Постанова № 76066139, 26.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1079/17 Головуючий у І інстанції Поліщук А. С.Провадження № 22-ц/780/2947/18 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 22 26.07.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Журби С.О.,

суддів Кулішенка Ю.М., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року про накладення на представника відповідача адвоката ОСОБА_2 заходу процесуального примусу у справі за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 24 листопада 2017 року від СВ Миронівського ВП ГУ НП Національної поліції в Київській області витребувано копії Книги записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди, щодо реєстрації Договору оренди земельної ділянки №007-12 від 01 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт».

СВ Миронівського ВП ГУ НП Національної поліції в Київській області листом від 04 січня 2018 року повідомило суд, що вказана Книга записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди, є речовим доказом в рамках кримінального провадження №12016110220000193, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Миронівського ВП ГУ НП в Київській області в опечатаному вигляді. У зв'язку із направленням обвинувального акту до Миронівського районного суду Київської області, а матеріалів кримінального провадження до Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури - СВ Миронівського ВП ГУ НП Національної поліції в Київській області не є розпорядником вказаного речового доказу.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви до з'ясування розпорядника речового доказу, а саме Книги записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди, щодо реєстрації Договору оренди земельної ділянки №007-12 від 01 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агросвіт».

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, заявив клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтовував повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого позивача ОСОБА_3, який не надав заяву про розгляд справи за його відсутності, з'явлення якого на судове засідання було визнане судом обов'язковим.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року:

1. Клопотання представника позивача задоволено.

2. В судовому засіданні по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки оголошено перерву до 10 години 00 хвилин 24 квітня 2018 року.

3. Витребовано з Миронівського районного суду Київської області інформацію про надходження до суду матеріалів кримінального провадження, відомості про яке 31 березня 2016 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12016110220000193, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

4. Визнано клопотання представника відповідача про залишення позову по цивільній справі ЄУН 371/1079/17 (провадження №2/371/79/18) без розгляду, у зв'язку із повторною неявкою позивача на судове засідання - зловживанням своїми процесуальними правами, передбаченими ст. ст. 43, 64, 257 ЦПК України.

5. Накладено на представника відповідача адвоката ОСОБА_2 як захід процесуального примусу, передбачений ст. 148 ЦПК України, штраф в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 528 гривень 60 копійок, який підлягає стягненню в дохід державного бюджету України, за зловживання ним правом на заявлення клопотання про залишення позову без розгляду, передбачене ст. ст. 43, 64, 257 ЦПК України.

6. Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку із повторною неявкою позивача в судове засідання залишене без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду від 05 лютого2018 року про накладення заходу процесуального примусу, адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду в частині визнання клопотання представника відповідача про залишення позову по даній цивільній справі без розгляду зловживанням процесуальними правами та накладення на нього штрафу скасувати. Обґрунтував скаргу тим, що ухвала суду в зазначеній частині є незаконною, оскільки з його боку під час розгляду справи не було допущено жодного зловживання процесуальними правами.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та обставин справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що наведеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

У відповідності до положень ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов'язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Як встановлено положеннями ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи. Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.

Як вбачається з матеріалів даної справи, в ході судового розгляду представником відповідача - адвокатом ОСОБА_2 була висловлена його позиція щодо клопотання іншої сторони та заявлене клопотання про залишення позову без розгляду. Вказане клопотання представник обґрунтовував положеннями п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. На підставі такої своєї позиції представник відповідача й просив суд вирішити питання про залишення позову без розгляду. При цьому ознак того, що таке клопотання було заявлене не з метою поставлення такого питання на вирішення суду у відповідності до наданих законом стороні (його представнику) прав, а з метою затягування чи перешкоджання розгляду справи, матеріали справи не містять.

Не містить належного обґрунтування в чому саме вбачав суд першої інстанції зловживання представником відповідача наданими йому процесуальними правами і сама оскаржувана ухвала суду.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що вищевказані дії представника відповідача не можуть вважатися зловживанням наданими йому правами, відтак оскаржувана ухвала в цій частині не відповідає вимогам закону. В той же час окреме оскарження ухвали суду в частині визнання дій зловживанням правами чинним процесуальним законодавством не передбачене. Вказане питання може бути вирішене в ході розгляду скарги на ухвалу щодо застосування до особи заходів процесуального примусу. За таких умов апеляційна скарга в цій частині не підлягає до задоволення.

У відповідності до положень ст. 144 ЦПК України одним із заходів процесуального примусу є штраф.

Згідно вимог ст. 148 ЦПК України суд постановляє ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству. При цьому ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки як вже було зазначено вище, колегія суддів не вбачає в діях адвоката ОСОБА_2 в судовому засіданні 05 лютого 2018 року ознак зловживання наданими йому правами, правові підстави для накладення на нього в порядку ст. 148 ЦПК України заходу процесуального примусу у вигляді штрафу відсутні. За таких умов оскаржувана ухвала суду першої інстанції в даній частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 05 лютого 2018 року в частині накладення на представника відповідача адвоката ОСОБА_2 заходу процесуального примусу скасувати, в іншій частині залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Ю.М. Кулішенко

А.С. Сержанюк