Рішення № 76066854, 16.08.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/1567/17

Провадження №2/524/87/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді Предоляк О.С.

при секретарі Гладкій К.О.

за участю позивача - ОСОБА_1, її представника - адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Козинського Є.Ю., розглянувши у загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про розірвання кредитного договору, закриття кредитної картки,

в с т а н о в и в

Позивач ОСОБА_1 звернулась із позовом до відповідача ПАТ «Альфа банк» про розірвання договору від 15.07.2014 року між нею та ПАТ «Альфа банк» та закриття кредитної картки. Відповідно до укладеного договору отримала у кредит грошову суму 13 500 грн., які, як зазначає у позові, витратила на власні потреби. Стверджує щодо своєчасної плати за користування кредитними коштами. Станом на лютий 2017 року вже сплатила 27 400 грн., натомість борг за договором становить 9 923 грн. Крім того, змусили сплачувати страховку від якої відмовилась. Внесено неіснуючу покупку на картку на суму 2080 грн. Посилаючись на п.2 ч. 1, ч. 3, 4 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», у зв'язку з невиконанням банком умов договору просить його розірвати. Також, відповідно до ст 8 Закону вважає умови договору недійсними, оскільки обмежують її права, як споживача послуг, внаслідок істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримують, просять задовльнити, з підстав, що зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача Козинський Є.Ю. просить відмовити у задоволенні позову, з підстав, зазначених у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ним Кодексом випадках.

Отже, суд розглядає дану справу в межах заявлених вимог (а.с. 1 -2), з врахуванням предмету позову та на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

15.07.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладений договір про надання особистого кредиту.

ОСОБА_1 03.03.2017 року звернулась до відповідача щодо перегляду розміру нарахованих сум, надання розрахунку заборгованості повідомила про відмову від страховки та неіснуючі покупки, яка залишилась без відповідного реагування з боку відповідача.

Так, за умовами зазначеного договору позивач мав отримати від банку грошові кошти в розмірі 13500 грн. з процентною ставкою за користування кредитом - 24 % річнихна торгові операції та на операції зняття коштів.

На виконання умов договору банк відкрив рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску.

У квітні 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» здійснено перевипуск платіжної картки, яка знаходиться у користуванні клієнта і станом на день розгляду справи..

Згідно п.2 Додатку до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «ЕКО-Максимум») від 15.07.2014року за бажанням клієнта, що виражене останнім в анкеті- заяві про акцепт публічної пропозиції банк надає клієнту кредит, ліміт відновлювальної кредитної лінії, якого становить 75 000 грн. {п. 2.1). шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку, що вказаний в п.1 цього договору на наступних умовах:

В п.п.2.1.1. Додатку до договору зазначено, що сума кредиту, що є доступною клієнту на момент видачі клієнту картки та підписання цього додатку з встановленого договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та вказаного в цьому договорі ліміту відновлювальної кредитної лінії складає 13 500 грн. При цьому, сторони погоджуються, що сума кредиту може бути доступна клієнту в будь-який час протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії та відрізняється від суми, що вказана в цьому пункті, повідомляється банком клієнту у порядку та спосіб визначений умовами договору. Сторони також погоджуються що сума кредиту, що може бути доступна клієнту в будь-якому випадку не може перевищувати ліміт відновлювальної кредитної лінії, який становить 75 000 грн.

Згідно п.2.3. Додатку до договору розмір обов'язкового мінімального платежу складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, при цьому сторони погодились, що розмір обов'язкового мінімального платежу не може бути меншим за 50 грн. (п'ятдесят гривень). Дата сплати обов'язкового мінімального платежу за кредитом - до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду і закінчується на 25 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду. Про суму коштів, які складають обов'язковий щомісячний платіж, що сплачується в дату, що призначена для сплати обов'язкового мінімального платежу, що вказана в цьому пункті, банк щомісячно інформує клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на мобільний телефон клієнта та в інших спосіб, обраний клієнтом в анкеті-заяві про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа Банк».

Підписанням пункту 2.4 підписанням цього Клієнт підтвердив, що вказані умови є вигідними та справедливими для Клієнта, не обмежують жодних прав Клієнта визначених чинним законодавством України та в повній мірі відображають внутрішню волю Клієнта.

Згідно п.2 Анкети-Заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «ЕКО-Максимум») клієнт також виявила бажання:

1) відкрити в банку Рахунок ЕПЗ та отримати Картку;

2) отримати від Банку кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75000 грн. по моєму рахунку ЕПЗ (надалі - кредит) на умовах, що вказуються в Договорі та Додатку до Договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «ЕКО-Максимум» з урахуванням умов Публічної Пропозиції.

Факт укладення даного договору підтверджується його сторонами та не оспорюється.

Докази на підтвердження того факту, що зобов'язання за угодою, яка є предметом даного розгляду, припинилися виконанням, проведеним належним чином, суду не надано.

В наданому відзиві на позов представник відповідача зазначав, що ПАТ «Альфа Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позивачу грошові кошти, факт надання та отримання яких підтверджується та не оспорюється самим позивачем у його позовній заяві. У свою чергу, позивач разом із зверненням не повернув грошові кошти та проценти за користування кредитом відповідачу відповідно до умов кредитного договору, порушивши ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, з умов договору вбачається, що перед укладенням кредитного договору, відповідач на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» надав повну та достовірну інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Позивач засвідчив особистим підписом те, що він ознайомлений із умовами кредитування та іншою необхідною інформацією. Жодних зауважень чи застережень з боку позивача на момент укладення та підписання договору не було. Підписання кредитного договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені в договорі. Підпис позичальника на договорі є письмовим підтвердження отримання примірника договору, позичальник не знаходився під впливом омани, обману та насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу обставин. Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та не існує будь-яких умов, які могли бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В спірному договорі сторони не передбачили можливості розірвати його в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином виконав умови підписаного сторонами договору та перерахував кредитні кошти на вказаний позивачем рахунок

Частиною 2 ст. 1056 ЦК України встановлено, що позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Конституційний Суд України в рішенні від 10.11.2011р. №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначав, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023XII з наступними змінами у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У судовому засіданні встановлено, що кредит наданий позивачу з метою задоволення особистих потреб.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів».

Частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

При цьому, відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором. Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

З пояснень позивача вбачається, позивачем не дотримано встановленої законом процедури відкликання згоди на укладення кредитного договору.

Щодо інших доводів позивача, суд не може взяти до уваги, оскільки, як вбачається з анкети-заяви ОСОБА_1, копія якої є в справі, перед укладенням кредитного договору, умови якого є предметом даного спору, вона була під підпис ознайомлена з умовами кредитування, які були надані їй в письмовій формі; що їй була надана інформація про особу та місцезнаходження кредитодавеця; мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, що засвідчено її підписом.

Відповідно до п.4 ч.5 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивачка, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Частиною 1, 4 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач, як на підставу позову, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» на яку посилається позивача, як на підставу позову, нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною редакції, чинній на час укладення спірного договору), на яку посилається позивачка, як на підставу позову, правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Водночас, положення Закону України «Про захист прав споживачів» про несправедливі умови в договорах застосовуються до правочинів зі споживачами про надання споживчого кредиту, зокрема, про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1341цс15. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення обов'язковими для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись при укладенні договору (п.п.10, ч.3 ст.18 Закону).

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: порушення умовами договору принципу добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України), приведення умовами договору до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдання умовами договору шкоди споживачеві.

Положення пунктів 22, 23 статті1, статті11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які діяли на момент укладення кредитного договору, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно п.6 підписанням цієї анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, позивач підтвердила, що зі змістом публічної пропозиції ПАТ «Альфа- Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка оприлюднена на Інтернет-сторінці Банку за електронною адресою: alfabank.com.ua, Правилами користування банківською платіжною карткою, тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід'ємною частиною договору, ознайомлений та цілком згодний та беззаперечно підтверджую те, що свій примірник Договору разом із усіма додатками, що підписуються в рамках обслуговування продукту «ЕКО-Максимум», отримав в день укладення договору.

З огляду на вищевикладене, твердження ОСОБА_1 про те, що договори чи копії їй банком не видавались спростовуються вищезазначеним змістом анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що підписана сторонами від 15.07.2014р.

Щодо доводів позивача про наявність покупок, які нею не здійснювались, а саме за період з лютого 2015 року по лютий 2017 року ОСОБА_1 виявила неіснуючі покупки за карткою на суму 2080 грн. ( а.с. 15), то суд звертає увагу на наступне. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту. Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду, позивач просить визнати недійсним кредитний договір, відповідно до умов якого, видана кредитна картка, закривши її дію.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Верховного Суду України у справі № 6-71цс15, до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 р. № 223, банк у разі здійснення дозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані коректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, встановлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем с електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, законному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно з Умовами укладеного сторонами договору (п.9.7.), держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту надання банку заяви про блокування коштів на рахунку ЕПЗ та за всі операції, що не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в міжнародний електронний Стоп-список. Держатель зобов'язаний заблокувати карту в разі виявлення несанкціонованих транзакцій за його рахунками.

Крім того, порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання передбачений Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705, в розділі 6 якого викладені загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління активами.

Зокрема, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризиків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк - емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату-, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

ОСОБА_1, стверджує про несанкціоноване зняття готівки з її рахунку шляхом здійснення неіснуючих покупок за карткою за період з лютого 2015 року по лютий 2017 року, вказуючи, що це має ознаки злочину, про який їй стало відомо з моменту детального ознайомлення з розрахунком. Але претензія споживача від 02.03.2017 року не містить вимоги щодо блокування рахунку ЕПЗ, чи даних про те, що вона зателефонувала на гарячу лінію.

Згідно анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «ЕКО-максимум» клієнт просила підключити послугу SMS-повідомлень по здійснені операції на мобільний телефон. Просить встановити денні ліміти використання коштів по картці згідно з категорією картки та надати їй доступ до системи інтернет -сервісу» «Му-Alfa-bank» та підключити мені функціонал проведених операцій за допомогою Системи «Інтернет-сервісу Му-Alfa-bank» щодо дистанційного розпорядження рахунками, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів (надалі - рахунок ЕПЗ) з використанням електронних розрахункових документів та/або ініціювання переказу за допомогою банківської платіжної картки.

Щодо страхових внесків від нещасного випадку від яких споживач відмовилась у 2014 році, то згідно анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «ЕКО-максимум» що підписана сторонами від 15.07.2014р., клієнт обрала сукупні додаткові послуги - «страховка». Згідно п. 7 Додатку до Договору підписанням цього Договору Клієнт доручає Банку місячно в останній день Розрахункового періоду в порядку договірного списання у відповідності до положень ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» здійснити списання сум грошових коштів з рахунку НОМЕР_1, розмірах, необхідних для щомісячної сплати страхового платежу згідно з умовами договору страхування фінансових ризиків держателів кредитній, платіжних карток 248.630177764.111 від 15.07.2014 року у розмірі 0,1% від розміру встановленої відновлювальної кредитної лінії. Списані Банком в порядку договірного списання з рахунку суми грошових коштів, зараховуються на поточний рахунок ПРАТ «СК» «Альфа страхування» ЄДРПОУ 30968986 №26504010601605, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк».

Згідно п.8 Додатку до Договору підписанням цього Додатку Клієнт доручає Банку місячно в останній день Розрахункового періоду в порядку договірного списання у відповідності до положень ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» здійснити списання сум грошових коштів з рахунку НОМЕР_1, у розмірах, необхідних для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами Комплексного договору добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби №227.630177764.111 від 15.07.2014 року (надалі - «Договір страхування») у розмірі 1% від страхової суми, визначеної по формулі, зазначеної в п. З Договору страхування. Списані Банком в порядку договірного списання з Рахунку СПЗ суми грошових коштів зараховуються на поточний рахунок ПРАТ «СК» «Альфа страхування» ЄДРПОУ 30968986 №26504010601605, відкритий в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346.

Позивач у позові стверджує про те, що вона відмовилась від послуги страховки у жовтні 2014 року на пропозицію банківської установи, проте жодних доказів не надано. Банк вказану вимогу не визнає.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суду позивачем не надано та у судовому засіданні не зазначено належні та достатні докази на підтвердження того факту, що угода була укладена всупереч волевиявленню ОСОБА_1, що вона під час укладення правочину не була вільною та ця угода не відповідала її внутрішній волі.

При цьому, як встановлено судом, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо його умов, в тому числі, самостійно розподіливши відповідальність за його невиконання, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору, правом протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту не скористалася, не відмовилася від його виконання, тривалий час користується кредитними коштами.

Також, суд зазначає, що звернувшись з вимогою до суду про закриття кредитної картки, позивач не зверталась до банківської установи з відповідною вимогою.

Згідно ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судові витрати суд вважає необхідним віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про розірвання кредитного договору, закриття кредитної картки - відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Предоляк