Постанова № 7606567, 21.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.ПолтаваСправа № 2а-46061/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Алєксєєвої Н.Ю.,

при секретарі –Кусайло Я.Г.,

за участю:

представника відповідача - Прокопчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ГЕЙМ-СЕРВІС"до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення №0000562303 від 26.03.2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

позивач, Приватне підприємство "ГЕЙМ-СЕРВІС"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000562303 від 26.03.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що перевірку Приватного підприємства “ГЕЙМ-СЕРВІС” щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, за результатами якої винесено оскаржуване рішення, проведено відповідачем з порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки позивачу не надіслано за 10 днів повідомлення про перевірку, не пред'явлено копію наказу про перевірку під час її проведення. Зазначив, що гральні автомати не є реєстраторами розрахункових операцій у розумінні статті 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а тому накладення штрафних (фінансових) санкцій за застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованного, неопломбованого реєстратора розрахункових операцій є неправомірним. Вважає, що наявність у залі гральних автоматів реєстратора розрахункових операцій МІNІ-600.02 МЕ, зареєстрованого у Карлівській МДПІ, через який проводилися розрахункові операції, забезпечило виконання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Крім того, станом на дату проведення перевірки (11.03.2009 року) діючий Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затверджений наказом ДПА України № 7 від 21.01.2009 року, не містив жодного грального автомату, обладнаного фіскальною пам'яттю, або пристрою для обладнання автоматів, що вже діють. На звернення позивача до Приватного підприємства “Імпорттехносервіс”, яке здійснює технічне обслуговування та ремонт реєстраторів розрахункових операцій, з приводу фіскалізації гральних автоматів, отримано відповідь про неможливість встановлення фіскального блоку на гральні автомати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях посилався на те, що перевірку позивача здійснено в межах повноважень органів державної податкової служби, визначених статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, статтями 15, 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із врахуванням Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355. В ході перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, не забезпечено проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. У зв’язку із цим Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією було винесене рішення №0000562303 від 26.03.2009 року, яким відповідно до частини 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3400,00 грн.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство “ГЕЙМ-СЕРВІС” є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію серії АО1 № 113050, ідентифікаційний код 35539017), має ліцензію на організацію діяльності з проведення азартних ігор (діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах), серії АВ № 082889, видану Міністерством фінансів України 16.04.2008 року зі строком дії з 14.04.2008 року по 13.04.2013 року, ліцензію на організацію та утримання тоталізаторів, гральних закладів серії АВ № 368699, видану Сумською обласною державною адміністрацією 03.09.2008 року строком дії до 03.09.2013 року, торгові патенти на право здійснення діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу за адресою: м. Суми, вул. 40 років Жовтня, 29, серії ТПБ № 123702, № 123701, № 123699, № 123698, № 123697, № 123695, № 123694, № 123693, № 123692 строком дії з 22.09.2008 року по 31.08.2013 року.

11 березня 2009 року проведено перевірку залу гральних автоматів, розташованого за адресою: вул. 40 років Жовтня, 29, м. Суми, що належить Приватному підприємству “ГЕЙМ-СЕРВІС”, щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

В ході перевірки виявлено, що в приміщенні грального залу знаходилося 10 гральних автоматів, на яких надавалися послуги у сфері грального бізнесу, в робочому стані, підключені до мережі електричного струму. При цьому встановлено порушення п. п. 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, проведення розрахункових операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу через гральні автомати, які не зареєстровані в органах державної податкової служби і не переведені у фіскальний режим роботи.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2009 року, на підставі якого Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000562303 від 26.03.2009 року, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 400,00 грн.

Позивач з даним рішенням не погодився, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно з преамбулою Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. У питаннях застосування реєстраторів розрахункових операцій цей Закон є спеціальним, тому інші акти законодавства, у тому числі, Закон України “Про державну податкову службу в Україні” застосовується лише у частині, неврегульованій Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

З огляду на викладене, перевірку проведено у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Суд критично оцінює твердження позивача щодо незаконності проведення перевірки у зв'язку з неповідомленням його за 10 днів до дати перевірки з посиланням на саттю 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки у зазначеній статті визначаються підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), тоді як проведена перевірка стосується порядку проведення розрахунків із споживачами, та не пов’язана із оподаткуванням.

Посилання позивача на те, що під час перевірки не було вручено копію наказу на її проведення, не є обґрунтованими, оскільки 11.03.2009 року державними податковими інспекторами було проведено планову перевірку позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій, тоді як обов’язковість видання і вручення копії наказу на перевірку передбачено статтею 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” під час проведення позапланових перевірок.

Щодо встановленого за результатами перевірки порушення, за яке до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 3 400,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(надалі - Закон) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно із статтею 2 Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Фіскальні функції, за змістом цієї ж статті, - це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Цією ж статтею визначено, що автомат з продажу товарів (послуг) - це реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.

Таким чином, одним із видів автоматів з продажу послуг (реєстраторів розрахункових операцій) є гральні автомати, що використовуються позивачем.

Статтею 11 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”встановлено, що термін переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій” від 07.02.2001 року № 121 установлено терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій згідно з додатком (використання гральний автоматів з 31 грудня 2006 року). До настання зазначених термінів суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють розрахункові операції із застосуванням книг обліку розрахункових операцій, крім тих суб'єктів, форми та умови провадження діяльності яких наведені у пунктах 4, 5 і 7 додатка, що здійснюють розрахункові операції із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, внесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем станом на 31 грудня 2000 року, а також із застосуванням торговельних терміналів, призначених для роботи з платіжними картками.

Таким чином, з 1 січня 2007 року у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виник обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Разом із тим, згідно зі статтею 12 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій”від 07.02.2001 року № 121 на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року № 430 “Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції” (наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему “Фіскал”, яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

З огляду на викладене, з 01.07.2008 року позивач мав можливість і зобов'язаний був використовувати комп'ютерно-касову систему “Фіскал”у гральних автоматах, а за неможливості встановлення фіскального блоку на наявні гральні автомати, не мав права надавати послуги через такі автомати.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що при здійсненні перевірки 11 березня 2009 року в залі гральних автоматів знаходилося десять гральних автоматів, в робочому режимі та підключені до електромережі. Гральні автомати вводилися в дію за допомогою кредитного ключа. Комп’ютерно-касова система “Фіскал”на зазначених гральних автоматах не використовувалася. Таким чином, послуги надавались без проведення розрахункової операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій саме при використанні гральних автоматів. Тобто застосовувалися гральні автомати, що не виконують фіскальної функції.

Наявність у залі гральних автоматів реєстратора розрахункових операцій МІNІ-600.02 МЕ (заводський № ПА 62200509, фіскальний № 1612000650), зареєстрованого у Карлівській МДПІ, через який здійснювалися розрахунки із споживачами, не звільняла позивача від обов'язку використовувати гральні автомати, обладнані фіскальною пам'яттю, оскільки гральні автомати в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”є реєстраторами розрахункових операцій, тому на них поширюються вимоги статті 2 Закону щодо забезпечення реалізації фіскальної функції.

Посилання позивача на неможливість встановлення фіскального блоку на гральні автомати, що констатовано у довідці Приватного підприємства “Імпорттехносервіс”№ 321 від 05.10.2009 року, суд не бере до уваги, оскільки за таких обставин позивач повинен був припинити використання зазначених гральних автоматів. Крім того, у довідці не зазначено, щодо яких гральних автоматів позивач звертався про встановлення фіскального блоку, у зв'язку з чим, не доведено, що саме ті гральні автомати, які знаходилися у залі за адресою: вул. 40 років Жовтня, 29, м. Суми, де здійснювалася перевірка 11.03.2009 року, не могли бути обладнані блоком фіскальної пам'яті.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Пунктом 2 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлена відповідальність за порушення вимог цього Закону у вигляді застосування фінансових санкцій у розмірі: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до вищевказаних вимог Закону рішенням Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000562303 від 26.03.2009 року до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 3400,00 грн. (17 грн. х 20 х 10 ( кількість незареєстрованих в органах ДПС і непереведених у фіскальний режим роботи гральних автоматів ).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначене рішення прийнято Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, обґрунтовано, з урахуванням обставин, встановлених під час перевірки.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ГЕЙМ-СЕРВІС" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000562303 від 26.03.2009 року відмовити.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.Ю. Алєксєєва