином, на переконання суду стороною обвинувачення не надано аргументованих доказів, що існують будь-які ризики того, що обвинувачений вчинив, або намагався вчинити дії, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України.

Судом враховується, що обвинувачений має на утриманні мати, яка прикута до ліжка та дружину, яка хворіє на онкологічне захворювання та є інвалідом другої групи, обвинуваченому потрібно утримувати зазначених осіб. Крім того, як було з’ясовано у судовому засіданні, обвинувачений вже три місяці як повернувся до виконання своїх обов’язків.

На підставі викладеного та враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого, середньої тяжкості та невеликої тяжкості кримінальних правопорушень, враховуючи його вік та стан здоров’я, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв’язків, враховуючи розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа а також те, що по справі потерпілим не заявлено цивільного позову до обвинуваченого, а також те, що по справі не допитано обвинуваченого, потерпілого та свідків, не досліджено письмових доказів, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо обрання у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та приходить до висновку про можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, в межах ст. 181 КПК України, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 193, 194, 199, 314, 315 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту по місцю мешкання за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, вул. Перемоги, 100, в період часу з 23.00 години до 05.00 години наступної доби.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1наступні обов’язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду за викликом;

- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду, що обґрунтовується необхідністю полегшення працівникам поліції здійснювати профілактичний нагляд за обвинуваченим ОСОБА_1, для недопущення вчинення ним інших кримінальних правопорушень;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілим по вказаному кримінальному провадженню.

Строк дії ухвали встановити два місяці з моменту її ухвалення, тобто до 21 жовтня 2018 року включно.

Роз'яснити обвинуваченому положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись до житла цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати засоби контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.І. Савицький