Ухвала суду № 76064939, 27.08.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/295/18

1кп/336/247/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року

Колегія суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,суддів Щасливої О.В.,Зарютіна П.В.,з участю секретаря судового засідання Брагіної І.В.,прокурора Бичкова В.О.,обвинуваченого ОСОБА_1,захисника ОСОБА_2,ОСОБА_3,розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст.110, ч.1 ст.258-3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадження Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває вказане вище кримінальне провадження,по якому продовжується судовий розгляд.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1,який спливає 02.09.2018 р.

В обґрунтування клопотання прокурор вказав,що при обранні відносно ОСОБА_1запобіжного заходу у виді тримання під вартою,судом були враховані ті ризики,що обвинувачений обгрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину,перебуваючи на волі,він отримає можливість продовжити злочинну діяльність,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,існує ризик його втечі.На час судового розгляду кримінального провадження вказані ризики не відпали,тримання ОСОБА_1під вартою є необхідним, жоден із більш м*яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може бути застосований ,з цих підстав просить суд продовжити строк тримання ОСОБА_1під вартою на 60 днів до 25.10.2018 р.включно.

З цих самих підстав заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_2про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_2просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора з тих підстав,що на теперішній час триває дослідження доказів,які не підтверджують обґрунтованість висунутого ОСОБА_1обвинувачення,отримані у незаконний спосіб,ризиків,передбачених ст.177 КПК України,не існує,тому для подальшого тримання обвинуваченого під вартою підстав не має,ефективним запобіжним заходом,який доцільно обрати відносно ОСОБА_1,в тому числі з урахуванням стану його здоров’я та умов утримання у СІЗО,вважає домашній арешт.

З цих підстав захисником ОСОБА_2заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1В.з триманням під вартою на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_3висловився про те,що у діях ОСОБА_1склад злочину відсутній,обвинувачення необґрунтоване,ризиків,на які посилається прокурор,не існує,що унеможливлює його подальше тримання під вартою та є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений,заперечую проти клопотання прокурора та в підтримку клопотання захисника ОСОБА_2зазначив,що,на його думку,обвинувачення є необґрунтованим та доказами не підтверджується,ризиків,заявлених прокурором,не існує,нових ризиків протягом судового розгляду справи не з*явилось,подальше його ув*язнення може мати негативні наслідки для здоров*я у разі загострення захворювань,які належним чином в умовах СІЗО не лікуються.

Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та прийняти рішення про задоволення клопотання адвоката ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження,перевіривши обґрунтованість клопотання прокурора та захисника наданими суду матеріалами ,суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та відмову у задоволенні клопотання захисника, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення розглядає питання про доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

За змістом ст. 178 КПК України,при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров’я обвинуваченого, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1)наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до положень ст. ст. 132, 183 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст.197,199 КПК України,за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин,які свідчать про те,що заявлений ризик не зменшився або з*явилися нові ризики,які виправдовують тримання особи під вартою,строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 р.Суд зазначив,що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов,які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи.Це означає,що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства,а й обгрунтованість підозри,яка стала підставою для затримання,а також мети,з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою(також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).

У Рішенні «Тимошенко проти України»(2013 рік) Європейський суд з прав людини зазначив:»щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції,самого факту,що цей захід застосовується згідно з національним законодавством,що відповідає визначеним стандартам,ще недостатньо-він також повинен бути необхідним за даних обставин(також рішення у справах «Нештяк проти Словаччини»,від 27.02.2007 р.,»Хайредінова проти України» від 14.10.2010 р.)

Для відмови у досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави:ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд(рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії»1969 р.),ризик перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення,процесові здійснення правосуддя(рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» 1968 р.),вчинення ним подальшого правопорушення(«Мацнеттер проти Австрії» 1969 р.)або спричинення ним порушень громадського порядку(«Летельєр проти Франції» 1991 р.)

За змістом обвинувального акту,ОСОБА_1обвинувачується у вчиненні злочинів,один з яких віднесено до категорії особливо тяжких.

Обґрунтованість підозри відносно ОСОБА_1підтверджується: відомостями з протоколів огляду; висновками судової лінгвістичної експертизи; повідомленням відділу УСБУ в Запорізькій області, відповідно до якого псевдонім «Sunset Superman» використовується особисто ОСОБА_1; під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено та вилучено «Удостоверение наблюдателя №59 участковой комиссии по Референдуму в Донецкой области 11 травня 2014 года» на ім’я ОСОБА_1,дослідження яких триває в процесі судового розгляду.

Крім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Тобто, на даному етапі судового розгляду підозра цілком обґрунтована, доводи захисника,заявлені на захист ОСОБА_1про недоведеність його винуватості,наразі лише перевіряються в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1,за змістом пред*явленого йому обвинувачення,сприяв злочинній діяльності терористичної організації,що вказує на його підвищену суспільну небезпеку,дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку,є високим ризик втечі від правосуддя з метою уникнути можливо покарання,продовження злочинної діяльності,в тому числі з використанням засобів електронного зв’язку,телекомунікаційних мереж,до яких обвинувачений отримає вільний доступ,перебуваючи на волі,тому запобігти цим ризикам,обравши менш суворий запобіжний захід,ніж тримання під вартою,вочевидь неможливо.

Колегія суддів враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини,а також практику Європейського суду з прав людини,згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас,Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те,що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відомостей про те, що за станом здоров’я ОСОБА_1 не може утримуватись в умовах СІЗО, надані матеріали провадження не містять.

При цьому положення ч.5 ст.176 КПК України не є для суду визначальними,оскільки судом при вирішенні клопотань учасників кримінального провадження враховані у сукупності інші норми КПК України з цього питання.

Зважаючи на суспільний інтерес,який,з урахуванням презумпції невинуватості,виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, колегія суддів з урахуванням викладеного продовжує відносно ОСОБА_1строк тримання під вартою на 60 днів до 25.10.2018 р.включно.

З урахуванням такого висновку суду,підстави для задоволення клопотання захисника наразі відсутні.

Керуючись ст.331,197,177 КПК України,колегія суддів-

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1,обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110,ч.1 ст.258-3 КК України на строк 60 днів до 25.10.2018 року включно.

Ухвалу для виконання направити уповноваженій службовій особі Запорізького СІЗО, вручити копію ухвали обвинуваченому,захисникам та прокурору.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 з тримання під вартою на інший запобіжний захід-відмовити.

Ухвала не оскаржується та підлягає негайному виконанню .

Головуючий суддя

ОСОБА_4

Судді О.В.Щаслива

ОСОБА_5