Вирок № 76067326, 27.08.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2314/17

Провадження № 1-кп/524/84/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді -Гусача О.М.,

при секретарі -Поймай Я.А.

з участю прокурорів - Семеняченко Н.О., Савченка О.І.

обвинуваченої - ОСОБА_1

захисника - адвоката - Лореша Д.М.

представника ТОВ «Горизонт» та цивільного позивача - адвоката Пузя Ю.А.

потерпілого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці кримінальне провадження № 12015170090000644 по обвинуваченню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Кокшарівка, Чугуївського району, Приморського краю, РФ, громадянки України, українки, освіта вища, працюючої бухгалтером на ПАО «КВБЗ», заміжньої, має на утриманні неповнолітню доньку, за реєстрова та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судима:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 обвинувачується у зловживанні повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, тобто умисному, з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших осіб використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян та інтересам юридичної особи.

За обвинувальним актом ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційна фірма «Горизонт» (далі ТОВ ВКФ «Горизонт») (код ЄДР110У 13944916), будучи службовою особою, вчинила умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Відповідно до наказу № 69/к від 02.11.2009 ОСОБА_6 призначена головним бухгалтером ТОВ ВКФ «Горизонт» з усіма наданим посадовою інструкцією правами та обов'язками.

Згідно протоколу від 01.05.2014 зборів засновників ТОВ ВКФ «Горизонт» ОСОБА_7, призначено з 05.05.2014 директором Товариства та залишено за останньою посаду головного бухгалтера. Відповідно до наказу № 6/к від 05.05.2014 ОСОБА_6 приступила до виконання обов'язків директора ТОВ ВКФ «Горизонт» з усіма наданними Статутом правами.

Відповідно до Статуту, виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є директор Товариства. У відповідності до п.5.17. Статуту Товариства директор від імені товариства: діє без довіреності, представляє його інтереси в усіх установах, підприємствах, організаціях, органах державної влади; у межах, встановлених загальними зборами Товариства, розпоряджається майном та грошовими коштами Товариства, укладає угоди (договори, контракти), у тому числі зовнішньоекономічні, видає довіреності; відкриває в банківських установах поточні та інші рахунки Товариства; затверджує штатний розклад, правила, положення, інструкції та інші документи Товариства; на підставі рішення загальних зборів Учасників розробляє план та програму діяльності Товариства та контролює їх виконання; забезпечує необхідний режим конфіденційності в діяльності Товариства; приймає рішення про пред'явлення від імені Товариства претензій та позовів, про захист інтересів Товариства у суді, у тому числі господарському і третейському судах, правоохоронних та інших органах; приймає на роботу і звільняє з роботи працівників Товариства, застосовує до них заходи заохочення та дисциплінарної і майнової відповідальності; в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження.

Таким чином, ОСОБА_6 в період часу з 06.05.2014 по 23.11.2014 обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а отже згідно примітки до ст.364 КК України являлася службовою особою.

Так, в період часу з 01.04.2013 по 15.12.2014 невстановленою слідством особою, від імені директора ТОВ ВКФ «Горизонт» ОСОБА_4, виготовлено фальшивий гарантійний лист на офіційному бланку товариства, датований 12.03.2012, про те, що нібито 12.03.2012 ТОВ ВКФ «Горизонт», через касу підприємства, отримало від ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, що мешкає в АДРЕСА_1, суму в розмірі 4000000 (чотири мільйони) гривень за продану будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів по вул. Київській, 5 в м. Кременчуці (прибутковий касовий ордер б/н від 12.03.2012) та фальшиву квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12.03.2012 про прийняття від ОСОБА_8 суму в розмірі 4000000 (чотири мільйони) гривень на підставі договору про отримання авансу за будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів.

Також, відповідно до цього гарантійного листа, ТОВ ВКФ «Горизонт» зобов'язувався переоформити цей об'єкт (будівлю) у нотаріуса до 01.06.2014 на ім'я ОСОБА_8.

Підпис в гарантійному листі відповідно до висновку експерта №511 від 12.06.2015 виконано не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою унаслідуванням підпису ОСОБА_4

Висновком комплексної судово-технічної експертизи №6260/6261/10775/11156/11157 від 27.01.2017 встановлено, що відтиск круглої печатки ТОВ ВКФ «Горизонт» на квитанції прибуткового касового ордеру від 12.03.2012 внесений в період з 01.04.2013 по 15.12.2014, тобто як мінімум через рік і двадцять днів після виникнення завідомо неправдивих фактів, які у ньому зазначені.

Окрім цього, відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 416 від 03.06.2016 встановлено, що за період з 01.03.2012 - 30.04.2012 надходження до каси ТОВ ВКФ «Горизонт» грошових коштів в сумі 4000000 грн. відповідно до квитанції до прибуткового ордеру б/н від 12.03.2012 з зазначеною підставою внесення грошових коштів: «Договір про отримання авансу за будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів», документально не підтверджується.

У подальшому, 11.06.2014 ОСОБА_8 відступив права вимоги на зобов'язання ТОВ ВКФ «Горизонт» перед ним на користь ОСОБА_9 за що нібито отримав винагороду у розмірі 800000 грн.

Після цього ОСОБА_10 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з метою стягнення з ТОВ ВКФ «Горизонт» боргу за вказаним зобов'язанням.

11.09.2014 ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні Автозаводського районного суду м.Кременчука, що знаходиться за адресою: Полтавська ' область, м.Кременчук, вул. Першотравнева, 29/5, діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам засновників ТОВ ВКФ «Горизонт» та юридичної особи ТОВ ВКФ «Горизонт», діючи з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб, а саме ОСОБА_11, визнала його позовні вимоги за позовною заявою, про стягнення з ТОВ ВКФ «Горизонт» боргу на суму 4000000 грн. та штрафних санкцій на суму 100943 грн., в загальній сумі 4100943 грн. (чотири мільйони сто тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 56 коп., внаслідок чого судом, у зв'язку з відсутністю заперечень відповідача в частині визнання боргових зобов'язань, задоволено позовні вимоги.

При цьому ОСОБА_12, 11.09.2014 будучи директором ТОВ ВКФ «Горизонт», достовірно знаючи у зв'язку з виконанням службових обов'язків, в тому числі головного бухгалтера товариства, про факт ненадходження грошових коштів на рахунки чи в касу ТОВ ВКФ «Горизонт», підготувала та надала до суду підписану власноручно письмову заяву про визнання позовних вимог, де вказала про наявність у товариства заборгованості перед ОСОБА_8, діючи всупереч інтересам засновників та юридичної особи, заподіяла збитків товариству на суму 4100943 грн. 56 коп., що є тяжкими наслідками.

В подальшому 29.01.2016 приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_13 здійснено реєстрацію права власності на будівлю виробничого корпусу швейного цеху та на будівлю гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., що за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська, буд. 5 за ОСОБА_14, який того ж дня, передав до статутного фонду ТОВ «АЛВІГА» вказане майно, що по довіреності отримав ОСОБА_15 При цьому, ОСОБА_13, всупереч накладеному арешту на вказане майно ТОВ ВКФ «Горизонт» (що був знятий лише 04.02.2016), здійснено реєстрацію права власності вищезазначеного майна за ТОВ «АЛВІГА».

Отже, внаслідок злочинних дій ОСОБА_12, право власності на вказане вище належне ТОВ ВКФ «Горизонт» майно перейшло до ОСОБА_14, а потім - до третіх осіб.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала та пояснила , що в 2016 році змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_5. З 2006 року почала працювати на підприємстві ВКФ «Горизонт» звичайним бухгалтером. За пропозицією ОСОБА_4 з 2009 року стала обіймати посаду головного бухгалтера. Відносини з ОСОБА_4 були довірливі. В 2012 році ОСОБА_4 запропонував їй та ще деяким працівникам підприємства взяти кредит, якій він пообіцяв виплачувати. Вона взяла кредит на суму 10 000 грн. Спочатку ОСОБА_4 його виплачував, а з початку 2013 року ОСОБА_4 перестав виплачувати заробітну платню та кошти за кредитом. Вона продовжувала працювати. Виникла заборгованість з виплати заробітної плати за 6-8 місяців. В 2014 році ОСОБА_4 заарештували. Приїхав адвокат та син ОСОБА_4 - ОСОБА_16 - оформлювати характеристику на ОСОБА_4 ОСОБА_16 та ОСОБА_4 попрохав її не звільнятися декілька місяців поки ОСОБА_4 не вирішить свої питання, запропонував на цей час побути директором ВКФ «Горизонт». Вона погодилась. В травні місяці 2014 року замовлень на підприємстві не було, вона та працівники не отримували зарплату. Потім ОСОБА_4 знаходився під домашнім арештом дома. Вона до нього ходила радитись з виробничих питань. Потім ОСОБА_4 став з'являтися на підприємстві.Одного разу він попрохав її принести до кабінету папку з вхідною кореспонденцією. Там він знайшов лист претензію, та став комусь телефонувати з цього приводу. Через деякий час ОСОБА_4 сказав що їй треба йти до суду. У них до суду постійно ходили адвокати, але на той час на підприємстві не було коштів. Він довго її вмовляв, казав за невиплачену зарплату та за непогашений кредит. Вона спочатку не погодилась та вони з цього приводу сварились. Потім він сказав що не виплатить заборгованість з зарплати та кошти по кредиту. Тоді вона погодилась сходити до суду. Брала участь лише в одному судовому засіданні. Перед тим як йти до суду вона спілкувалась з ОСОБА_4 Він розповів як себе необхідно там вести. Після суду з ним переговорила, розповіла що там відбувалось, та почала очікувати гроші які ОСОБА_4 їй був винний. Приблизно в середині жовтня 2014 року вона просто не вийшла на роботу. ОСОБА_4 став їй телефонувати. Він казав щоб вона заспокоїлась та відпочила днів 10. Через 10 днів вона знову вийшла на роботу та продовжила працювати бухгалтером, потім подала йому заяву про звільнення за власним бажанням. ОСОБА_4 її звільнив та видав трудову книжку.

Десь через тиждень він знов їй зателефонував та повідомив що не може знайти на підприємство бухгалтера, запропонував з'являтися на підприємстві 1-2 рази на тиждень. Вона стала ходити без офіційного працевлаштування, але повідомила ОСОБА_4 щоб він шукав бухгалтера. Потім до нього на підприємство стала приходити жінка на ім'я ОСОБА_17. Він казав що вона аудитор. Працювала десь по лютий місяць 2015 року. В лютому-березні її стали викликати до міліції. Крім того повідомила, що ОСОБА_10 та ОСОБА_8 вона не знає. 4 мільйони гривень за час її роботи до каси підприємства не надходили. Її повноваження на підприємстві ВКФ «Горизонт» на посаді директора були номінальними. Кожний крок вона погоджувала зі ОСОБА_4 Розмови про суд почались в липні 2014 рок. Працювала вона на підприємстві до середини- кінця лютого 2015 року. З приводу невиплати на підприємстві ВКФ «Горизонт» зарплати вона та ще деякі працівники звертались в 2015 році до правоохоронних органів. За будь які продажі нерухомого майна ТОВ ВКФ «Горизонт» вона нічого не знає.

Сторона захисту також звернула увагу на неконкретність сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення, а також те, що досудове розслідування залишило поза увагою статус ОСОБА_4 як, особи за заявою якого здійснювалось кримінальне провадження.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме:

- показання потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні, який повідомив, що підприємство «Горизонт» засновано та почало діяльність в 2002 році. Обвинувачена працювала на підприємстві спочатку на посаді касира, потім головного бухгалтера, а в подальшому виконувала обов'язки директора підприємства. ОСОБА_8 ніколи не знав та будь-яких угод з останнім не укладав, в тому числі ніколи не підписував гарантійний лист на суму 4 млн.грн, а кошти в такому розмірі на підприємство не надходили. Відповідно до статуту підприємства всі контракти на суму більше 300 000 грн. повинні погоджуватися загальними зборами. Печатка підприємства весь час перебувала в сейфі в кабінеті головного бухгалтера і доступ до неї мала ОСОБА_6. В жовтні 2014 року йому стало відомо про існування рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука, яким стягнуто с «Горизонту» суму боргу у розмірі 4 млн. грн. Після чого за допомогою юристів дізнався про причетність ОСОБА_6 до визнання позовних вимог в суді, в зв'язку з чим звернувся до правоохоронних органів, а обвинувачена була звільнена. Він взагалі не знав про судове засідання за позовом ОСОБА_10 до ТОВ ВКФ «Горизонт» про стягнення 4000000 (чотирьох мільйонів) гривень. З ОСОБА_12 він з приводу цього позову не спілкувався, ніяких вказівок не надавав. Його підпис, як директора TOB ВКЗ «Горизонт» ОСОБА_4, в гарантійному листі підроблений.

- показання свідка ОСОБА_18, який суду пояснив, що обвинувачену він знає як бухгалтера фірми «Горизонт». ОСОБА_4 його сусід, вони з ним в дружніх відносинах приблизно 12 років. Коли ОСОБА_4 арештували в 2014 році - його адвокат повідомив що ОСОБА_4, потрібні кошти. Нотаріуса ОСОБА_13 він знав раніше. Звернувся до обвинуваченої за бланками ТОВ «Горизонт». Вона надала 2 пустих бланка підприємства з печаткою, які передав нотаріусу ОСОБА_13. Потім ОСОБА_4 вийшов. Він у відносинах між ОСОБА_4 та ОСОБА_31 теж є учасником та не безкорисним. Коли ОСОБА_4 вийшов з під арешту він одразу повідомив йому про те, що отримував два бланка з печатками підприємства та передавав їх нотаріусу ОСОБА_13. Потім, разом зі ОСОБА_4 вони їздили до ОСОБА_13. Він був учасникам цих розмов. Суть розмов була завершити правочин з продажу нерухомого майна фірми «Горизонт». Він учасник цієї домовленості. Там його кошти. Про факт та дату звільнення ОСОБА_6 з ВКФ «Горизонт» йому нічого не відомо;

- показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які суду пояснили, що мали фінансово-господарські відносини з ТОВ «Горизонт». Також їм відомо, що обвинувачена виконувала обов»язки директора підприємства і на той час особисто оформлювала документи по орендній платі;

- показання свідка ОСОБА_21, яка суду пояснила, що обвинувачена мала доступ до печатки ТОВ «Горизонт»;

- показання свідка ОСОБА_22, яка суду пояснила, що обвинувачена виконувала обов»язки директора ТОВ «Горизонт» та на той час отримувала кореспонденцію особисто;

- показання свідка ОСОБА_16, яка суду пояснила, що з грудня 2015 року вела бухгалтерський облік ТОВ «Горизонт». В бухгалтерії були відсутні журнали обліку ордерів;

- заява ОСОБА_4 від 01.02.2017, у якій він повідомив прокуратуру Полтавської області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364-1 КК України;

- висновок техніко-криміналістичної експертизи №511 від 12.06.2015, відповідно до якої підпис, котрий виконано в графі «Директор ТОВ ВКФ «Горизонт» в гарантійному листі ТОВ ВКФ «Горизонт» від 12.03.2012 року виконано не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою з унаслідуванням підпису ОСОБА_4;

- висновок почеркознавчої експертизи №170 від 29.01.2016 відповідно до якої в гарантійному листі ТОВ ВКФ «Горизонт» від 12.03.2012 першим був нанесений відтиск печатки, а потім підпис синього кольору;

- висновок судово-криміналістичної експертизи №595 від 29.03.2016 , відповідно до якого відтиск круглої печатки ТОВ ВКФ «Горизонт» на гарантійному листі від 12.03.2012 року в графі директора ТОВ ВКФ «Горизонт» ОСОБА_4, нанесені кліше печаткою ТОВ ВКФ «Горизонт», експериментальні зразки якої надані для порівняльного дослідження;

- висновок судово-економічної експертизи № 416 від 03.06.2016 відповідно до якого за період з 01.03.2012 - 30.04.2012 надходження до каси ТОВ ВКФ «Горизонт» грошових коштів в сумі 4000000 грн. відповідно до квитанції до прибуткового ордеру б/н від 12.03.2012 з зазначеною підставою внесення грошових коштів: «Договір про отримання авансу за будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів», документально не підтверджується;

- висновок комплексної судово-технічної експертизи документів №6260 від 27.01.2017, судової експертизи волокнистих матеріалів, судово-хімічної експертизи, судової експертизи матеріалів документів , відповідно якого відтиск круглої печатки ТОВ ВКФ «Горизонт» на квитанції до прибуткового касового ордеру від 12.03.2012, нанесений в період з 01.04.2013 по 15.12.2014; відтиск круглої печатки ТОВ ВКФ «Горизонт» на гарантійному листі від 12.03.2012 та відтиск печатки до прибуткового касового ордеру від 12.03.2012, нанесені одним рельєфним кліше печатки; папір квитанції є папером для офісної техніки, штрихи знаків бланку тексту - виконані пастами для кулькових ручок;

- статут підприємства ТОВ ВКФ «Горизонт», яким визначено обов'язки директора товариства;

- витяг про державну реєстрацію ТОВ ВКФ «Горизонт»;

- протокол про тимчасовий доступ до речей та документів від 16.03.2017, відповідно до якого в ДПУ ГУ ДФС здійснено доступ до податкової документації ТОВ «Алвіга» та відповідними копіями документів;

- протокол обшуку від 05.04.2016, відповідно до якого за місцем діяльності нотаріуса ОСОБА_13, вилучено ряд документів , що зокрема, підтверджують реєстрацію ним будівлю виробничого корпусу по вул. Київській, 5;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів з додатками від 28.03.2016, відповідно до якого здійснено доступ до бухгалтерських документів ТОВ ВКФ «Горизонт;

- протокол огляду документів від 06.04.2016, відповідно до якого, оглянуто документи вилучені у приватного нотаріуса ОСОБА_13, за місцем реєстрації ТОВ «Алвіга» та місцем реєстрації ОСОБА_23;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів з додатками від 16.05.2016 - до матеріалів цивільної справи №524/7766/14-ц за позовом ОСОБА_9 до ТОВ ВКФ «Горизонт» про стягнення грошових коштів та відповідно вилученими матеріалами цивільної справи;

- DVD-R диск із звукозаписом судового засідання у цивільний справі за позовом ОСОБА_9 до ТОВ ВКФ «Горизонт» про стягнення грошових коштів;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів з додатками від 29.06.2016, відповідного до якого здійснено доступ до договору на доставку пошти між ТОВ «Горизонт» та «Укрпоштою» та зошиту з записом стосовно отримання 22.01.2015 рекомендованого листа повідомлення з Автозаводського районного суду;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів з додатками від 29.06.2016, відповідно до якого здійснено доступ до оригіналів документів, реєстрів нотаріальних дій по реєстрації уступки права вимоги ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів з додатками від 05.07.2016 відповідно до якого здійснено доступ до юридичної справи про відкриття та користування банківським рахунками ТОВ «Алвіга»;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів з додатками від 08.06.2015, відповідно до якого здійснено тимчасовий доступ до оригіналу гарантійного листа від 12.03.2012 ;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів з додатками від 08.04.2016, відповідно до якого здійснено доступ матеріалів виконавчого провадження про стягнення з ТОВ ВКФ «Горизонт» боргу у розмірі 4 367 460,53 грн.;

- протокол тимчасового доступу до речей та документів з додатками від 08.04.2016, відповідно до якого здійснено доступ до оригіналів інвентарної справи приміщення по вул. Київській,5 у м. Кременчуці;

- посадова інструкція головного бухгалтера ВКФ «Горизонт», відповідно до якої визначено її обов'язки та з якої вона ознайомлена під підпис;

- наказ №69/к про призначення ОСОБА_6 з 02.11.2009 на посаду головного бухгалтера ;

- документи на право власності ВКФ «Горизонт» на приміщення вул. Київській,5 у м. Кременчуці;

- фінансові звіти ТОВ «Горизонт»за 2012 рік, відповідно до якого відсутня фінансова операції на суму 4 млн. грн.;

- інформація з ГУ ДФС в Полтавській області, відповідно до якої ОСОБА_8 за період часу з 01.01.2000 по 31.12.2015 дохід не мав взагалі, що також підтверджує хибність правочину про внесення ним до каси ТОВ ВКФ «Горизонт» 4000000 грн.;

- інформація з ГУ ДФС в Полтавській області, відповідно до якої ОСОБА_9 за період часу з 2012 по 2015 роки мав сукупний дохід в сумі 4428Д2 грн. Даний факт повністю спростовує реальність договору відступлення права вимоги між ОСОБА_9 та ОСОБА_8

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні були безпосередньо досліджені наступні докази:

- показання свідка ОСОБА_24, яка суду пояснила, що починаючи з 2012 року вона працювала на підприємстві «Горизонт». Спочатку контролером виготовленої продукції, потім швеєю. Спочатку вона працювала неофіційно, потім із записом в трудовій книжці. В середині літа - наприкінці літа 2014 року (точну дату вже не пам'ятає) вона стала свідком отримання листа. Що в ньому було вона не знає, але мова йшла про якісь кошти. Зокрема, під час обідньої перерви, вона разом з обвинуваченою перебували в її кабінеті, пили каву. В цей час до кабінету зайшов ОСОБА_4 з криком та в руках держав якийсь лист. Він віддав обвинуваченій цей лист та сказав що їй треба сходити в суд. ОСОБА_5 відповіла, що до суду вона не пійде, це не її повноваження. На той час вона була на підприємстві за документами як директор. ОСОБА_4 їй сказав, що ти директор та повинна йти. Обвинувачена відповіла, що ці кошти вона не брала та тому йти до суду не буде. ОСОБА_4 відповів, що тоді вона не отримає заробітну платню та кошти за кредитом він сплачувати не буде. Що відбувалось далі їй невідомо, чи ходила до суду обвинувачена, вона також не знає. Після цього, у вересні 2014 року вона звільнилась за власним бажанням, оскільки була затримка з виплати заробітної платні за останні 2 місяці. В осени ОСОБА_4 їй телефонував та при зустрічі пропонував стати директором на «Горизонті» - інколи приїжджати та розписуватися в документах. Вона відмовилась від цієї пропозиції. Також повідомила, що між ОСОБА_4 та обвинуваченою виникали сварки з приводу затримки виплати зарплати та оплати кредиту. ОСОБА_4 всім затримував виплату зарплати. Всі питання на підприємстві вирішував ОСОБА_25 ОСОБА_5 нічого не вирішувала без його відома. Коли відбувалась сварка між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, обвинувачена казала йому що до цих коштів вона не має жодного відношення, на що ОСОБА_4 казав, що сходити в суд - це лише формальність.

Під час перехресного допиту ОСОБА_4 повідомив, що відповідно до ухвали Октябрьского районного суду міста Полтави йому було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та в липні - серпні 2014 року він не міг знаходитись на підприємстві ВКФ «Горизонт» за обставин на які наголошує свідок ОСОБА_24. ОСОБА_24 цей Факт заперечила, вказавши що 14 серпня 2014 року у неї був день народження та вона просила ОСОБА_4 надати їй ключи від його кабінету, щоб там відсвяткувати її день народження. Цього дня він був на підприємстві. Він приходив на підприємство і в інші дні неодноразово. ОСОБА_4 повідомив суд що 11-12 травня 2014 року, коли йому було обрано запобіжний захід, термін його дії складав 60 діб, та визнав факт того, що з початку серпня 2014 року почав з'являтися на ВКФ «Горизонт»;

- показання свідка ОСОБА_26, яка суду пояснила, що з грудня 2014 по березень 2015 року надавала бухгалтерські послуги для ВКФ «Горизонт». Працювала без працевлаштування. Здавала звіти - річний та за січень, лютий, березень. Керував на підприємстві ОСОБА_4 Під час роботи вона спілкувалась з ОСОБА_4 та обвинуваченою. ОСОБА_4 спочатку приховував від неї колишнього бухгалтера. ОСОБА_4 підписував звіти та у нього була печатка. Обвинувачена сиділа у сусідньому кабінеті. З цього приводу вона не могла зрозуміти та запитувала у ОСОБА_4 про те, чи звільнено колишнього бухгалтера. Він розводив руками та казав, що вона ще працює. Січень та кінець лютого вона бачила її на підприємстві. Крім того, як їй відомо січень-лютий обвинувачена доробляла бухгалтерську документацію. ОСОБА_4 те що обіцяв по заробітній платні - не заплатив. Всі рішення на підприємстві приймав особисто ОСОБА_4 Посадову інструкцію вона не підписувала. Крім того пояснила, що під час спілкування з обвинуваченою вона повідомила, що звільнилась оскільки ОСОБА_4 не виплачував заробітної плати. Всі бухгалтерські журнали були в наявності на підприємстві. Документи які їй були необхідні їй надавала обвинувачена. Підставою для завершення співпраці зі ОСОБА_4 стало те, що він казав їй неправду, мав місце інцедент, коли ОСОБА_4 приховав від неї факт податкової перевірки, яка проходила на підприємстві та те, що ОСОБА_4 не розрахувався з нею як обіцяв.

- показання свідка ОСОБА_13, який суду пояснив, що він приватний нотаріус. ОСОБА_4 знає з 2003 року. Відносини між ними може охарактеризувати як кліент-нотаріус. ОСОБА_18 він знає з 2007 року як компаньйона ОСОБА_4 У них були грошові розрахунки - передавалось майно ВКФ «Горизонт» яке розташовано за адресою вул.Київська,5. В 2014 році, коли він був за кордоном, з мережі інтернет дізнався про те, що на початку травня 2014 року був затриманий ОСОБА_4 Після того, як ОСОБА_4 звільнився, вони бачились, ОСОБА_4 потрібні були кошти, але він цих коштів йому не дав. З ОСОБА_18 в 2014 році він не контактував. ОСОБА_18 постійно та будь де казав всім, що ОСОБА_4 винен йому 300 000 доларів США. Їх взаємовідносин він не знає, але знає що вони близькі люди. Влітку 2014 року йому зателефонував ОСОБА_4 Він знав про те, що з нього намагаються стягнути кошти. ОСОБА_4 з цього приводу звинувачував його, погрожував та вимагав щоб той припинив цим займатися. Це було в літку 2014 року.

- копія рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.03.2012 року, копія договору від 20 березня 2012 року, копія акта прийому передачі від 20.03.2018 року, копія розписки від 15.02.2012 року, копія заяви про вчинення кримінального правопорушення від 19.07.2016 року, фотокопія оглошення в газеті, фотокопія заяви про видачу судового рішення фотокопія заяви, фотокопія довіреності, фотокопія заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинувачену, учасників судового провадження, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, вияснивши у них, чи всі вони докази подали на підтвердження своїх доводів, суд прийшов до переконання, що під час судового розгляду не доведено наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України , виходячи з наступного.

Так, згідно з вимогами ч. ч. 1 та 3 ст. 214, ч. 1 ст. 217 КПК України у кожному випадку виявлення даних про вчинення злочину (злочинів) вносяться відповідні відомості до ЄРДР та розпочинається розслідування, здійснення якого без внесення таких відомостей до ЄРДР не допускається, а у випадках необхідності - в одному провадженні можуть бути об'єднані досудові розслідування щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 110, ст. 283 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває виключно в порядку, встановленому цим Кодексом, обвинувачення і яким завершується досудове розслідування в межах конкретного кримінального провадження.

Отже за встановленим в КПК порядком обсяг висунутого обвинувачення має випливати з предмету досудового розслідування, яке розпочалося в межах кримінального провадження.

Твердження про вчинення певною собою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте всупереч порядку, встановленому КПК України, не може бути визнано обвинуваченням (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України). У свою чергу, предмет доказування у судовому провадженні визначається обсягом та змістом висунутого обвинувачення (ст. ст. 91, 337 КПК України)

Частина 1 ст.25 КПК України зобов»язує слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення, але за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.

Пунктом 1 ч.1 ст.477 КПК України встановлено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, у тому числі ст.364-1 КК України.

Відповідно до ст.478 ч.1 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається виключно після подачі потерпілим заяви про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями ч.4 ст.26 та ч.7 ст.55 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення може бути розпочате лише виключно на підставі заяви потерпілого.

У статті 26 КПК закріплений принцип диспозитивності, відповідно до якого сторони кримінального провадження вільні у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладене, слід дійти до висновку, що особливість кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, передбачена главою 36 КПК України, на відміну від державного обвинувачення, полягає в тому, що підставою для початку досудового розслідування є виключно подання потерпілим заяви про вчинення відносно нього такого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Зі змісту обвинувачення постає, що ОСОБА_5 заподіяла збитків ТОВ «Горизонт» на суму 4100943 грн. 56 коп. Даних про те, що діями обвинуваченої було завдано моральну, фізичну або майнову шкоду іншим особам обвинувальний акт не містить.

Відповідно до ч.2 ст. 58 КПК України представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.

Як встановлено судом, підставою для початку досудового розслідування по даному кримінальному провадженню за ст.. 364-1 КК України стала заява ОСОБА_4 від 01.02.2017 року.

Станом на 01.02.2017 року ОСОБА_4 не являвся представником ТОВ «Горизонт» в розумінні ст.. 58 КПК України, оскільки будь-яких посад на підприємстві не займав, уповноваженою законом або установчими документами особою товариства не був. Посилання ОСОБА_4 на те, що йому, як засновнику товариства, діями обвинуваченої завдана шкода судом не беруться до уваги, оскільки , як вже було зазначено вище, згідно пред»явленого ОСОБА_5 обвинувачення шкода завдана виключно юридичній особі ТОВ «Горизонт». Товариство ж реалізує власну правоздатність через органи управління, представниками яких є певні посадові особи товариства. Водночас усі правочини, що вчиняє товариство, мають бути наслідком відповідних рішень посадових осіб органів управління товариства. Відповідно до ст.. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника). Враховуючи викладене суд вважає, що ОСОБА_4, як учасник (засновник) ТОВ «Горизонт», за обставин викладених в обвинувальному акті, не може бути потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ТОВ «Горизонт» не зверталось до органу досудового розслідування з заявою про здійснення кримінального провадження з приводу спричинення товариству майнової шкоди і що вказане кримінальне провадження, яке є кримінальним провадженням приватного обвинувачення, оскільки правова кваліфікація слідчим відразу визначена ст.364-1 КК України.

Доводи сторони обвинувачення про те, що ТОВ «Горизонт» висловило своє волевиявлення на порушення кримінального провадження шляхом подання заяви про залучення в якості потерпілого від 28.03.2017 року, суд вважає необгрунтованими.

Сторона обвинувачення помилково вважає заяву про залучення в якості потерпілого заявою, повідомленням про вчинення відносно цієї особи кримінального правопорушення. Як в державному так і в приватному обвинуваченні може бути за заявою залучений потерпілий, однак на відміну від державного обвинувачення, лише за заявою потерпілого про вчинення відносно нього кримінального правопорушення може бути розпочате кримінальне провадження приватного обвинувачення.

Як і в кримінальному провадженні з державною формою обвинувачення, у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення потерпілий має процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 56,57 КПК України. Проте важливою особливістю участі потерпілого у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення є те, що йому тут належить ще й право підтримувати обвинувачення або відмовитися від обвинувачення, що є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.

Особа, яка не ініціювала порушення обвинувачення позбавлена права відмовитися від нього, однак це є порушенням прав потерпілого в кримінальному провадженні приватного обвинувачення.

Таким чином суд приходить до висновку, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було розпочате без законних на то підстав та з істотним порушенням норм КПК України.

Разом з тим, не надаючи переважного значення наведеним обставинам, які достатні для прийняття формального рішення по суті висунутого обвинувачення, оскільки законний вирок суду не може ґрунтуватися на висунутому за таких обставин обвинуваченні, суд звертає на них увагу, дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, а також ч. ч. 3 та 6 ст. 22 КПК України, які розкривають роль суду в забезпеченні принципу змагальності, продовживши при цьому оцінку наданих сторонами доказів.

Аналіз досліджених доказів переконав суд у тому, що жоден з доказів запропонований стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і всі в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України.

Так, ч.2 ст. 364-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями, що спричинило тяжкі наслідки, тобто, коли службова особа з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використовує всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно правової форми, будучи службовою особою такої юридичної особи, свої повноваження, якщо це завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Згідно змісту диспозицій цієї статті, суб'єктивна сторона зловживання повноваженнями службової особи юридичної особи приватного права характеризується тим, що діяння (дія чи бездіяльність) вчиняється виключно з прямим умислом, а психічне ставлення до наслідків може бути як у формі умислу так і необережності. Обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони цього злочину є також: а) корисливий мотив; б) спеціальна мета - одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Діяння вважається вчиненим всупереч інтересам юридичної особи приватного права, якщо воно є незаконним і суперечить тим цілям і завданням, заради вирішення яких створюється така юридична особа, а її службові особи наділяються певними повноваженнями. Причому під інтересами юридичної особи приватного права слід розуміти лише такі, які мають законний (правомірний) характер, тобто не суперечать законодавству і суспільним інтересам.

У примітці до статті 364-1 КК України зазначено, що під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Так, ОСОБА_5 ніколи не визнавала свою винуватість по пред'явленому обвинуваченню, увесь час наполягаючи, що діяла виключно в інтересах ТОВ «Горизонт». При цьому виконувала рішення засновника підприємства ОСОБА_4 Будь-яких мотивів діяти в інтересах ОСОБА_27 чи будь яких інших третіх осіб у неї не було.

Фактично єдиним доказом на підтвердження того, що обвинувачена діяла всупереч інтересам ТОВ «Горизонт» є показання ОСОБА_4, до яких суд відноситься критично виходячи з наступного.

Так, жоден із допитаних свідків, які до того ж допитувались за клопотанням сторони обвинувачення не надали в своїх показах даних, які б підтверджували показання ОСОБА_4 про те, що він про судовий розгляд , що відбувався в Автозаводському районному суді м. Кременчука, не знав. Натомість свідки ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_18 дали покази, які свідчать про те, що з кінця літа 2014 року ОСОБА_4 почав з»являтися на ТОВ «Горизонт» та був обізнаний про існування судового спору з приводу майна підприємства.

Крім того з долучених до матеріалів кримінального провадження стороною захисту документів, вбачається, що в 2012 році , коли посаду директора ТОВ «Горизонт» обіймав ОСОБА_4, була проведена майже аналогічна господарська операція в результаті якої частина будівлі розташована за тією ж адресою, а саме м.Кременчук, вул. Київська, буд. 5, вибула з володіння ТОВ «Горизонт». Зокрема 23 березня 2012 року Крюківським районним судом м. Кременчука було задоволено позов ОСОБА_28 до ТОВ «Горизонт» про визнання заборгованості за договором позики. При цьому представником позивача у справі був ОСОБА_29, а рішення, яким за позивачем визнано право власності на будівлю адміністративно побутової будівлі ТОВ «Горизонт» розташованої за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська, буд. 5, ухвалено за відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача. З долученого та дослідженого судом диску з записом судового засідання , що відбувалось 11.09.2014 року в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука, постає, що обвинувачена в судовому засіданні повідомила, що їй особисто не було відомо про фінансову операцію з будівлею виробничого корпусу швейного цеху та будівлею гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., що за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська, буд. 5. Вказаною операцією займався ОСОБА_4 Грошові кошти через бухгалтерію підприємства не проходили, а їх отримав ОСОБА_4

Відсутні і докази наявності у ОСОБА_5 мети - отримання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Так будь-яких коштів, пільг чи послуг ні обвинувачена, ні її близькі та знайомі від цієї операції не отримували. Не надано жодних доказів, які би свідчили на користь наведеному в бвинувальному акті твердженню щодо мотивації обвинуваченої діяти в інтересах ОСОБА_9 Як свідчать зібрані та досліджені в суді докази, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 взагалі не знайомі один з одним. Будь-яких особистих стосунків із громадянами ОСОБА_8, ОСОБА_9, засновниками чи керівниками ТОВ «Алвіга» вона не має. Жодних відомостей про пов'язаність якими-небудь борговими чи іншими відносинами між обвинуваченою та громадянами ОСОБА_8, ОСОБА_9, засновниками чи керівниками ТОВ «Алвіга» матеріали кримінального провадження не містять. Відсутні докази і того, що обвинувачена знала про підроблення документів на підставі яких визнавала позовну заяву про стягнення з підприємства боргу.

Наведене на думку суду підтверджує версію сторони захисту, що ОСОБА_5 діяла за вказівкою засновника ТОВ «Горизонт» ОСОБА_4 та вказує на те, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом суду не доведено наявності умислу ОСОБА_5 на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України , так само, як і мотивів діяти всупереч інтересам ТОВ «Горизонт» та на користь ОСОБА_9 чи інших осіб.

Також суд зазначає, що об»єктивна сторона злочину передбаченого ст. 364-1 КК України характеризується наявністю діяння, яке полягає у використанні особою своїх повноважень всупереч інтересам юридичної особи приватного права; 2) наслідками у вигляді істотної шкоди охороню- ваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; 3) причинним зв'язком між діянням та наслідками наслідками у вигляді істотної шкоди охороню- ваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. За ч.2 ст. 364-1 КК України передбачено настання тяжких наслідків.

Під збитками у розумінні ст.364-1 КК України та ч.2 ст.22 ЦК України є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з обвинувального акта ОСОБА_5 інкримінується заподіяння збитків ТОВ «Горизонт» на суму 4100943 грн. 56коп., тобто у розмірі боргу та штрафних санкцій ТОВ «Горизонт» перед ОСОБА_9, які були визнані останньою . Крім того в обвинуваченні зазначено, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 право власності на будівлю виробничого корпусу швейного цеху та на будівлю гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., яке належало ТОВ «Горизонт» перейшло до ОСОБА_9, а потім -до третіх осіб.

Відповідно до ст.. 91 КПК України у кримінальному провадженні, крім іншого, підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого та прокурора.

Статею 242 КПК України передбачено, що слідчий або прокурор зобов'язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Натомість будь яких судових експертиз щодо визначення розміру матеріальних збитків чи будь якої іншої шкоди завданої ТОВ «Горизонт» матеріали кримінального провадження не містять. Відсутні дані і про фактичну (реальну) вартість будівлі виробничого корпусу швейного цеху та будівлі гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., право власності на які перейшло від ТОВ «Горизонт», а також дані про існування кредиторської заборгованісті, її розміру, перед громадянином ОСОБА_8 чи іншими особами, яка виникла в результаті переходу права власності зазначеного вище майна.

Враховуючи викладене суд вважає, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження наявності в діях обвинуваченої об»активної сторони злочину передбаченого ч.2 ст. 364-1 КК України , оскільки не доведено спричинення потерпілому ТОВ «Горизонт» матеріальної шкоди у розмірі вказаному в обвинувальному акті.

При цьому суд вважає достатньо забезпеченими в ході судового процесу процесуальні права прокурора на надання ними додаткових доказів у підтвердження доведеності цих обставин, однак прокурор в судовому засіданні своїм правом не скористався.

Оцінюючи та підсумовуючи все вище викладене, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п.п. 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року.

Крім цього, принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справ з упередженої думки, що обвинувачений скоїв злочин, котрий йому ставиться в вину, а обов'язок доказування лежить на органах обвинувачення і будь-який сумнів повинен тлумачиться на користь обвинуваченого.

За змістом ст. ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об'єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У відповідності до ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведеності у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно із положеннями ст.22 КПК України суд зберігає обєктивність та неупередженість, в тому числі не надаючи переваг будь-якій стороні кримінального провадження.

Статтею 2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. У відповідності до ст. 11 КК України , злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Відсутність хоча б однієї із ознак, що характеризують дії особи, як злочин, не створює складу кримінального правопорушення.

Відповідно до приписів ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 ст.284 КПК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, з урахуванням встановлених судом порушень норм КПК України під час проведення досудового розслідування, за відсутності достатніх доказів наявності у ОСОБА_5 умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України так само, як і мотивів діяти всупереч інтересам ТОВ «Горизонт», з урахуванням недоведеності розміру шкоди заподіяної ТОВ «Горизонт», суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченої ОСОБА_5 відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторони, а відтак і склад інкримінованого їй кримінального правопорушення та приходить до переконання про ухвалення щодо цього обвинувачення виправдувального вироку з підстави встановлення відсутності складу кримінального правопорушення, відповідно до п.2 ч.1 ст.284, ч.7 ст.284, ч.1 ст.373 КПК України, визнавши ОСОБА_5 невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364-1КК України.

Зважаючи на те, що досудове розслідування було розпочате з істотним порушенням норм КПК України , суд також не знаходить і підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_5 на менш тяжкий злочин.

Цивільний позов потерпілого, згідно вимог ч.3 ст.129 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, які було застосовано під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України необхідно скасувати.

Процесуальні витрати суд відносить на рахунок держави.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.62 Конституції України, п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.7, 17, 84, 91, 92, 94, 369 - 371, п.3 ч.1 ст.373, ст.ст.374, 376, 392 - 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати невинуватою та виправдати у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 364-1 КК України, у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 14.12.2016 року на будівлю виробничого корпусу швейного цеху та будівлю гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., що за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська, буд. 5 - скасувати.

Речові докази - будівлю виробничого корпусу швейного цеху та на будівлю гаражів загальною площею 1216,8 кв.м., що за адресою: Полтавська область, м.Кременчук, вул. Київська, буд. 5 - повернути власнику.

Процесуальні витрати пов»язані з залученням експертів на суму 31022 грн. 38коп. віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: